Справа № 2а-2487/09
20 травня 2009 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Зуй Т.С.,
при секретарі - Антощенко Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом II групи. Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, тобто виходячи з розміру мінімальної зарплати 600 грн., йому повинні були виплатити 3000 грн., а виплатили лише 120 грн. Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради відмовило йому в проведенні перерахунку. Тому просить визнати відмову Управління праці та соціальногозахисту населення в перерахунку допомоги неправомірною та стягнути недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2880 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на вищевказані обставини.
Представник відповідача позов не визнав, та пояснив, що ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної зарплати. Також відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно ЗУ «Про державний бюджет» визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби. В ст. 62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що порядок застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади. За таких обставин управління праці та соціального захисту населення правомірно визначило розмір виплати допомоги на оздоровлення позивачу, виходячи з положень Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року в розмірі 120, 00 грн, яка була виплачена позивачу 14.02.2008 року. Тому вважають, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так в судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що підтверджується посвідченням 1 категорії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 10.04.2007 року та вкладкою НОМЕР_2. Також відповідно до довідки МСЕК позивач є інвалідом II групи, що зв'язано з роботами на ЧАЕС.
Згідно ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам II групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення - п»ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік" встановлено викласти текст статті 48 в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»
Зважаючи на вказану зміну, внесену ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік", Управління праці та соціального захисту населення при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, виходило з положень Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, якою визначено розмір вказаної допомоги в сумі 120 грн.
Проте відповідачем не було враховано, що Рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" визнано неконституційними.
У ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказано, що дія положено цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при ухвалені нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об»єму існуючих прав та свобод людини.
Відповідно до статей 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст. 9 КАСУ, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Держава, стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, встановила, окремими законами України певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов»язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
З огляду на вишевикладене та виходячи із загальних засад приорітетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме положення ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, враховуючи, що на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, а саме в лютому 2008 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 515 грн., то розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам II групи повинен складати 515 х 5 = 2575 грн. Як свідчить довідка Управління праці та соціального захисту населення позивачу в 2008 році виплачена допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн. відповідно до постанови КМУ. Тому сума недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення становить 2575 - 120 = 2455 грн.
При таких обставинах, суд, вважає, що слід зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради зробити перерахунок недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розрахунку мінімальних заробітних плат на 2008 рік, та стягнути на користь позивача 2455 грн.
На підставі ст. ст. 8, 22, 152 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року та керуючись ст. ст. 6-11, 159-163, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати позивачу недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення незаконними.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради зробити перерахунок ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради на користь ОСОБА_1 - 2455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.