про повернення заяви про порушення провадження
у справі про банкрутство
"04" травня 2011 р.№ 32/17-2011-646
Суддя Грабован Л.І., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іллічівськ;
до боржника: Приватного підприємства „Імграта” (м. Одеса, вул. Артилерійська, 4-а, кв. 23; код ЄДРПОУ 37224078)
про визнання банкрутом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства „Імграта” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , посилаючись на наявність заборгованості в сумі 3 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до п. ”б” ч. 2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв кредиторів про порушення справи про банкрутство, що подаються до господарського суду, ставка державного мита становить 5 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто на даний час -85,00 грн.
Проте з доданої до заяви про порушення справи банківської квитанції №47 від 16.03.2011р. вбачається, що заявником сплачено 45,00 грн. державного мита.
Заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання банкрутом Приватного підприємства „Імграта” до заяви про порушення справи не додано доказів сплати державного мита у встановленому законом порядку та розмірі; не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Так, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства за відсутності грошового зобов'язання боржника перед кредитором, до якого згідно ст. 1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Однак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до заяви про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства „Імграта” не додала належних доказів вжиття заходів до отримання заборгованості та доказів безспірності заявлених вимог у розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме виконавчих документів.
Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у заяві про порушення справи як на одну з підстав порушення справи за спрощеною процедурою банкрутства, передбаченою ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилається на факт відсутності підприємства за місцезнаходженням.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” факт відсутності боржника повинен підтверджуватись витягом (довідкою) із Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб (ЄДР). Даної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 22.05.2007р. по справі № 32-21/19-06-518.
Проте, в порушення ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заявник не надав передбачених законодавством доказів відсутності Приватного підприємства „Імграта” за місцезнаходженням, оскільки надані акти перевірки місцезнаходження боржника взагалі не можуть розглядатись судом як належний доказ відсутності боржника з наведених вище підстав.
Будь-яких інших доказів, які підтверджуються наявність підстав для застосування спрощеної процедури банкрутства щодо Приватного підприємства „Імграта” за положеннями ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, доказів наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника заявником суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства „Імграта” підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про визнання Приватного підприємства „Імграта” (код ЄДРПОУ 37224078) банкрутом повернути заявнику без розгляду.
2.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику.
Додаток: оригінал заяви на 3-х арк. з додатком на 27-ми арк.
Суддя Грабован Л.І.