"26" квітня 2011 р.Справа № 20/17-562-2011
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес”
про зобов'язання укласти договір
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2.- за довіреністю № 164 від 02.02.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_3- за довіреністю б/н від 15.02.2011 року.
У судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст.77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес” про визнання права власності на транспортний засіб марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначається про те, що 15.02.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Експрес” був укладений попередній договір купівлі-продажу № 01-Н, відповідно до умов якого ТОВ „Експрес” зобов'язалось продати позивачу, а позивач зобов'язався купити у ТОВ „Експрес” транспортний засіб марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
На виконання пункту 7 зазначеного попереднього договору, яким передбачено, що до укладення договору купівлі-продажу (основного договору) транспортний засіб передається покупцю у строкове платне користування, 15.02.2010 року між сторонами був укладений договір оренди № 01-Н транспортного засобу, відповідно до якого ТОВ „Експрес” передало, а позивач прийняв в строкове платне користування (оренду) транспортний засіб марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
Позивач зауважує на тому, що однією із підстав розірвання попереднього договору було передбачено невиконання позивачем умов договору оренди. Проте, усі зобов'язання за договором оренди позивачем були виконані належним чином.
Керуючись пунктом 5 попереднього договору, згідно якого ТОВ „Експрес” зобов'язалось у місячний строк після отримання письмової пропозиції про продаж транспортного засобу укласти основний договір на умовах, передбачених основним договором, 15.05.2010 року позивач звернувся до ТОВ „Експрес” з письмовою пропозицією укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, надавши проект основного договору.
Таким чином, за твердженням позивача, з огляду на зазначене положення попереднього договору та ч. 3 ст. 635 ЦК України, у зв'язку зі зверненням до відповідача з пропозицією про укладення основного договору та наданням проекту договору, зобов'язання, встановлене попереднім договором, не припинилось. Разом з тим, протягом місяця з моменту звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти основний договір та до теперішнього часу ані відповіді, ані підписаного основного договору купівлі-продажу від відповідача не надійшло.
Вважаючи, що усі істотні умови (предмет договору, ціна) щодо відчуження транспортного засобу містяться в попередньому договорі та позивачем з відповідачем щодо них досягнуто згоди, враховуючи, що вказаний транспортний засіб і досі перебуває у володінні та користуванні позивача та жодної вимоги щодо його повернення від ТОВ „Експрес” позивач не отримував, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з зазначеним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2011 року було порушено провадження у справі № 20/17-562-2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес” про визнання права власності.
11.04.2011 року позивач, користуючись наданим йому статтею 22 ГПК України правом до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, надав суду заяву про зміну предмету позову (а.с.33), в якій, посилаючись на підстави, зазначені у позовній заяві, а також ч. 3 ст. 182 ГК України, просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Експрес” укласти з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
Враховуючи, що зазначена заява була подана позивачем до початку розгляду справи по суті у відповідності до ст. 22 ГПК України, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 розглядаються в зазначеній редакції.
Відповідач у наданому до суду відзиві (а.с.63-65) позов не визнає в повному обсязі та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Так, відповідач зазначає про те, що ТОВ „Експрес” не отримувало проекту основного договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Богдан А09201, випуску 2006 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 від відповідача, а лист „Пропозиція про укладання основного договору”, на який посилається позивач, в порушення п. 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348, не містить будь-яких ознак того, що він був вручений посадовій особі ТОВ „Експрес”, оскільки на вказаному листі не міститься не тільки назви організації, яка ніби-то прийняла цей лист, а навіть відсутній підпис особи, яка реєструвала вхідну кореспонденцію та її прізвище.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що лист „Пропозиція про укладання основного договору”, який доданий до позовної заяви, не є належним доказом надання ТОВ „Експрес” проекту основного договору купівлі-продажу транспортного засобу, у зв'язку з чим, на підставі п. 4 ст. 182 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припинено, так як до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, жодна із сторін не надіслала проект такого договору другій стороні.
Додатково відповідач зазначає наступні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1:
1) недосягнення згоди щодо ціни продажу транспортного засобу між позивачем та відповідачем;
2) позивачем не надано доказів виконання п. 7 попереднього договору в частині виконання умов договору про надання фінансової допомоги №15/02 Н від 15.02.2010 року, укладеного між сторонами, що є обов'язковою умовою укладання основного договору;
3) позивачем не отримано згоди засновників ТОВ „Експрес” на продаж транспортного засобу з визначенням вартості продажу, як то передбачено попереднім договором;
4) на час розгляду позовної заяви попередній договір № 01-Н від 15.02.2010 року втратив свою силу (чинність) та не може спричиняти юридичних наслідків у зв'язку з припиненням дії договору оренди.
У судовому засіданні 26.04.2011 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 26.04.2011 року надав суду для залучення до матеріалів справи копію наказу ТОВ „Експрес” від 02.06.2010 року про скасування довіреності б/н від 15.02.2011 року, виданої ОСОБА_3 на представництво інтересів ТОВ „Експрес” в судових органах України будь-якої ланки.
Розглянувши вказаний документ, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В порушення вимог зазначеної статті надана представником позивача копія наказу ТОВ „Експрес” від 02.06.2010 року „Про скасування довіреності” не засвідчена належним чином.
Крім того, як вбачається з вказаного документу, він підписаний заступником директора Бельшиною Т.О.
Між тим, у відповідності до п. 10.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес”, нотаріально посвідчена копія якого була надана у судовому засіданні представником відповідача для залучення до матеріалів справи, на Товаристві створюється одноосібний виконавчий орган -Директор, який обирається і відзивається Загальними зборами учасників. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що відносяться до компетенції Загальних зборів учасників.
Загальні збори не мають право втручатися в оперативну діяльність Директора (п. 12.2. Статуту).
Такої посади, як заступник директора, яка зазначена в наданій незасвідченій копії наказу від 02.06.2010 року, взагалі не передбачено Статутом ТОВ „Експрес”.
З огляду на викладене, суд не приймає надану представником відповідача копію наказу ТОВ „Експрес” від 02.06.2010 року „Про скасування довіреності” в якості належного та допустимого доказу у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.04.2011 року проти заявлених вимог заперечував в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення його права та охоронюваного законом інтересу і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінюючи факт наявності або відсутності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, на захист яких подано позов, суд зазначає наступне:
Як вбачається з позовної заяви, в її обґрунтування Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на укладення 15.02.2010 року між сторонами попереднього договору купівлі-продажу № 01-Н, відповідно до умов якого ТОВ „Експрес” зобов'язалось передати позивачу, а позивач зобов'язався купити у ТОВ „Експрес” транспортний засіб марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
Враховуючи, що згідно до п. 5 зазначеного попереднього договору та ч. 3 ст. 635 ЦК України позивач звернувся до ТОВ „Експрес” з пропозицією про укладення основного договору із наданням проекту договору, у зв'язку з чим зобов'язання, встановлене попереднім договором, не припинилось, вважаючи, що усі істотні умови (предмет договору, ціна) щодо відчуження транспортного засобу містяться в попередньому договорі та позивачем з відповідачем щодо них досягнуто згоди, з огляду на те, що протягом місяця з моменту звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти основний договір та до теперішнього часу ані відповіді, ані підписаного основного договору купівлі-продажу від відповідача не надійшло, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.7), датою проведення державної реєстрації позивача є 20.10.2010 року.
Так, згідно до ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, свідоцтво про державну реєстрацію -це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.
Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно до ч. 2 ст. 43 Закону за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи- підприємця.
Таким чином, за результатом розгляду матеріалів справи, судом було встановлено, що державна реєстрація позивача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, тобто засвідчення факту набуття статусу підприємця фізичною особою ОСОБА_1, була проведена вже після укладання попереднього договору купівлі-продажу від 15.02.2010 року № 01-Н.
Зазначений факт був також встановлений судом із пояснень представника позивача, наданих ним у судовому засіданні 21.03.2011 року, згідно яких на момент укладення попереднього договору ОСОБА_1 лише мав намір зареєструватися як фізична особа-підприємець та не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 3 ст. 182 ГК України, на яку, в числі інших, позивач посилається як на підставу заявлених вимог, встановлено, що разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
З урахуванням встановлення факту укладення попереднього договору купівлі-продажу від 15.02.2010 року № 01-Н ОСОБА_1 в якості фізичної особи, суд доходить висновку про відсутність у позивача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 права вимагати укладення основного договору купівлі-продажу транспортного засобу в судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи відсутність порушення з боку відповідача права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на укладання договору купівлі-продажу транспортного засіобу марки Богдан А09201, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року, на захист якого подано позов, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід відмовити.
Незважаючи на встановлення судом факту відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам, зазначеним у позовній заяві.
Так, як було встановлено судом та не заперечується сторонами, 15.02.2010 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Експрес” був укладений попередній договір купівлі-продажу № 01-Н, відповідно до умов якого ТОВ „Експрес” у майбутньому зобов'язалось продати, а ОСОБА_1 зобов'язався купити у ТОВ „Експрес” транспортний засіб марки Богдан А09201, випуску 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-1 МРВ ДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.05.2006 року.
Посилаючись на виконання всіх умов попереднього договору та звернення до ТОВ „Експрес” з письмовою пропозицією укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу у відповідності до п. 5 попереднього договору із наданням проекту основного договору, не отримавши відповіді на вказану пропозицію, керуючись ч. 3 ст. 182 ГК України, позивач вважає, що має право вимагати укладення основного договору в судовому порядку, про що ним й було подано позов.
Між тим, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Судом не може бути прийнята в якості належного доказу отримання відповідачем пропозиції про укладення основного договору від 15.05.2010 року надана позивачем копія зазначеної пропозиції зі штампом, датованим 15.05.2010 року за вхідним № 75/1, оскільки вказаний штамп не містить ані назви організації, яка прийняла цей лист, ані підпису особи, яка реєструвала вхідну кореспонденцію, про що також зазначається відповідачем.
Копія довідки № 34 від 22.04.2011 року (а.с.47), якою також позивач підтверджує факт отримання відповідачем пропозиції про укладення основного договору, також не може бути прийнята судом в якості належного доказу, оскільки видана головним бухгалтером ТОВ „Експрес” за відсутності доказів віднесення дій щодо реєстрації вхідної кореспонденції та надання підтверджуючих довідок до повноважень головного бухгалтера.
Крім того, у судовому засіданні 26.04.2011 року на запитання суду представник відповідача пояснив, що ОСОБА_4, якою підписана вказана довідка, перебувала у ТОВ „Експрес” на випробувальному терміні та, не пройшовши його, не була прийнята на роботу.
З цих же підстав не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу виконання умов договору фінансової допомоги № 15/02 Н від 15.02.2010 року, що згідно до п. 7 попереднього договору є передумовою укладання основного договору, бухгалтерська довідка № 35 від 22.04.2011 року (а.с.46), оскільки вона також підписана ОСОБА_4, крім того, належним підтвердженням виконання договору фінансової допомоги можуть бути лише платіжні документи про сплату грошових коштів.
Крім того, позивачем не надано протоколу загальних зборів засновників ТОВ „Експрес” про продаж транспортного засобу, як то передбачено пунктом 9 попереднього договору купівлі-продажу від 15.02.2010 року № 01-Н.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити із покладанням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 04.05.2011р.