"26" квітня 2011 р.Справа № 5/17-467-2011
За позовом: Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави, в особі:
1. Міністерства інфраструктури України
2.Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”
про стягнення 7 076,93 грн.
та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"
до Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
про розірвання договору укладеного в усній формі та стягнення 4372,8 грн.
Суддя Погребна К.Ф.
за участю представників:
прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я. -посвідчення дійсне до 29.04.2014 року
позивача 1: не з'явився;
позивача 2: ОСОБА_1 -довіреність № Д/ЮС-06 від 18.01.2011 року;
ОСОБА_2 -довіреність № Д/ЮС-28 від 11.04.2011 року;
відповідача: ОСОБА_3 -довіреність від 31.03.2011 року.
від третьої особи: ОСОБА_4 -довіреність № юр 16 від 12.01.2009року.
СУТЬ СПОРУ: Дунайський транспортний прокурор в інтересах держави, в особі Міністерства інфраструктури України та в особі Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про стягнення 7 076,93 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2011р. порушено провадження по справі № 5/17-467-2011.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2011 року було залучено до участі у справі №5/17-467-2011 Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2011 року було продовжено строк розгляду справи №5/17-467-2011.
Представник відповідача надав до господарського суду відзив на позов від 04.04.2011 року за вх. №9889/2011, в якому проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві.
Відкрите акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою від 08.04.2011 року вх. №1895/2011 до Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про розірвання договору укладеного в усній формі та стягнення 4372,8 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2011 року було прийнято зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про розірвання договору укладеного в усній формі та стягнення 4372,8 грн. для спільного розгляду з первісним позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави, в особі Міністерства інфраструктури України та в особі Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" до Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” про стягнення 7 076,93 грн.
Представник позивача 21.04.2011 року надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву №ЮС-665, в якому просить суд, у задоволені зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
Відповідач Відкрите акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" направило на адресу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" лист заявку за вих. №164 від 05.03.2010 року про надання буксиру-штовхача типу «Запорожье»або «Нина Соснина», для переставлення плавдоку у акваторії затону Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" на 06.03.2010 року о 08 год. 00 хв.
Позивач Відкрите акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство" надав відповідь та підтвердив надання буксиру «Оренбург».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки з судового журналу №201 т/х «Оренбург»від 07.03.2010 року, о 07 год. 00 хв. «по радіостанції отримали розпорядження від головного диспетчера, слідувати до другого затону для здійснення маневрів для переставлення плавдоку.»
З підстав викладених у відзиві на позов, відповідач зазначає наступне: укладаючи договір портового буксирування плавдока в усній формі, при цьому істотними були умови надання буксиру типа «Запорожье»або «Нина Соснина»саме 06.03.2010 року о 08:00 год., але вказані у листі заявці буксири не були надані.
Відповідач надав до суду рапорт капітана заводу в якому вказано, що відповідно до заявки від 05.03.2010 року №164 Відкрите акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" планувало отримати саме буксири типа «Запорожье»або «Нина Соснина», довжина яких в заявці буксирів складає 32 метра та 38 метрів та вказані буксири були вибрані на тій підставі, що для здійснення маневру з більше й довжиною у акваторії заводу обмежена.
Відповідно до довідки про розміщення річних судів Буксир-товкач т/х «Оренбург»довжина складає 57,61 метрів.
Позивач направив на адресу відповідача претензію, в якої просить останнього сплатити заборгованість за надання буксиру «Оренбург». Відповідач надав відповідь на претензію позивача, обґрунтовуючи тим, що не зважаючи на те, що Відкрите акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство" планувало фрахт буксиру «Оренбург», за технічними причинами (а саме -неможливістю маневрування), роботи розпочаті не були та не виконувались, акт виконаних робіт не складався та не підписувався сторонами, у зв'язку з чим виставлений рахунок оплаті не підлягає.
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, внаслідок не виконання умов укладеного усного договору Відкрите акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" звернулось до іншого контрагента та сплатити йому грошові кошти за перестановку плавдока 07.03.2010 року.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог викладених у первісному позові та у зустрічному позові.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Таким чином вищезазначені документи (заявки, розписки про приймання судових відходів в порту, наряд-завдання, накладна-вимога, рахунки послуги портофлоту) визнаються господарськими документами які свідчать про укладення між сторонами у справі договір про надання послуг.
Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Таким чином у зв'язку з тим, що позивачем по первісному позову доведено факт укладання усного договору, але не доведено факт надання послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В процесі розгляду справи відповідачем не були доведені та обґрунтовані вимоги викладені у зустрічному позові, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічного позову судом відмовлено.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача та позовні вимоги за зустрічним позовом є не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволені позовних вимог Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави, в особі: Міністерства інфраструктури України, .Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” відмовити.
2.У задоволені зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" відмовити.
Рішення підписано 04.05.2011 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Погребна К.Ф.