"27" квітня 2011 р.Справа № 26/17-369-2011
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Войтенко С.М.
за участю представників сторін :
від позивача : ОСОБА_1 за довіреністю від 04.02.2010 р.;
від відповідача : ОСОБА_2 за довіреністю від 07.04.2011 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом : фізичної особи -підприємця ОСОБА_3;
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗС АВТО ЕЛІТ";
про розірвання договору оренди, виселення та вселення, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 ( далі - Позивач ) звернулась із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ЗС АВТО ЕЛІТ" ( далі - Відповідач ) про розірвання договору оренди, виселення та вселення посилаючись на наступне.
01 жовтня 2009 року між сторонами у справі укладено договір оренди, (далі -Договір ) згідно п.2.1. якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_3, Позивач ) передав у користування Орендарю (TOB „ЗС АВТО ЕЛІТ", Відповідачу ) приміщення (нерухоме майно у вигляді офісу, автосалону, автомийки, виробничого цеху, загальною площею 1 305,30 кв.м., згідно технічного паспорту від 18.08.2009 року, розташоване на земельній ділянці площею 0,198 га, за адресою: АДРЕСА_1, і на земельній ділянці площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2) в користування за плату, на строк і на умовах, визначених дійсним договором.
Орендар прийняв дане приміщення на визначений дійсним договором строк і зобов'язався використовувати його за цільовим призначенням, сплачувати орендну плату, експлуатаційні витрати і виконувати інші зобов'язання за цим договором.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. В даному випадку при укладанні договору сторони передбачили обов'язковий періодичний перегляд розміру плати за користування майном.
Згідно п.4.2. Договору розмір орендної плати піддягає перегляду після спливу першого і кожного наступного року оренди, але не більш, ніж 38 відсотків від раніш встановленої ставки орендної плати, що оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до дійсного договору. У разі недосягнення згоди щодо нових розмірів орендної плати дійсний договір припиняє свою дію.
Як зазначає Позивач, Відповідач не виконуючи вищенаведений пункт договору протиправно ухиляється від оформлення відповідної додаткової угоди. Так, в своєму листі №83/0810 від 20.08.2010р. керівник TOB „ЗС АВТО ЕЛІТ" відмовляється розглянути питання оформлення відповідної додаткової угоди за надуманими підставами - відсутності якихось додатків (хоча у сторін на руках повні оригінальні пакети документів, які регулюють їх правовідносини). Листом №110/1110 від 25.10.2010р. відповідач пропонує зменшити розмір орендної плати замість запланованого щорічного зростання, яке було обумовлене при підписанні договору, та наполягає на включення до умов договору умову про можливість викупу об'єкта оренди відповідачем.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В даному випадку, на думку Позивача, невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо обов'язкового щорічного перегляду розміру орендної ставки за договором повністю позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Крім цього, Позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено додаткову угоду від 01 жовтня 2009 року до договору оренди від 01 жовтня 2009 року, де сторони досягли згоди, що договір оренди припиняє свою дію у випадку припинення дії (у тому числі розірвання) договору про надання послуг № 01/10/09 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
З посиланням на приписи ст. ст. 321, 387, 391 ЦК України позивач окрім розірвання договору просить суд виселити відповідача та вселити позивача в приміщення, які є його власністю і незаконно на цей час займаються відповідачем.
На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду позов не визнав, відзив на позов не надав, пояснив, що Відповідачем відповідно до умов укладеного з позивачем договору оренди від 01 жовтня 2009 р. за період часу оренди з жовтня 2009 р. по листопад 2010 р. щомісяця сплачувалась позивачу орендна плата в повному обсягу, про що ним надані копії платіжних доручень та розрахункових квитанцій. Тобто відповідачем виконуються умови договору оренди належним чином. При цьому представник відповідача пояснила, що вказаний договір відповідно до п.3.2 Договору укладений на 2 роки 11 місяців і в даний час триває. Жодних перешкод позивачеві у користуванні вказаним приміщенням з боку відповідача не чиниться. Більш того, відповідач зазначив, що позивачем створюються штучно перешкоди у виконанні з боку відповідача умов договору, про що свідчать чисельні листи які були направленні на адресу позивача.
На підставі викладеного відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та не підлягаючими задоволенню у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-369-2011 на 15 днів до 17 квітня 2011 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-369-2011 на 15 днів до 02 травня 2011 р.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає з матеріалів справи між сторонами 01 жовтня 2009 р. укладений вищевказаний договір терміном дії на 2 роки 11 місяців. У даний час він є діючим.
01 жовтня 2009 р. сторонами укладений та підписаний акт приймання передачі до вказаного Договору, відповідно до якого позивач передав відповідачеві майно у вигляді офісів, автосалону, автомийки, станцій технічного обслуговування, складських приміщень, виробничого цеху, загальною площею 1 305,30 кв.м..
Відповідно до п.п.4.2, 4.7 Договору відповідач сплачує орендну плату, про що свідчать надані відповідачем у засіданні суду копії платіжних доручень та розрахункових квитанцій.
Вказане, на думку суду, свідчить про належне виконання відповідачем умов Договору.
Відносно тверджень позивача щодо невиконання відповідачем умов договору, зазначених у позові, суд ці твердження відхиляє, оскільки позивачем у порядку ст. 33 ГПК України не надано тому доказів.
Аналізуючи вище приведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не доведеними наявними у справі вищевказаними доказами і тому позов не підлягає задоволенню в повному обсягу.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 29 квітня 2011 року.