ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 травня 2011 р. Справа № 5010/490/2011-28/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.
При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арагон Плюс"
бульвар Верховної Ради, буд. 22, Дніпровський район, м. Київ, 02094
до відповідача: Колективного підприємства "Октан"
вул. Грушевського, 68, м. Заболотів, Снятинський район,
Івано-Франківська область, 78315
про стягнення 249611 грн. 82 коп. - основного боргу,
10115 грн. 19 коп. - 18% річних,
345 грн. 54 коп. - інфляційних втрат,
8534 грн. 37 коп. - пені,
51278 грн. 38 коп. за користування товарним кредитом
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність №б/н від 26.04.11
від відповідача: не з»явився;
Товариством з обмеженою відповідальністю "Арагон Плюс" подано позов до Колективного підприємства "Октан" про стягнення 249611 грн. 82 коп. - основного боргу, 10115 грн. 19 коп. - 18% річних, 346 грн. 41 коп. - інфляційних втрат, 8534 грн. 37 коп. - пені, 51278 грн. 38 коп. за користування товарним кредитом.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 22.07.09 в частині здійснення розрахунку за поставлену продукцію, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.03.11.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.11 та від 15.04.11 розгляд справи відкладено в зв”язку з неявкою представника відповідача.
Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не подав, доводів позивача не спростував, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 14.03.11 (вих. № 4167), від 31.03.11 (вих. №5433), від 15.04.11 (вих. № 6494) та від 26.04.11 (вих. № 6989); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 41, 48).
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.05.11 від останнього не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат (вх. № 3775/2011-с вх від 05.05.11, а.с. 50) та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 345 грн. 54 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 3775/2011-с вх від 05.05.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.
При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, з підстав викладених у позові; просить суд позов задовольнити враховуючи заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.07.09 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору постачальник зобов”язався на замовлення покупця, передавати у власність покупця нафтопродукти (надалі- товар), належної якості, що відповідає державним стандартам України, а покупець зобов»язався приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.
Порядок розрахунків визначений в розділі 7 Договору.
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов»язаний сплатити постачальнику 100% вартості товару (окремої партії товару) протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (окремої партії товару).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В графі «Призначення платежу»платіжного доручення покупець зобов»язаний зазначити реквізити цього договору та рахунку-фактури, на підставі яких здійснюється платіж.
Позивач (ТзОВ «Арагон Плюс») свої зобов”язання за договором виконав - за період з 10 грудня 2010 року по 19 грудня 2011 року, поставив відповідачеві (КП «Октан») нафтопродукти (бензин) на загальну суму 1177075 грн. 82 коп. Даний факт підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с. 19-23):
видатковою накладною № РН-0000258 від 10 грудня 2010 року на суму 225782 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000260 від 24 грудня 2010 року на суму 237890 грн. 82 коп., видатковою накладною № РН-0000261 від 29 грудня 2010 року на суму 245437 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000001 від 6 січня 2011 року на суму 255260 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000004 від 19 січня 2011 року на суму 212706 грн. 00 коп.
Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконав, вартість нафтопродукції оплатив частково в сумі 927464 грн. Даний факт підтверджується, наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.17,18). Оплату залишку вартості отриманого товару в сумі 249611 грн. 82 коп. відповідач не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 3 від 03.02.11 (а.с.25) з вимогою погасити існуючий борг в сумі 249611 грн. 82 коп. за видатковими накладними: № РН-0000001 від 6 січня 2011 року та № РН-0000004 від 19 січня 2011 року. Відповідач надав відповідь на претензію -лист (вих. .№ 22 від 09.02.11), в якому зобов»язався погасити заборгованість протягом 10-ти днів. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без задоволення.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 249611 грн. 82 коп. за отриманий відповідачем на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, факт порушення відповідачем зобов”язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звірки розрахунків (а.с. 24), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 249611 грн. 82 коп. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки від 22.07.09 підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання покупцем грошових зобов»язань за даним договором (порушення вимог, передбачених п.7.1 даного договору), постачальник має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку зобов»язаний сплатити:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;
- 18% річних, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача (а.с.10) пеня становить 8534 грн. 37 коп.
Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що у випадку не перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок постачальника за поставлений товар протягом 3-х календарних днів з дати поставки, покупець сплачує постачальнику за першою його вимогою відсотки за користування товарними кредитом із розрахунку 0,25% в день, виходячи з вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за весь період кредитування. Відсотки за користування товарним кредитом розраховуються виходячи з дати поставки неоплаченого товару та до дати фактичної оплати в повному обсязі вартості товару, поставленого за даним договором.
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 13) сума за користування товарним кредитом становить 51278 грн. 38 коп.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Згідно розрахунку позивача 18% річних становлять 10115 грн. 19 коп. (а.с. 12), інфляційні втрати - 345 грн. 54 коп. (а.с. 42,43.)
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки від 22.07.09 підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8534 грн. 37 коп., 18% річних в сумі 10115 грн. 19 коп., інфляційних втрат в сумі 345 грн. 54 коп., за користування товарним кредитом в сумі 51278 грн. 38 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арагон Плюс" до Колективного підприємства "Октан" про стягнення 249611 грн. 82 коп. - основного боргу, 10115 грн. 19 коп. - 18% річних, 345 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 8534 грн. 37 коп. - пені, 51278 грн. 38 коп. за користування товарним кредитом задовольнити.
Стягнути з Колективного підприємства "Октан" ( вул. Грушевського, 68, м. Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78315; код 24681223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арагон Плюс" (бульвар Верховної Ради, буд. 22, Дніпровський район, м. Київ, 02094; код 35945125) -249611 (двісті сорок дев»ять тисяч шістсот одинадцять)грн. 82 коп. - основного боргу, 10115 (десять тисяч сто п»ятнадцять)грн. 19 коп. - 18% річних, 345 (триста сорок п»ять)грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 8534 (вісім тисяч п»ятсот тридцять чотири)грн. 37 коп. - пені, 51278 (п»ятдесят одну тисячу двісті сімдесят вісім)грн. 38 коп. за користування товарним кредитом, 3198 (три тисячі сто дев»яносто вісім) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.П. Кавлак
повне рішення складено 10.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кавлак І. П. 10.05.11