"05" травня 2011 р.Справа № 30/17-643-2011
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА”
Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика”
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності від 15.12.2010р.
Від відповідача: ОСОБА_2- довіреність від 01.07.2010р.
Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „НІАГАРА” ,звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) „Комінтернівська птахофабрика” про стягнення заборгованості у сумі 594 112 грн. 02 коп., пені у сумі 149 396 грн. 18 коп., інфляційних у сумі 41 953 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 24 695 грн. 63 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , суд встановив:
13 квітня 2009р. між ТОВ „НІАГАРА” (Постачальник) та СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” (Покупець) був укладений Договір №34 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого Постачальник зобов'язався передавати Покупцю нафтопродукти (Товар), згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти Товар, сплативши за нього грошові кошти на умовах, визначених у розділі 2 Договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до розділу 2 Договору Покупець зобов'язується провадити оплату за замовлений та поставлений на умовах цього Договору Товар. Ціни на нафтопродукти, що постачаються за цим Договором, визначаються на дату поставки Товару. Оплата за замовний Товар проводиться у національній валюті України -гривні та здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника згідно з виставленим рахунком Постачальника на протязі 14 календарних днів.
Згідно видаткових накладних №Н-00000454 від 17.04.2009р., №Н-00000460 від 22.04.2009р, №Н-00000639 від 28.05.2009р., №Н-00000774 від 23.06.2009р., №00000775 від 24.06.2009р., №Н-00000919 від 09.07.2009р., №Н-00000918 від 08.07.2009р., №Н-00000917 від 03.07.2009р., №00000920 від 10.07.2009р., №Н-00000921 від 15.07.2009р. , №Н-00001104 від 25.08.2009р., №Н-00001103 від 18.08.2009р., №Н-00001526 від 18.11.2009р., №Н-00001527 від 24.11.2009р., №Н-00001529 від 27.11.2009р., №Н-00001606 від 28.12.2009р., №Н-00001586 від 03.12.2009р., №Н-00001587 від 04.12.2009р., №Н-00001588 від 14.12.2009р., №Н-00001607 від 29.12.2009р., №Н-00000009 від 20.01.2010р. №Н-00000079 від 19.02.2010р., №Н-00000080 від 22.02.2010р., №Н-00000186 від 26.03.2010р., №00000271 від 29.04.2010р., №Н-00000272 від 30.04.2010р., №Н-00000273 від 30.04.2010р., №Н-00000453 від 23.06.2010р., №Н-00000455 від 25.06.2010р., №Н-00000587 від 19.07.2010р., №Н-00000586 від 08.07.2010р., №Н-00000590 від 29.07.2010р., №Н-00000591 від 31.07.2010р., №Н-00000678 від 20.08.2010р., №Н-00000679 від 21.08.2010р. позивач поставив відповідачу Товар , який був оплачений лише частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 594 112 грн. 02 коп.
Позивач по справі зазначає, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Згідно п.4 8. Договору за несвоєчасну оплату за товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки, з урахуванням інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства України. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 149 396 грн. 18 коп., яку також просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 41 953 грн. 14 коп. та 3% річних у сумі 24 695 грн. 63 коп., які також просить стягнути з відповідача.
Відповідач зазначає, що порушення зобов'язань щодо оплати вартості поставленого Товару відбулося через об'єктивні причини, без умислу відповідача, у зв'язку із складним фінансовим становищем відповідача у даний час. У зв'язку з цим відповідач просить надати йому розстрочку виконання рішення строком на шість календарних місяців, починаючи з 30.04.2011р. рівними частинами.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем невірно зроблено розрахунок штрафних санкцій, адже, відповідачем не враховано ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, згідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідач також вважає, що позивачем невірно зроблено розрахунок інфляційних, адже, для розрахунку беруться щомісячні індекси інфляції, що публікуються на початку кожного місяця в газеті „Урядовий кур'єр”. Інфляційні розраховуються не на кожну дату, а в середньому за місяць, тому умовно вважають, що якщо заборгованість виникла в період з 1 по 15 число місяця, цей місяць бере участь у розрахунку. Якщо ж заборгованість виникла з 16 до 31 числа, то для розрахунку використовується індекс інфляції вже за наступний місяць.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 квітня 2009р. між ТОВ „НІАГАРА” (Постачальник) та СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” (Покупець) був укладений Договір №34 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якого Постачальник зобов'язався передавати Покупцю нафтопродукти (Товар) , згідно замовлення Покупця , а Покупець зобов'язався прийняти Товар, сплативши за нього грошові кошти на умовах, визначених у розділі 2 Договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до розділу 2 Договору Покупець зобов'язується провадити оплату за замовлений та поставлений на умовах цього Договору Товар. Ціни на нафтопродукти, що постачаються за цим Договором, визначаються на дату поставки Товару. Оплата за замовний Товар проводиться у національній валюті України -гривні та здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника згідно з виставленим рахунком Постачальника на протязі 14 календарних днів.
Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних Постачальник здійснив поставку Товару, але, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим має заборгованість по оплаті за поставлений Товар у сумі 594 112 грн. 02 коп.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Отже, правомірним є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий Товар у сумі 594 112 грн. 02 коп.
Згідно п.4 8. Договору за несвоєчасну оплату за товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки, з урахуванням інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 149 396 грн. 18 коп. за несвоєчасну оплату за Товар є правомірною.
Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 24 695 грн. 63 коп.
Що ж стосується суми інфляційних , то у цій частині слід зазначити, що для розрахунку беруться щомісячні індекси інфляції , що публікуються на початку кожного місяця в газеті „Урядовий кур'єр”. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. Якщо в періоді прострочки присутній повний календарний рік , для полегшення розрахунків беруться індекси інфляції за кожний рік у цілому (вони визначаються також множенням помісячних індексів). Інфляційні розраховуються не на кожну дату, а в середньому за місяць, тому умовно вважають, що якщо заборгованість виникла в період з 1 по 15 число місяця, цей місяць бере участь у розрахунку. Якщо ж заборгованість виникла з 16 до 31 числа , то для розрахунку використовується індекс інфляції вже за наступний місяць.
Оскільки позивач проводив розрахунок навіть за один день у місяці, провести детальний розрахунок та співставити дані, які зазначені позивачем , з даними статистики є досить трудомістким, адже жодний із змінних показників не зазначений в розрахунку штрафних санкцій, тобто немає деталізації проведених підрахувань . В судовому засіданні 14.04.2011р. суд зобов'язував позивача надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, але , позивачем розрахунку надано не було.
За таких обставин, суд вважає за можливе залишити без розгляду вимогу позивача щодо стягнення інфляційних у сумі 41 953 грн. 14 коп.
За таких обставин, позов ТОВ „НІАГАРА” підлягає частковому задоволенню.
У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців з оплатою рівними частинами. Дане клопотання судом залишено без задоволення, адже, відповідно до ст.121 ГПК України розстрочка виконання рішення може бути надана судом у виняткових випадках , при наявності обставин , що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем по справі до матеріалів справи не надано доказів наявності обставин, що могли б бути підставою для надання відстрочки виконання рішення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 , п.5 ст.81 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА” -задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Комінтернівська птахофабрика” (Одеська обл.., Комінтернівський р-н, с.Першотравневе, вул..Миру, 1, код ЄДРПОУ 00852832, рр 26001300000359 Одеська філія ПАТ „Банк Форум” , МФО 388409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НІАГАРА” (м.Одеса, вул..В.Арнаутська, 37, код ЄДРПОУ 30940468, рр 260030174 ОФ „Банк Петрокоммерц- Україна” м.Одеса, МФО 328771) заборгованість у сумі 594 112 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 24 695 грн. 63 коп., пеню у сумі 149 396 грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 7 682 грн. 03 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 200 грн.
3. У частині вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 41 953 грн. 14 коп. позов залишити без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 06 травня2011р.
Суддя Рога Н. В.