"26" квітня 2011 р.Справа № 20/17-581-2011
За позовом: Прокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Транс Термінал Компані”
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від прокурора: Лянна О.А. за посвідченням № 184 від 21.10.20010 року;
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1- за довіреністю б/н від 03.11.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Ренійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом, заявленим в інтересах держави в особі Ренійської міської ради, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Транс Термінал Компані” про визнання недійсним договору оренди основних фондів, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені від 18.12.2008р. та зобов'язання відповідача повернути основні фонди, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені у комунальну власність територіальної громади м.Рені в особі Ренійської міської ради.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що при укладенні договору оренди від 18.12.2008р. сторонами по суті було приховано договір концесії систем водопостачання та водовідведення м. Рені, у зв'язку з чим, враховуючи положення ст.235 ЦК України, правовідносини між сторонами договору мають регулюватися Законом України „Про концесії”, а також ст.406-410 ГК України.
При цьому, вказане законодавство встановлює необхідність проведення концесійного конкурсу, відсутність якого, за думкою прокурора, зумовлює недійсність укладеного договору.
У судовому засіданні 26.04.2011р. прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні 11.04.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що при укладанні договору оренди від 18.12.2008 р. були порушені вимоги Закону України „Про концесії” щодо процедури укладання такого договору а саме -не було проведено конкурс, що є підставою для визнання такого договору недійсним.
Позивач також зазначив, що з урахуванням предмету оренди, виходячи з норм ст. 7 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», при укладанні договору оренди на вказаний об'єкт також необхідним є конкурс на право отримання в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання водовідведення, для чого також необхідним є створення конкурсної комісії, що не було зроблено.
У судове засідання 26.04.2011р. позивач не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні в Приморському районному суді м. Одеси.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного:
Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов'язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, позивач, який є юридичною особою, не був позбавлений права, надавши при цьому відповідну довіреність, направити до суду іншого представника для участі у судовому засіданні, про час та місце якого він був повідомлений заздалегідь. Крім того, суд враховує, що подане клопотання жодним чином не обґрунтовано належними та допустимими доказами.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Відповідач у судовому засіданні 26.04.2011р. проти позову заперечував, підтримуючи раніше наданий відзив на позов (а.с.41-43). Вважає, що позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки оспорюваний договір укладений на підставі рішення Ренійської міської Ради (тридцята сесія п'ятого скликання) від 18.12.2008р., «Про передачу основних фондів водопостачання та водовідведення м. Рені в оренду ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані», прийнятого згідно ст.26. ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 4. 5, 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідач вказує, що при укладенні вказаного вище договору дотримані усі вимоги, встановлені ст.203 ЦК України, підприємство сумлінно та ретельно виконує умови договору, своєчасне сплачує орендну плату, жодних претензій від Ренійської міської ради до ГОВ «Дунай Транс Термінал Компані»щодо невиконання умов вказаного договору не надходило. Таким чином, за думкою відповідача, будь-які права Ренійської міської ради з боку ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані», не порушені, тому прокуратура Ренійського району Одеської області безпідставно звернулась до ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані»із позовом в інтересах Ренійської міської ради.
Крім того, відповідач зазначає, що оскаржуваний договір є саме договором оренди, а не концесії, оскільки, згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 19.01.2011р. «Особливості укладення договору концесії», у найм (фінансовий лізинг, оренду) власником надається майно, яке було створено до моменту укладання договору про його використання, натомість у концесію передається право на створення (будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на подальше його використання (управління, експлуатацію) концесіонером з метою отримання прибутку.
При цьому, згідно з оспорюваним договором, відповідач орендував зазначені основні фонди для здійснення господарської діяльності, як вбачається із змісту договору та здійснює тільки поточний ремонт взятих у оренду основних фондів й не створює нове майно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм відповідно правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, згідно до ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.
Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги заявлені прокуратурою на підставі ст.215, 216, 235 ЦК України, що розуміє під собою вимоги про визнання недійсним удаваного правочину (договору оренди), у зв'язку із недодержанням сторонами вимог закону, що регулює правовідносини щодо правочину, який сторони, за твердженням прокуратури, насправді вчинили (договору концесії).
З урахуванням вказаного, суд перш за все вважає за необхідне з'ясувати правову природу укладеного договору.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про концесії” концесія - це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;
Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.
Згідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином, основною відмінністю договорів оренди і концесії є наявність або відсутність зобов'язання на створення (будівництво) переданого об'єкта. Тобто у найм (оренду) власником надається майно, яке було створене до моменту укладання договору про його використання. Натомість в концесію передається право на створення (будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на подальше його використання (управління, експлуатацію) концесіонером з метою отримання прибутку.
Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.08р. між Ренійською міською Радою (орендодавець) та ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані” (орендар) укладено договір оренди основних фондів, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені із строком дії -до 18.11.11р.
18.02.09р. між сторонами підписано акт приймання -передачі фондів, які складаються з систем водовідведення м. Рені та іншого майна, яке належить територіальній громаді та Акт приймання -передачі основних фондів, які складаються з систем водопостачання м. Рені та іншого майна, яке належить територіальній громаді. Крім того, сторонами підписано план інвестицій та розподіл коштів за роками.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
У відповідності до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів лежить на стороні, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши зміст договору, зокрема, права та обов'язки сторін, суд доходить висновку про недоведеність прокурором обставин того, що спірний договір є удаваним правочином, який приховує укладення договору концесії, оскільки за змістом ст. 235 ЦК України, правочин є удаваним, якщо він приховує дійсну мету, досягнення якої прагнули сторони при укладенні такого правочину.
Посилання позивача на невідповідність оспорюваного договору Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", що є підставою для визнання його недійсним саме як договору оренди судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
У Рішенні від 9 лютого 2009 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закон України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" був прийнятий 21 жовтня 2010 року та набрав чинності 20.11.2010р. В самому Законі не вказано про надання йому зворотної сили часі, більш того, розділом IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а відносини, що виникли з договорів оренди чи концесії, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, якщо сторони договору не погодять між собою іншого.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Приймаючи до уваги, що прокурором, в порушення статті 33 ГПК України, не доведено факт невідповідності оспорюваного правочину вимогам ст.203 ЦК України, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди основних фондів, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені від 18.12.2008р., укладеного між Ренійською міською Радою (орендодавець) та ТОВ „Дунай Транс Термінал Компані” (орендар) слід відмовити, у зв'язку з чим безпідставними є також вимоги про повернення майна та покладення на відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 4.05.2011р.