36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.03.2011 р. Справа №27/148
за позовом Державної екологічної інспекції в Полтавській області, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36001
до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», вул. Паризької Комуни, 40-а, м. Полтава, 36000
про стягнення 33982,00 гривень
Суддя Солодюк О.В.
Представники :
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2331/02-05 від 14.10.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 24.12.2010 р.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»суми збитків в розмірі 33 982,00 гривень, які були завдані внаслідок здійснення самовільного забору підземної води із застосуванням споруд і технічних пристроїв з артезіанських свердловин, які знаходяться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
В судовому засіданні 11.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.
Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечують з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № юр/148 від 25.10.2010 р. (вхід. № 841д від 19.01.2011 р. канцелярії суду) та Доповненні до відзиву на позовну заяву № 22 від 08.02.2010 р. (вхід. № 2343д від 09.02.2011 р. канцелярії суду).
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд
Працівниками Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава (надалі Позивач) була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Машівською дільницею Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», м. Полтава (надалі Відповідач) якою було встановлено, що в період з 14.10.2009 р. по 06.11.2009 р. Відповідачем здійснено самовільний забір підземної води із застосуванням споруд і технічних пристроїв з артезіанських свердловин, які знаходяться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області без дозволу на спеціальне водокористування.
За результатами вказаної вище перевірки було складено відповідний Акт в якому зафіксовано, що Відповідачем, згідно наданої ним довідки № 422787 від 08.12.2009 р., самовільно використано воду об'ємом 6761 м3, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 33 982,16 гривень.
15.01 2010 р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 3 із вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 33 982,16 гривень, але відповіді на неї не надійшло, збитки відшкодовані не були.
Відповідач завдані ним державі збитки в сумі 33 982,16 гривень не визнає, вважає, що він своєчасно звернувся за відповідним дозволом та отримав його строком на три роки, а також зазначає, що факт відсутності дозволу на спеціальне водокористування Відповідача не є безспірною ознакою наявності його відповідальності, яка може наступити тільки у випадку нездійснення прямо передбачених законодавством заходів щодо процедури отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Крім того, Відповідач вказує на факт порушення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області своїх зобов'язань в частині позбавлення Відповідача у порядку та на умовах, визначених діючим законодавством України, отримати дозвіл на спеціальне водокористування згідно із наданими ним документами, визначеними Порядком погодження та використання дозволу на спеціальне водокористування.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень Водного кодексу України, усі водні об'єкти на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку, соціального добробуту.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(надалі - Закон), державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 38 Закону, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 68 Закону визначено, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Розрахунок збитків за завдані Відповідачем збитки здійснено на підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783.
Відповідно до ст. 153 Господарського кодексу України (надалі ГК України), суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.
Положеннями ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 1 ст. 226 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобіганням збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі, якщо збитків завдано іншим суб'єктам, зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідно до ст. 16 Закону, державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють, зокрема, спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів.
Згідно із ст. 20 Закону, спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяні у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Таким чином, Відповідач повинен відшкодувати державі суму збитків в розмірі 33 982,00 гривень, які були завдані внаслідок здійснення самовільного забору підземної води із застосуванням споруд і технічних пристроїв з артезіанських свердловин, які знаходяться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.
Суд не бере до уваги відомості Відповідача, які стосуються порушення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища своїх обов'язків щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування, оскільки вказане Управління не є стороною по справі.
Крім того, акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Машівською дільницею Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" від 13-14.10.2009 р., підписаний представником Відповідача без зауважень, припис Позивача від 23.10.2009 р. № 06-03П/77-2009 Відповідачем не оскаржувався.
Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому - передачі системи мережі водопостачання смт. Машівка Полтавської області цілісним майновим комплексом передано на баланс "КП "Полтававодоканал" 16.08.2009 р. (затверджено головою обласної ради - 27.08.2009 р.)
Таким чином, Відповідач мав достатньо часу для отримання дозволу на спеціальне водокористування у передбачений чинним законодавством строк, і на момент проведення перевірки Позивачем (13-14.10.2009 р.) повинен був мати вищезазначений дозвіл.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не зміг довести відсутність своєї вини та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження Позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь держави суму збитків в розмірі 33 982,00 гривень, які були завдані внаслідок здійснення самовільного забору підземної води із застосуванням споруд і технічних пристроїв з артезіанських свердловин, які знаходяться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, в доход Держбюджету України підлягють стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 339,82 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», вул. Паризької Комуни, 40-а, м. Полтава, 36000 (ідентифікаційний код 03361661) завдану державі шкоду в сумі 33 982,16 грн. на р/р 33110331700289 Машівської селищної ради 24062100,одержувач: УДК у Машівському районі, код ЄДРПОУ 34698668, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, по коду бюджетної класифікації доходів 24062100 символу 331.
.3. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», вул. Паризької Комуни, 40-а, м. Полтава, 36000 (ідентифікаційний код 03361661):
- в доход Держбюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, р/р 31118095700002, код ЄДРПОУ 34698804, УДК в м. Полтава, МФО 831019) - 339,82 грн. витрат по сплаті державного мита;
- в доход Держбюджету України (отримувач УДК у м. Полтава, код ЄДРПОУ 34698804, банк ГУ ДКУ у Полтавській області, МФО 831019, рахунок 31217264700002, код бюджетної класифікації 22050003) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Солодюк
Примітка:Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.