36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
31.03.2011 Справа № 18/550/11
За позовом Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку ”, 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44
Представник позивача Дмітрішин Дмитро Миколайович, 04086, АДРЕСА_1
До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Лан”, 39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Шенгури
Про визнання недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Лан” односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ “БРР” за укладеними з ТОВ “Агрофірма “Лан” кредитними договорами №14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008р., №14/10-33 від 15.03.2007р., №14/10-66 від 26.05.2005р. та №14/10-27 від 03.03.2006р. на суму 9 200 000, 00 грн. з одного боку та вимог ТОВ “Агрофірма “Лан” за договорами про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003р. та №8-2006 від 31.01.2006р. на суму 9 200 000,00 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ “Агрофірма “Лан” заяв №1-03/23 від 16.03.2010р. та №1-03/27 від 18.03.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог,
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивача -Северин Ю.П., Дмітрішин Д.М. (див. протокол )
від відповідача -відсутні (див. протокол )
В судовому засіданні 31.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи.
Суть спору : Розглядається позовна заява Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку ” м. Київ про визнання недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Лан” односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ “БРР” за укладеними з ТОВ “Агрофірма “Лан” кредитними договорами №14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008р., №14/10-33 від 15.03.2007р., №14/10-66 від 26.05.2005р. та №14/10-27 від 03.03.2006р. на суму 9 200 000, 00 грн. з одного боку та вимог ТОВ “Агрофірма “Лан” за договорами про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003р. та №8-2006 від 31.01.2006р. на суму 9 200 000,00 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ “Агрофірма “Лан” заяв №1-03/23 від 16.03.2010р. та №1-03/27 від 18.03.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач відзиву на позов не надав; представництво в судове засідання 31.03.2011р. з боку останнього не було забезпечено без повідомлення про причини таких дій, оскільки ухвала суду від 24.02.2011р. про порушення провадження у справі з вимогою явки повноважного представника відповідача та надання документальних доказів в підтвердження доводів за відзивом була отримана ТОВ «Агрофірма «Лан»05.03.2011р., про що засвідчує поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке залучено до матеріалів справи.
Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши докази в справі, суд - в с т а н о в и в:
Між Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Лан" (відповідач) були укладені наступні правочини (надалі разом - Кредитні договори):
(1) Кредитний договір № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. (далі - Кредитний договір № 128), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 250 000,00 грн. (далі - кредит) із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) % річних, строком користування до 05.08.2011 р. (п. п. 1.1., 1.2., 1.З., 1.4. Кредитного договору № 128).
Факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту, відкритого Відповідачу в силу умов п. 4.1. Кредитного договору № 128, копія якої залучена до матеріалів справи.
(2) Кредитний договір № 14/1-1-15 від 29.01.2008 р. (далі - Кредитний договір № 15), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 5 000 000,00 грн. (далі - кредит) із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) % річних, строком користування до 01.04.2010 р. (строк в редакції додаткової угоди № 3 від 30.09.2009 р. до Кредитного договору № 15) (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору № 15).
Факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту, відкритого Відповідачу в силу умов п. 4.1. Кредитного договору № 15, копія якої залучена до матеріалів справи.
(3) Кредитний договір № 14/10-33 від 15.03.2007 р. (далі - Кредитний договір № 33), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 500 000,00 грн. (далі - кредит) із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) % річних, строком користування до 14.03.2010 р. (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору № 33).
Факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту, відкритого Відповідачу в силу умов п. 4.1. Кредитного договору № 33, копія якої залучена до матеріалів справи.
(4) Кредитний договір № 14/10-66 від 26.05.2005 р. (далі - Кредитний договір № 66), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 2 810 000.00 грн. (даті - кредит) із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 (шістнадцять) % річних, строком користування до 01.07.2010 p. (строк в редакції додаткової угоди № 4 від 30.09.2010 р. до Кредитного договору № 66) (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору № 66).
Факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту, відкритого Відповідачу в силу умов п. 4.1. Кредитного договору № 66, копія якої залучена до матеріалів справи.
5) Кредитний договір № 14/10-27 від 03.03.2006 р. (далі - Кредитний договір № 27), за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 350 000,00 грн. (далі - кредит) із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) % річних (ставка в редакції додаткової угоди № 2 від 20.03.2007 р. до Кредитного договору № 27), строком користування до 01.07.2010 р. (строк в редакції додаткової угоди № 6 від 30.09.2009 р. до Кредитного договору № 27) (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору № 27).
Факт надання кредиту підтверджується випискою з рахунку для обліку кредиту, відкритого Відповідачу в силу умов п. 4.1. Кредитного договору № 27, копія якої залучена до матеріалів справи.
В грудні місяці 2010 року Правлінням Національного банку України було прийняте рішення в вигляді постанови № 713 від 02.12.2009 p., за якою було відкликало у Позивача банківську ліцензію, запровадило процедуру ліквідації та призначило ліквідатора.
Не бажаючи повертати отримані кредитні кошти, про які зазначено вище, та зважаючи на відкриття ліквідаційної процедури банку-позивача, Відповідач в березні місяці 2010 року уклав з одним із кредиторів банку - Закритим акціонерним товариством «РодАн-Капітал»договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 16.03.2010 р. (далі - Договір цесії), за умовами якого Цедент (тобто - ЗАТ «РодАн-Капітал») відступив, а Відповідач -ТОВ «Агрофірма «Лан» набув право вимоги, належне Цедентові, і став кредитором Позивача на загальну суму 9 200 000, 00 грн. за наступними правочинами:
- за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 4-2003 від 06.03.2003 р. (далі - Договір субординованого боргу № 4-2003), укладеним між Цедентом та Позивачем, відповідно до якого Позивач залучив у Цедента на умовах субординованого боргу грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн., із сплатою 12 % (ставка в редакції додаткового договору від 06.03.2009 р. до Договору субординованого боргу № 4-2003) річних, але не вище облікової ставки Національного банку України, строком користування до 06.03.2015 р. (строк в редакції додаткового договору від 06.03.2009 р. до Договору субординованого боргу № 4-2003). Розмір відступленої на користь Відповідача вимоги склав 1 500 000,00 грн.;
- за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 8-2006 від 31.01.2006 р. (далі - Договір субординованого боргу № 8-2006), укладеним між Цедентом та Позивачем, відповідно до якого Позивач залучив у Цедента на умовах субординованого боргу грошові кошти в сумі 7 700 000,00 грн., із сплатою 12 % річних (але не більше максимальної ставки залучення субординованих коштів, встановлену за рішенням Національного банку України), строком користування до 01.02.2016 р. Розмір відступленої на користь Відповідача вимоги склав 7 700 000,00 грн.
Набувши право вимоги за вказаними вище договорами, Відповідач 17.03.2010 р. подав Позивачу заяву № 1-03/23 від 16.03.2010 р., в якій просив за взаємною згодою провести залік зустрічних однорідних вимог, тобто вимог Позивача по Кредитним договорам № 128, № 15, № 33, №66 та № 27 на суму 9 200 000,00 грн. (загальний розмір заборгованості Відповідача за вказаними Кредитними договорами, що існував станом на 17.03.2010 p., складав 9 425 820,82 грн., що підтверджується відповідними розрахунками та виписками з рахунків для обліку кредиту та процентів, які залучені до справи) та вимог Відповідача по Договорам субординованого боргу № 4-2003 та №8-2006 на суму 9 200 000,00 грн. Після цього 25.03.2010 р. заявою № 1-03/27 від 18.03.2010 р. Відповідач припинив зобов'язання за вказаними вище правочинами в односторонньому порядку, повідомивши Позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Розцінюючи подачу Відповідачем вище вказаних заяв як вчинення останнім одностороннього правочину, який йде в розріз чинному законодавству, позивач звернувся з даним позовом.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2.1. Договору цесії обумовлено, що до Цесіонарія (Відповідача) переходить належне Цеденту (ЗАТ «РодАн-Капітал») право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього Договору.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно підпункту 5 п. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог зокрема у випадках встановлених договором або законом.
За п. 4.3 Договору субординованого боргу № 4-2003 та п. 3.5 Договору субординованого боргу № 8-2006 контрагенти визначили, що інвестор не має права вимагати від Банку дострокового погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним.
Оскільки Договори субординованого боргу № 4-2003 та № 8-2006 (які є чинними та обов'язковими до виконання Сторонами, так як не були оскаржені у встановленому законом порядку та не були визнані судом недійсними -презумпція правомірності правочину за ст.204 ЦК України) встановлюють заборону інвестору на проведення взаємозаліку за субординованим боргом, припинення зобов'язань за вказаними вище правочинами -Кредитними договорами та Договорами субординованого боргу № 4-2003 та № 8-2006 в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається. Відтак, вищевказані заяви Відповідача та вчинений ним правочин, зокрема, є незаконними.
Одночасно слід зазначити, що зарахування вимог за субординованим боргом поза межами ліквідаційної процедури Позивача суперечить вимогам спеціального закону, яким в силу ч. 4 ст.110 ЦК України, визначаються особливості та порядок задоволення вимог кредиторів, а саме - приписам абзацу першого п. 4 ч. 3 ст. 30 та ч. 1 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Так, відповідно до абзацу першого п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.
Із вказаної норми Закону випливає, що вимоги інвестора за субординованим боргом у випадку ліквідації банківської установи мають погашатись в останню чергу, тобто після задоволення вимог всіх інших кредиторів. При цьому з огляду на приписи ч. 4 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»таке погашення має відбуватись у відповідності до встановленої Законом черговості задоволення кредиторських вимог.
Зокрема ч. 1 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;
3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
51) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Так як зарахування набутих Відповідачем вимог фактично передбачає припинення зобов'язань за Договорами субординованого боргу № 4-2003 та № 8-2006 і як наслідок - задоволення вимог Відповідача, то з огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 30 та ст. 96 Закону України Про банки і банківську діяльність» таке зарахування з порушенням встановленої Законом черговості задоволення кредиторських вимог в процедурі ліквідації Позивача є незаконним.
Отже, наведені вище обставини та факти свідчать про те, що вчинений Відповідачем односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог Позивача за Кредитними договорами № 128, № 15, № 33, № 66 та № 27 на суму 9 200 000,00 грн. з одного боку та вимог Відповідача за Договорами субординованого боргу № 4-2003 та. № 8-2006 на суму 9 200 000,00 грн. з іншого боку, у вигляді поданих Відповідачем заяв № 1-03/23 від і6.03.2010 р. та № 1-03/27 від 18.03.2010 р. є неправомірним та таким., що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема п. 1 ст. 514, ст. 526, ст. 601, підпункту 5 п. 1 ст. 602, ст. 629 Цивільного кодексу України, а також: абзацу першому п. 4 ч. 3 ст. 30 та ч. 1 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (п. 3 ст. 202 ЦК України).
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (п. 5 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не
відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
Оскільки вчинений Відповідачем односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства та договірним зобов'язань, такий правочин, в силу приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по держмиту та судові витрати відносяться на відповідача.
На підставі матеріалів справи, керуючись ст. ст. 49, 82 - 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Лан” ( код ЄДРПОУ 31374188) односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ “БРР” за укладеними з ТОВ “Агрофірма “Лан” кредитними договорами №14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008р., №14/10-33 від 15.03.2007р., №14/10-66 від 26.05.2005р. та №14/10-27 від 03.03.2006р. на суму 9 200 000, 00 грн. з одного боку та вимог ТОВ “Агрофірма “Лан” за договорами про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003р. та №8-2006 від 31.01.2006р. на суму 9 200 000,00 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ “Агрофірма “Лан” заяв №1-03/23 від 16.03.2010р. та №1-03/27 від 18.03.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан», с. Шенгури Кобеляцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 31374188, на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 19338316, витрат по державному миту в сумі 85,00 грн. та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
З набранням цим рішенням законної сили видати наказ.
4. Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНАГ.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.04.2011р.