79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.05.11 Справа№ 5015/1197/11
Суддя Деркач Ю.Б. розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного Управління «Бориславнафтогаз», м. Борислав Львівської області
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції, м. Борислав Львівської області
за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал», м. Дрогобич Львівської області
про: стягнення 50 726,24 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Кошовий О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -начальник юридично-договірного відділу (довіреність № юр-521/д від 20.12.2010 року), ОСОБА_2 -юрисконсульт (довіреність № юр-522/д від 20.12.2010 року)
від відповідача: Бачинський А.В. -представник
від третьої особи: не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 04.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного Управління «Бориславнафтогаз», м. Борислав Львівської області звернулося до господарського суду Львівської області з вимогою (з врахуванням заяви позивача від 21.03.2011 року) про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції, м. Борислав Львівської області на користь позивача 50 726,24 грн. заподіяних збитків.
Вказана вимога, зокрема, обґрунтовується тим, що на думку позивача відповідач, здійснюючи заходи на виконання наказу господарського суду Львівської області по справі № 4/1152-10/174, неправомірно стягнув з рахунку відповідача кошти у сумі 50 726,24 гривень. Неправомірність вказаних дій, на думку позивача, полягає в тому, що стягнення коштів відбулось за обставин, які відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»тягнуть за собою обов'язкове зупинення виконавчого провадження про стягнення боргу з позивача (боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Львівської області по справі № 4/1152-10/174), який відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Ухвалою суду від 10.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.04.2011 року. Ухвалою суду від 05.04.2011 року розгляд справи відкладався на 19.04.2011 року. Ухвалою суду від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено на 04.05.2011 року.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та уточненні від 14.03.2011 року до позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.
Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, пояснень по суті позову не подала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
Господарським судом Львівської області 03.06.2009 року видано наказ про примусове виконання рішення суду від 09.04.2009 року у справі № 4/1152-10/174 про стягнення з НВГУ «Бориславнафтогаз» 46 096,13 грн. на користь ТзОВ «Універсал».
26.01.2010 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного наказу.
Як вбачається з матеріалів справи НВГУ «Бориславнафтогаз»входить до складу ВАТ «Укрнафта»на правах структурної одиниці (філії). Позивач ВАТ «Укрнафта»включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Відповідно до ч. 6 п. 3.7 ст. 3 вказаного Закону передбачено зупинення виконавчого провадження, що підлягає виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження»на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості. Перебування позивача у зазначеному реєстрі на час відкриття виконавчого провадження, стягнення з позивача спірної суми та розгляду даного спору підтвердженого матеріалами справи.
Позивач тричі листами № 04-13 від 28.01.2010 року, № 04-28 від 15.02.2010 року, № 04-59 від 17.05.2010 року повідомляв відповідача про наявність зазначених вище обставин та про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області по справі № 4/1152-10/174 від 03.06.2009 року.
27.05.2010 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника на примусове виконання вказаного наказу в сумі 50 726,24 грн. включаючи суму виконавчого збору. Вказану постанову відповідача було оскаржено в порядку ст.121-2 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.07.2010 року скаргу позивача на дії ВДВС було відхилено, а доводи викладені у скарзі визнані судом неправомірними.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 року, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року, скаргу позивача на дії ВДВС Бориславського МУЮ задоволено, постанову ВДВС Бориславського МУЮ від 27.05.2010 року про накладення арешту на кошти боржника в межах суми 50 731,00 грн. скасовано.
05.08.2010 року відповідач платіжним дорученням № 36 списав з рахунку позивача кошти у розмірі 50 726,24 грн. на підставі постанови від 15.06.2010 року на користь ТзОВ «Універсал»по наказу господарського суду Львівської області № 4/1152-10/174 від 03.06.2009 року. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача в свою користь незаконно утримані ним кошти у зазначеній сумі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків ті інші способи відшкодування майнової шкоди.
Ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
У відповідності із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною шкодою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі -рішень) відповідно до законів України.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу аміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Органи державної виконавчої служби містять ознаки суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 3 Кодексу аміністративного судочинства України.
Для задоволення заявлених позовних вимог необхідно довести наявність в діях відповідача по стягненню з позивача 05.08.2010 року грошових коштів у сумі 50 726,24 грн. ознак протиправності.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу аміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу аміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
З аналізу зазначених вище норм вбачається висновок про те, що протиправність дій органів державної виконавчої служби, виходячи зі статусу ДВС як суб'єкта владних повноважень, може бути встановлено шляхом розгляду скарги на дії ДВС в порядку, передбаченому ГПК України, чи в порядку позовного провадження, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч вказаному, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності ознак протиправності в діях відповідача по стягненню з позивача спірної суми.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 16, 1173 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.05.2011 року.