36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.03.2011 р. Справа № 16/83-25/214
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки і права імені Альфреда Нобеля", вул. 60 років Жовтня, 79, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Кременчуцьке міське управління земельних ресурсів (м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 80);
- Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Кременчук, вул. Жовтнева, 27;
- гаражний кооператив "Енергетик ЮЖД" (м. Кременчук, провулок Столярний, 26);
- СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
- ОСОБА_2 (27000, АДРЕСА_2);
- ОСОБА_3 (27000, АДРЕСА_3);
- ОСОБА_4 (39600, АДРЕСА_4).
про визнання права власності на самочинно збудовані гаражі
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_5, . довіреність №01763/1 від 03.12.10р.
від відповідача: ОСОБА_6, довіреність № 01-37/12 від 10.01.11р.,
ОСОБА_7, дор. № 1 від 10.01.11р.
від третіх осіб: 1-5 - не з'явився
6. ОСОБА_8, довіреність від 06.08.10р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про визнання за Закритим акціонерним товариством "Дніпропетровський університет економіки та права" права власності на самочинно збудовані гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 на території гаражного кооперативу "Енергетик ЮЖД" в м. Кременчуці по пров. Столярному, 26.
Позивач подав заяву в якій повідомив суд, що після порушення провадження у справі № 16/83-25/214 відбулися зміни у статусі сторін, зокрема, Закрите акціонерне товариство "Дніпропетровський університет економіки та права" в жовтні 2010 року реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля".
Університет створено шляхом реорганізації (перетворення) Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський університет економіки та права" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля".
Університет є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський університет економіки та права".
Відповідно до ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на вищевикладене наявні підстави для заміни позивач його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля".
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради не порушував право власності позивача.
Треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти позову заперечують, посилаючись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що гаражі були побудовані саме ЗАТ "Дніпропетровський університет економіки та права".
Крім того, вказує на відсутність доказів, що самовільне будівництво гаражів було здійснено позивачем на відведеній кооперативу земельній ділянці.
Також, третя особа ОСОБА_2. стверджує, що спірні гаражі були побудовані ним, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 за їх особисті кошти.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив:
Між Закритим акціонерним товариством „Дніпропетровський університет економіки та права" в особі Кременчуцького інституту та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 14.06.2005 р. було укладено Договір № 21 на виконання робіт по виготовленню забору (41 секція), воріт у кількості 3-х штук, арки та інших ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 195666,81 грн.
Як зазначає позивач вказана сума поетапно була перерахована позивачем на рахунок підрядника як попередня оплата (та оплата) за роботу по договору згідно рахунків платіжними дорученнями: №514 від 16.06.2005 р. в сумі 30000,00 грн.; №229 від 11.07.2005р. - 6500,00 грн.; № 562 від 18.07.2005 р. - 7000,00 грн.; № 569 від 20.07.2005 р. - 3000,00 грн.; № 270 від 25.07.2005 р. - 1150,00 грн.; № 279, від 01.08.2005 р. - 10000,00 грн.; № 284 від 03.08.2005 р. - 1841,32 грн.; № 310 від 15.08.2005 р. - 10000,00 грн.; № 312 від 16.08.2005 р. - 5000,00 грн.; № 672 від 02.09.2005 р. - 10000,00 грн.; № 674 від 06.09.2005 р. - 9565,49 грн.; № 349 від 14.09.2005 р. - 30000,00 грн.; № 352 від 16.09.2005 р. - 16400,00 грн.; № 374 від 05.10.2005 р. - 17000,00 грн.; № 401 від 13.10.2005 р. - 15000,00 грн.; № 413 від 27.10.2005 р. - 13210,00 грн.; № 419 від 03.11.2005 p.- 10000,00 грн.
Відповідно до висновку спеціаліста ПП „Кремекспертсервіс" № 12/6 від 03.01.2007р. фактичні витрати на будівництво забору, арки та воріт склали 55 648 грн., а також витрати на виконання інших ремонтно-будівельних робіт згідно кошторису - 19 565 грн. 49 коп.
Як вказує позивач, за рахунок залишку грошових коштів в сумі 120 453,32 грн. на вимогу службових осіб Кременчуцького інституту ДУЕП приватним підприємцем ОСОБА_1 було побудовано шість гаражів на території гаражного кооперативу „Енергетик ЮЖД" в м. Кременчуці, пров. Столярний, 26, які на праві членства в гаражному кооперативі перейшли службовим особам КІ ДУЕП та гр. ОСОБА_4, чим здійснено незаконне заволодіння грошовими коштами Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровський університет економіки та права" в сумі 120 453,32 грн.
Як вказує позивач, по закінченні вказаних робіт між замовником та підрядником було складено кошториси фактичних витрат по будівництву забору, арки та воріт КІ ДУЕП, в які внесено завідомо неправдиві відомості, а саме: завищені фактичні витрати по будівництву забору навколо інституту без відображення робіт по будівництву гаражів.
Дані гаражі головою гаражного кооперативу „Енергетик ЮЖД" Оніпченком Миколою Васильовичем були зареєстровані на ім'я директора Кременчуцького інституту ДУЕП ОСОБА_2 (НОМЕР_1,НОМЕР_2), заступника директора інституту ОСОБА_3 (№№ НОМЕР_3, НОМЕР_4) та гр. ОСОБА_4 (№№ НОМЕР_5,НОМЕР_6) в розрахунку по два гаражі на кожну особу.
Таким чином, як стверджує позивач, проведенням фінансових операцій з коштами, що належать Дніпропетровському університету економіки та права, були легалізовані грошові кошти на суму 120 453, 32 грн., одержані завідомо незаконним шляхом, за рахунок яких було побудовано шість гаражів на території гаражного кооперативу - Енергетик ЮЖД".
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 03 серпня 09 p. звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою про визнання за ним права власності на самочинно збудований гараж у кооперативі „Енергетик ЮЖД", розташований по пров. Столярному, 26 в м. Кременчуці. 30 жовтня 2009 р. рішенням Крюківського районного суду було задоволено його позов і визнано за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме гараж №НОМЕР_5 в гаражному кооперативі „Енергетик ЮЖД".
Як вказує позивач, зальна вартість побудованих шести гаражів (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6) на території гаражного кооперативу „Енергетик ЮЖД" становить 120 453,32 грн., вартість однієї третини (гаражі №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6), якими заволодів ОСОБА_4, становить 40 151,11 грн.
Позивач вважає, що гаражі №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, які побудовано за рахунок коштів Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровський університет економіки та права", не можуть бути власністю ОСОБА_4.
Виходячи з наведеного, на думку позивача, вартість гаражів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 становить 80 302,22 грн.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні гаражі були збудовані за рахунок його коштів, тому просить визнати за ним право власності на самочинно збудовані гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 на території гаражного кооперативу "Енергетик ЮЖД" в м. Кременчуці по пров. Столярному, 26.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:
Згідно ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарськими суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.
Відповідно до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути і визнання права.
Відповідно до ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивач не надав суду доказів виділення позивачу земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно у встановленому порядку.
Згідно із п.п.10 п. "б" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об"єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом № 6/5 від 28.01.2003 р. Міністерства юстиції України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 66/7387 від 28.01.2003р., підставами для державної реєстрації є рішення відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази і не подані такі в судовому засіданні щодо звернення позивача до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з метою оформлення права власності на вказане майно та про відмову відповідача в оформленні права власності позивача на зазначену нерухомість, у зв'язку із чим на момент заявлення позову у позивача не порушено право на оформлення права власності на самочинне будівництво.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази (акт), що спірні будівлі введені в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Виходячи з наведених доказів судом встановлено, що на момент звернення до суду з позовом позивач не надав будь-яких доказів і не довів факту порушення або невизнання відповідачем його права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб і відновленню в примусовому порядку саме відповідачем, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Тобто, позивачем невірно визначено відповідача за вимогою про визнання права власності на нерухоме майно.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В позові відмовити.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено 29.03.11р.