Запорізької області
про відмову у прийнятті позовної заяви
10.05.11 № 20/5009/2439/11
Суддя Гандюкова Л.П. за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до ПП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
третя особа: ПП ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
про стягнення суми 59203,94 грн.,
06.05.2011р. господарським судом Запорізької області отримано позовну заяву б/н від 19.04.2011р. ОСОБА_1 Як вбачається із позовної заяви, позов пред'явлено фізичною особою ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 про стягнення на його користь боргу з орендної плати згідно з договором оренди №1 від 13.01.2009 р. у розмірі 40200 грн., пені в розмірі 10394,20 грн., заборгованості по комунальним послугам у розмірі 3609,74 грн., суми 5000,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; рахункової палати.
Пунктом 1 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду); корпоративними спорами.
Відповідно до п.п.1,2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 (із подальшими змінами) “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст.12 ГПК України). Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Із позовної заяви слідує, що позивачем є фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності і вимоги заявлено про стягнення на користь саме позивача -фізичної особи боргу по орендній плані, комунальним послугам, пені, моральної шкоди на підставі договору оренди №1 від 13.01.2009р., у якому позивач визначений орендодавцем. Тобто, саме позивач-фізична особа є однією із сторін договору оренди, і орендні правовідносини, які виникли на підставі цього договору, не відносяться до корпоративних, чи пов'язаних з приватизацією державного та комунального майна, які могли б бути предметом розгляду господарським судом за участю фізичної особи -позивача.
До позовної заяви додано копії довіреностей №418 від 13.04.2009р., №1438 від 18.04.2006р., із яких вбачається, що громадянин ОСОБА_1 є довіреною особою ОСОБА_3.
Згідно з ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Належних доказів у підтвердження, що ОСОБА_1 є громадянином, який здійснює підприємницьку діяльність і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності у позовній заяві відповідно до п.2-1 ст.54 ГПК України не вказано.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що за суб'єктним складом осіб, вказаних у позовній заяві (позивач), позов не відповідає статтям 1,21 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає розгляду в господарському суді, тому необхідно відмовити ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви б/н від 19.04.2011р., оскільки позов заявлено ним як фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2,12,21,п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви до ПП ОСОБА_2, третя особа: ПП ОСОБА_3, про стягення суми 59203,94 грн.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1.)
Додаток: на 43-ти аркушах (в т.ч. оригінал квитанції № 8986.369.2 від 19.04.2011 р. про сплату витрат на державне мито у розмірі 593,00 грн., оригінал квитанції № 8986.369.4 від 19.04.2011 р. на суму 236 грн., оригінали фіскальних чеків №№ 6634, 6635 від 19.04.2011 р.)
Суддя Л.П. Гандюкова