27 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Колодійчука В.М.,
Кузнєцова В.О., Ткачука О.С.,
Фаловської І.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання видати трудову книжку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року,
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 315 гривень та зобов'язати видати трудову книжку, мотивуючи вимоги тим, що Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» відмовляє їй у пересилці трудової книжки, що унеможливило працевлаштування ОСОБА_6 та призвело до заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року , залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, відмовляючи у позові ОСОБА_6, зазначив, що відповідно до п.п. 4 п. 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників позивачка зобов'язана розписатися за отримання трудової книжки у особистій картці і книзі обліку за отримання трудової книжки, тому вважав, що у діях відповідача відсутні винні дії чи бездіяльність, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.
Однак з висновками судів не можна погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 235 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.
Пунктом 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач телеграмою та листом повідомляла відповідача про бажання отримати трудову книжку поштою (а.с. 4, 6), однак відповідач вважав, що такі вимоги незаконні, мотивуючи свою відмову неналежним оформленням згоди позивача на отримання трудової книжки поштою та відсутністю обов'язку по пересилці трудової книжки поштою (а.с. 20).
З викладеного вбачається, що відповідачем було порушено вимоги п.п. 2 п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки на роботодавця покладено обов'язок видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку. А у разі відсутності працівника на роботі в день звільнення, то після попереднього повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, роботодавець може надіслати трудову книжку поштою, але за наявності згоди на це працівника та з вказівкою адреси, на яку необхідно надіслати трудову книжку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом 2 групи з дитинства, двічі зверталася до відповідача про надіслання трудової книжки поштою та зазначала адресу, на яку необхідно надіслати трудову книжку.
Враховуючи зазначене, відповідач повинен був виконати передбачений законодавством обов'язок по видачі трудової книжки.
Виходячи з наведеного ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції і апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному й повному з'ясуванню обставин справи та прав позивача.
За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Колодійчук
В.О. Кузнєцов
О.С. Ткачук
І.М. Фаловська