91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.05.11 Справа № 10/54/2011.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика", м. Мукачево Закарпатської області
до Приватного підприємства "Техтранс", м. Луганськ
про стягнення 7852 грн. 15 коп.
Суддя Мінська Т.М.
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги в розмірі 7852 грн. 15 коп., з яких основний борг -6700 грн. 00 коп., інфляційні втрати -522 грн. 60 коп., 3% річних - 111 грн. 78 коп., пеню -517 грн. 77 коп.
Заявою від 14.04.2011 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги -6000 грн. 00 коп., інфляційні втрати -468 грн. 00 коп., 3% річних -100 грн. 11 коп., пеню -463 грн. 68 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно Транспортного замовлення Відповідача від 02.08.2010, що було отримано і підписано за допомогою факсимільного зв'язку, сторони визначили наступні умови:
- дата і час завантаження -03 серпня 2010 року,
- маршрут перевезення: Маріуполь-Червоноград,
- місце завантаження: Маріуполь,
- платник ПП «Техтранс»,
- сума замовлення: 6700 грн. б/н з ПДВ,
- строк доставки -04 серпня 2010 року,
Номер автопоїзда, ПІБ водія, номер його мобільного телефону: НОМЕР_1, ОСОБА_1, НОМЕР_2.
Позивач стверджує, що ним здійснено вказане замовлення. За вказаним перевезенням було виставлено рахунок № 008/05/012 від 03.08.2010 на суму 6700 грн.
За твердженням Позивача згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.04.2011 Відповідач частково оплатив грошові кошти в сумі 700 грн. Отже заборгованість становить 6000 грн., у зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 468 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 100 грн. 11 коп., пеню в сумі 463 грн. 68 коп. При цьому датою виникнення боргу Позивач вважає дату 18.08.2010., тобто після отримання Відповідачем 17.08.2010 документів: оригіналу ТТН, актів виконаних робіт.
Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем не надані, у зв'язку з чим на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
У відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Під час судового розгляду даної справи на вимогу господарського суду позивачем не було надано доказів виконання умов укладеного сторонами договору, а саме документів у підтвердження здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, зокрема, відповідної товарно-транспортної накладної.
Згідно письмових пояснень позивача товарно-транспортну накладну, складену під час здійснення перевезення, ним було передано відповідачеві, тому її надання на вимогу господарського суду є неможливим.
Під час судового розгляду справи позивачем також не надано будь-яких інших доказів у підтвердження виконання ним зобов'язань за укладеним з відповідачем договором перевезення вантажу. Позивач надав видаткову накладну № РН -0000019 від 03.08.2010, видану постачальником ТОВ «Азометтрейд»(м. Маріуполь) одержувачу ВАТ «Червоноградський завод металоконструкцій», але дана накладна не може бути підтвердженням виконання Транспортного замовлення від 02.08.2010, оскільки із змісту цього замовлення взагалі не вбачається предмет замовлення - який саме вантаж сторони домовились перевозити, вантажовідправник та Вантажоотримувач вантажу. Тобто, за умовами замовлення необхідно завантажити 03.08.2010 невідомий вантаж у невідомого вантажовідправника в м. Маріуполь і доставки 04.08.2010 невідомому вантажотримувачу в м. Червоноград.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі за текстом -Правила) Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.
А відповідно до п. 11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами не доведено наявності у відповідача обов'язку сплатити визначену у позовній заяві суму боргу за здійснення перевезень автомобільним транспортом. Також є необґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу, 3% річних та пені.
З огляду на вказане позивач не довів наявність вказаних ним підстав для задоволення позову. Позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено і підписано 10.05.2011.
Суддя Т.М.Мінська