36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
31.03.2011 р. Справа №18/746/11
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова 2-а.
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 4994,57 грн.
Суддя Тимченко Б.П.
Представники :
від позивача: ОСОБА_2., дов. № 19/3234 від 10.11.2010 р.
від відповідача: не з'явився
Суть справи: Розглядається справа за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 4994,57 грн., в т. ч. 3587,76 грн. за спожиту теплову енергію, 1345,41 грн. -пені, 50,37 грн. -інфляційних нарахувань та 11,03 грн. -3% річних.
Про час, дату і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, але в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не надав.
Позивач повідомив, що після звернення з позовними вимогами до суду, а саме 25.03.2011 року, відповідачем проведено часткову оплату основного боргу в сумі 1793,88 грн. та заявив клопотання про припинення провадження в цій частині в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом задоволено клопотання позивача.
На підставі ст..22 ГПК України позивач зменшив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 3200,69 грн., в т.ч. 1793,88 грн. -залишок основного боргу, 1345,41 грн. пені, 50,37 грн. -інфляційних збитків та 11,03 грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»є забезпечення споживачів, в даному випадку ФО-П ОСОБА_1, тепловою енергією згідно договору №481 від 01.03.2008 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 14 договору споживач зобов'язується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання у встановлений строк -до 30 числа звітного місяця. Відповідач порушив умови укладеного договору і не розрахувався за спожиту теплову енергію.
Ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення закріплено у ч.1 ст. 193 ГК України. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов'язків відповідача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію, заборгованість останнього на момент подання позову за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. за даними позивача складала 3587,76 грн.
Відповідно до довідки позивача , 25.03.2011 року відповідачем проведено часткову оплату боргу в сумі 1793,88 грн., а тому в цій частині провадження підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Станом на 30.03.2011 року залишок заборгованості складає 1793,88 грн. Суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1793,88 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546,549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 1 Закону України № 686 -ХІУ від 20.05.1999 року “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”(із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суvи боргу.
Пунктом 28 договору передбачено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно із Законом України № 686 -ХІУ від 20.05.1999 року.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1345,41 грн. пені за період з 01.01.2011 року по 03.03.2011 року, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п.4 та п.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 ГК України, п.14 договору є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 11,03 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 50,37 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 ЦК України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та до п. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати з оплати державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, 49, п.1.1. ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1793,88 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( юридична адреса: АДРЕСА_1; опалювальний об'єкт АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а, р/р 260007148 в «Полтавабанку», код ЄДРПОУ 03338030) 1793,88 грн. основного боргу, 1345,41 грн. пені, 50,37 грн. -інфляційних збитків, 11,03 грн. -3% річних, 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
4. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Б.П.Тимченко