36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.03.2011 Справа № 18/215/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10", бульвар Пушкіна, 10, кв. 10, м. Кременчук, 39600
про спонукання укласти договір про постачання теплової енергії в редакції проекту, наданого енергопостачальником,
Суддя Ківшик О.В.
Представник:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 01-3/7984 від 15.09.2010 р.,
від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.02.2011 р., ОСОБА_3, довіреність № б/н від 16.12.20111 р..
Рішення приймається після перерви, оголошеної в порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 15.03.2011 р..
21.03.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава про спонукання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10", м. Кременчук укласти договір про постачання теплової енергії в редакції проекту, наданого енергопостачальником.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2009 р. порушено провадження у справі № 14/314 - за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про спонукання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" укласти договір про постачання теплової енергії в редакції проекту, наданого енергопостачальником.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2010 р. у справі № 14/314 позов задоволено, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2010 р. у справі № 14/314 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" залишено без задоволення, вищевказане рішення залишено без змін.
Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 13.12.2010 р. рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2010 р. у справі № 14/314 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2010 р. у справі № 14/314 скасовано з направленням на розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Вищий господарський суд України зазначив про те, що при обґрунтованому та правомірному висновку судів попередніх інстанцій щодо обов'язку відповідача укласти спірний договір є необхідність при новому розгляді справи дослідити умови договору на постачання теплової енергії та дати оцінку протоколу розбіжностей від 06.02.2009 р. № 19-л.
21.01.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області справа № 18/215/11 (при попередньому розгляді - № 14/314) була прийнята до розгляду.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та обґрунтування позовних вимог № 05-13-02/300 від 01.02.2011 р. (вх. № 2238д від 08.02.2011 р.), наданих на вимогу суду з урахуванням висновків касаційної інстанції за постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 30 грудня 2010 року по справі № 14/314. Крім того, останній надав письмові пояснення № 05-13-02/686 від 11.03.2011 р. (вх.. № 4548д від 15.03.2011 р.) в реагування на пояснення відповідача.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву № 2 від 15.01.2010 р. (вх. № 0501д від 19.01.2010 р.), відзиву вх. № 05127 від 14.04.2010 р., а також заперечення на позов № 6 від 17.02.2011 р. (вх. № 3140д від 18.02.2011 р.) та письмових пояснень № 7 від 21.02.2011 р. (вх. № 3287д від 22.02.2011 р.), наданих на вимогу суду з урахуванням висновків касаційної інстанції за постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 30 грудня 2010 року по справі № 14/314.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив :
09.09.2008 року установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" прийняте рішення (протокол № 1 від 09.08.2008 р., том справи 1, а.с. 133-135) про створення об'єднання та затверджено його статут (том справи 1, а.с. 86-93). Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна,10" був зареєстрований у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради за реєстровим № 04 від 02.10.2008 р. та державним реєстратором Ставинською Вікторією Олександрівною 07.10.2008 року за реєстровим номером запису 15851020000006544.
Згідно статуту завданнями та предметом об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконанням ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання, а також зобов'язань перед постачальниками житлово-комунальних послуг; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб (пп. 1.5. - пп. 2.2 статуту). До компетенції правління об'єднання належать укладення договорів із суб'єктами підприємництва, які виконують роботи в тому числі будівельні, надають житлово - комунальні послуги та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням (р.4 статуту). Майно об'єднання складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно перебуває у спільній частковій сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно -частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених цим статутом. Загальне майно знаходиться у спільній частковій власності (п. 3.2 статуту). Технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бройлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали для димовидалення, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території) належать до неподільного майна (п. 3.3.1 статуту). До компетенції правління об'єднання належить укладання договорів із суб'єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні послуги та інші послуги, та здійснення контролю за їх виконанням (п. 4.6 статуту). В розділі 8 "Порядок та умови укладення договорів між об'єднанням та членами і не членами (власниками квартир і приміщень) об'єднання" пп. 8.1 - пп. 8.2 статуту визначено, що у разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством.
05.05.2009 р. житловий комплекс за адресою: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 10, рік введення в експлуатацію 1964 року було передано з балансу КГЖЕП "Автозаводське" на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10", що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (том справи 1, а.с. 94-97).
29.01.2009 р. головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" на адресу позивача надіслано лист № 15/л з проханняv укласти договір на поставку теплової енергії на будинок № 10 по бульвару Пушкіна з об'єднанням (том справи 1, а.с. 18).
Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії в реагування на даний лист на адресу заявника направило 2 примірника проекту договору № 2001 від 01 лютого 2009 року "Про постачання теплової енергії в гарячій воді" з додатками № 1,2,3,4,6,7,8,9 до нього, які позивач прохав в термін, встановлений законодавством України, розглянути, належним чином оформити і один примірник договору з додатками до нього повернути до Кременчуцької філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго". Дана обставина визнається сторонами.
06.02.2009 р. за вих. № 19-Л (том справи 1, а.с. 20-21) голова правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" Горіна К.О. направила лист (протокол-розбіжностей), в якому повідомила, що розглянувши проект договору № 2001 від 01 лютого 2009 року пропонує укласти його з врахуванням розбіжностей.
На даний лист позивач відреагував листом № 05-80-02/372 від 27.02.2009 р. (том справи 1, а.с. 19), відповідно до якого повідомив про часткове погодження із запропонованими розбіжностями, зокрема, внесення змін до розділу 5 договору на відшкодування витрат по інформаційному обслуговуванню та збору платежів за теплову енергію в гарячій воді і дати закінчення дії договору, а також повторно запропонував підписати надісланий раніше проект договору.
Не отримавши будь-якого реагування з боку відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії на адресу заявника супровідним листом № 05-80-07/122 від 22.04.2009 р. (том справи 1, а.с. 17), повторно направило 2 примірника проекту договору № 2001 від 01 лютого 2009 року "Про постачання теплової енергії в гарячій воді" з додатками № 1,2,3,4,6,7,8,9 до нього, які позивач прохав в термін, встановлений законодавством України, розглянути, належним чином оформити і один примірник договору з додатками до нього повернути до Кременчуцької філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго".
Листом № 44/л від 22.07.2009 р. (том справи 1, а.с. 15) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" на зазначену пропозицію відповіло відмовою, про що свідчить лист 44/л від 22.07.2009 р. (том справи 1, а.с. 15).
Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії на адресу заявника супровідним листом вих. № 05-80-07/871 від 04.11.2009 р. (том справи 1, а.с. 16) ще раз направило 2 примірника проекту договору № 2001 від 01 лютого 2009 року "Про постачання теплової енергії в гарячій воді" з додатками № 1,2,3,4,6,7,8,9 до нього, які позивач прохав в термін, встановлений законодавством України, розглянути, належним чином оформити і один примірник договору з додатками до нього повернути до Кременчуцької філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго".
В реагування на дану пропозицію листом вих. № 67/Л від 19.11.2009 р. (том справи 1, а.с. 22) голова правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" Горіна К.О. повідомила, що зазначені договірні відносини повинні існувати між позивачем та власниками приміщень - членами об'єднання.
Викладені обставини позивач розглядає як підставу для звернення до суду з даним позовом з вимогою щодо спонукання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" укласти договір про постачання теплової енергії в редакції проекту, наданого енергопостачальником.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно зі ст. 24 Закону України від 02.06.2005 р. № 2633-IV "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями) основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. В цьому законі відповідно до його ст. 1 під терміном "балансоутримувач" слід розуміти власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами, а під терміном "споживач теплової енергії" - фізичну або юридичну особу, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
За приписами ст. 19, ст. 29 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є : власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартир в двох або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб всіх власників квартир, а також нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку. Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Згідно ст. 4, ст. 11 Закону України від 29.11.2001 р. № 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; об'єднання після набуття статусу юридичної особи може, зокрема, прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.
Як вбачається з матеріалів справи, з 05.01.2009 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкіна, 10" стало балансоутримувачем п'ятиповерхового житлового будинку і як юридична особа - управителем цього житлового комплексу, має на балансі технічне обладнання, що забезпечує належне функціонування житлового комплексу як складову частину неподільного майна, а тому за приписами наведених вище норм права та умов статуту об'єднання відповідач зобов'язаний укласти спірний договір.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як вбачається з матеріалів справи, фактично даний спір не стосується врегулювання розбіжностей при укладанні договору, які залишилися неврегульованими в досудовому порядку, оскільки як на момент пред'явлення даного позову до суду, так і на момент прийняття рішення під час нового розгляду даної справи між сторонами відсутній переддоговірний спір щодо істотних умов договору, заперечення проти позову ґрунтуються на відсутності обов'язку укладання такого договору з боку відповідача. Дану правову позицію підтримали представники сторін у судовому засіданні 17.03.2011 р., що зафіксовано у протоколі судового засідання від зазначеної дати.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.
Ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як спонукання укласти договір, а тому суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, спонукання в судовому порядку другої сторони укласти договір позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. по справі № 13/214 за позовом ТОВ "Астрем Плюс" до Регіонального відділення фонду державного майна по Полтавській області про спонукання до укладення договору (яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не може захистити порушене право останнього і не відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати, понесені при поданні позову, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене 28.03.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.