36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.03.2011 р. Справа №18/86/11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", вул.Володимирська, 5Б, м. Київ, 01025
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер", вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617
про стягнення грошових коштів в сумі 107 289,88 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін у засіданні 17.02.11р.
від позивача: Український А.В.
від відповідача: Щепоткіна Т.В.
Представники сторін у засіданні 15.03.11р.
від позивача: Губенко І.В.
від відповідача: Щепоткіна Т.В.
У судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення (згідно ст.85 ГПК України).
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 107 289, 88грн. по договору №2007/05-ФП.
У судовому засіданні 17.02.11р. згідно ст.77 ГПК України оголошувалася перерва до 15.03.11 р., про що представники сторін повідомлялися під розписку (арк.88).
Заявою від 09. 03.2011р. позивач просить зменшити суму позову до 75000,00 грн. у зв'язку з тим, що при поданні позову ним було неточно розраховано прийняту в перестрахування частину ризику.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Суд приймає заяву позивача до розгляду і розглядає позовні вимоги у новій редакції.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у сумі 75 000,00 грн. Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов (арк.65-66 справи).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
04.01.2007 p. між сторонами відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про страхування», було укладено Договір №2007/05-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (арк.10-18 справи). Відповідно до пункту 1.2. Договору перестрахування, на підставі зазначеного Договору Сторони (Позивач і Відповідач) укладають конкретні договори перестрахування (надалі - ковер-нот) окремо по кожному ризику, або по групі ризиків. Кожний ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного Сторонами. Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах Страховика, якщо інше не передбачено ковер-нотом. Договір укладений на невизначений термін і набирає сили з моменту підписання його сторонами (п.12.1 договору).
19.03.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Ковер-нот № 91/62/ПР (копія - арк.41 справи). За даним Ковер-нотом було перестраховано ризики, що передбачені Договором добровільного страхування наземного транспортну № 286/062/37 від 16.03.2007 р., укладеним позивачем та ОСОБА_1. Об'єктом даного Договору страхування виступає транспортний засіб BMW 760 IL "AC Schitzer tunning», реєстраційний номер НОМЕР_1 (копія договору від 16.03.07р. - арк.25-30).
Даним ковер-нотом було узгоджено розмір перестрахувального тарифу - 2,20%. Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до даного ковер-ноту становила 1 650,00 грн., що була сплачена платіжними дорученнями № 344 від 05.04.2007 р. (арк.33 справи).
28.06.2007 р. сталося викрадення застрахованого автомобіля; 02.07.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.
02.07.2007 p. позивач за вихідним № 51 повідомив відповідача про настання страхового випадку (арк.38 справи).
Позивачем на підставі Страхового акту № 23УК-04/09 від 28.04.2009 p., здійснено виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 1 118 947,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 05.05.2009 р. (арк.32 справи).
26.05.2009р. позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 3639 було направлено Заяву на виплату частки страхового відшкодування; 04.02.2010 року на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості по Договору перестрахування. Відповідно до умов Договору перестрахування, Перестраховик зобов'язаний перерахувати Перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов даного Договору і конкретного договору перестрахування протягом 15-ти банківських днів з моменту одержання від Перестрахувальника повного комплекту документів, проте дані умови Договору, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано не було.
Сума частки страхового відшкодування за Ковер-нотом № 91/62/ПР від 19.03.2007 p., що належить до сплати відповідачем та яку позивач просить стягнути, складає 75 000,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідач у відзиві на позов (акр.65-67 справи) звертає увагу суду на те, що оскільки за ковер-нотом № 91/62/ПР на умовах факультативного непропорційного перестрахування на базі ексцедента збитку перестраховик несе відповідальність лише в третьому ексцеденті, і ковер-нотом встановлений ліміт відповідальності перестраховика у розмірі 75000,00 грн., з огляду на п.4.5 договору № 2007/05-ФП вимога перестрахувальника до перестраховика по сплаті частини страхового відшкодування за ковер-нотом № 91/62/ПР не може перевищувати 75000,00 грн.
Крім того, відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що на дату укладання оригінального договору страхування гр. ОСОБА_1 не мав відповідних правових підстав для користування і розпорядження автомобілем BMW 760 IL "AC Schetzer tunning" держ н. НОМЕР_1; також перестраховиком було встановлено, що справа не містить інформації npo місцезнаходження 2-го комплекту ключів від викраденого ТЗ, справа не містить копії платіжного документу, який підтверджує, що викрадений тз зберігався на платній охороняємій стоянці як то визначеного умовами оригінального договору добровільно страхування наземного транспорту, і т.д. (відзив на позов - арк.65-67 справи).
Вказане спростовується поясненнями позивача, з яких вбачається, що позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування і суму штрафних санкцій на користь гр.ОСОБА_1 у сумі 1118947,62 грн. на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.09р. по цивільній справі № 2-2252/09 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "СК "Україна" про стягнення 782190,00 грн. страхового відшкодування, 335027,62 грн. штрафних санкцій. Вказане рішення набрало законної сили.
Згідно ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, посилання відповідача на те, що виплата страхового відшкодування гр. Кучеренку В.Р. була здійснена неправомірно, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, і доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором страхування одна сторона, страховик, зобов'язується у разі настання певної події, страхового випадку, виплатити другій стороні, страхувальникові, або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За приписами статті 987 цього ж Кодексу за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика, перестраховика, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком, перестрахувальником, на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, перестраховика.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до підпункту 3.4.1. Договору №2007/05-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 04.01.2007 р., перестраховик зобов'язаний, виплатити свою частину страхового відшкодування після отримання перестрахувальної премії в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.5 договору №2007/05-ФП перестраховик згодний із тим, що в суму страхового відшкодування будуть включені усі витрати, понесені Перестрахувальником (Страховиком) у результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату, адміністративних витрат Перестрахувальника, а також платежів, що за умови страхування не повинні були сплачуватися, але були виплачені на будь-яких підставах, інші непрямі витрати.
Позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику в розмірі 782 190, 00 грн. Ризики передані у перестрахування Відповідача за ковер-нотом 91/62/ПР перестраховані за типом перестрахування - факультативне непропорційне перестрахування на базі ексцедента збитку. Пунктом 9 ковер-ноту 91/62/ПР встановлено ліміт відповідальності перестраховика в 3-му ексцеденті 75 000, 00 грн.
Отже, за даним страховим випадком по договору №286/062/37 добровільного страхування наземного транспорту фізичних осіб Відповідач на умовах ковер-ноту 91/62/ПР зобов'язаний сплатити Позивачу 75 000, 00 грн.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
На підставі матеріалів справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази (договори, платіжні доручення, письмові повідомлення, письмові пояснення, і ін.), суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.22,33,35,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер" ( вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 13958383, інші реквізити невідомі) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" ( вул.Володимирська, 5Б, м. Київ 25, 01025 , код ЄДРПОУ 30636550, р/р 26506081687201 в АТ "Сведбанк" (публічне), МФО 300164) 75000,00 грн. заборгованості, 750,00 грн. держмита, 236,00 грн. виплат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Тимощенко О.М.
Повне рішення складено 17.03.2011 року