73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"18" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6673/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного акціонерного товариства "Торговий дім Акумшина"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,
встановив:
В грудні 2010 року закрите акціонерного товариства «Торговий Дім Акумшина», яке в ході розгляду справи змінило назву на приватне акціонерне товариство «Торговий Дім Акумшина» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач), в якому просило визнати нечинним рішення ДПІ про застосування до позивача штрафних санкцій від 22.11.2010р. №0016202307 на суму 1 129 175,52 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР).
Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач вважає спірне рішення неправомірним з тих підстав, що облік товарних запасів на складах позивача та в місцях реалізації товарів ведеться з дотриманням вимог чинного законодавств, і на момент проведення перевірки належного позивачу складу у м. Сімферополі ревізорам були надані всі необхідні документи на товар, який перебув на цьому складі. Крім того, після проведеної перевірки представник позивача 12.11.10р. з'явився до ДПІ у м.Херсоні і надав всі документи на той товар, який перерахований в акті перевірки як такий, що не облікований належним чином. Позивач вважає застосування санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР безпідставним.
В наданих суду письмових запереченнях ДПІ на адміністративний позов ДПІ посилається на те, що висновки акту перевірки щодо виявленого порушення ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та до позивача правомірно була застосована спірним рішенням штрафна санкція за порушення п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР. Така позиція відповідача була підтримана його представником в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
08.11.2010 року податковими ревізорами-інспекторами ДПА в АРК Крим на підставі направлення від 02.11.10р. №2245/23-3 було проведено перевірку належного позивачу складу за адресою: м. Сімферополь, вул..Автомобілістів, 3 в сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, за результатами якої складений акт перевірки від 08.11.10р. № 004902.
На підставі даного акту перевірки ДПІ 22.11.10р. винесла рішення №0016202307 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1 129 175,52 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Порушень визначеного законодавством порядку проведення перевірки позивача, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятого ДПІ за наслідками такої перевірки рішення, судом не встановлено, і позивач на наявність таких порушень не посилається.
Відповідно до пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 21 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В акті перевірки порушення пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР ДПІ описано наступним чином: порушений порядок обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, під час перевірки не надані (відсутні) товарно-транспортні накладні, податкові накладні, внутрішні накладні та інші документи, підтверджуючі приход товару, який знаходиться на реалізації згідно відомості на суму 564 587,76 грн..
ДПІ, обґрунтовуючи наявність даного порушення, стверджує, що відсутність на момент перевірки накладних на товар є достатньою підставою для застосування санкції за порушення пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР. До матеріалів справи ДПІ долучила відомість до акту перевірки з внесеним до неї переліком автомобільних шин на загальну суму 564 587,76 грн.
Позивач відсутність документів на товар на момент проведення перевірки спростовує, та зазначає, що всі необхідні документи на товар були надані ревізорам, але ревізори їх не взяли до уваги.
Доводячи виконання вимог п.4.3 акту перевірки, відповідно до якого керівнику позивача пропонувалось у 10 денний термін прибути до ДПІ у м.Херсоні для надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, позивач надав суду копію пояснень позивача від 12.11.2010р. на акт перевірки, які були здані до ДПІ у м.Херсоні 12.11.10р. разом з копіями документів, що підтверджують придбання позивачем та переміщення на склад у м. Сімферополі того товару, який ревізори вказали в акті перевірки як необлікований.
Позивач також надав суду копії накладних, видаткових накладних, які підтверджують факт придбання перерахованих у вказаній відомості автомобільних шин, а також накладних на внутрішнє переміщення, які підтверджують факт переміщення позивачем вказаного товару на свій склад у м. Сімферополі.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_1 пояснив суду, що він є керівником філії позивача у м. Сімферополі, і перевірка складу 08.11.10р. проводилась з його участю, в ході якої він особисто на вимогу ревізорів надав їм всі документи на внутрішнє переміщення тих автошин, що знаходились в той момент на складі, а також пояснив, що документи про придбання цих шин позивачем у постачальників знаходяться в бухгалтерії у м.Херсоні, але ревізори надані їм документи та пояснення до уваги не взяли, а відобразили неіснуюче порушення по обліку товару в акті перевірки.
Представник позивача Круглова Т.С., яка є бухгалтером позивача, суду пояснила, що наказом по підприємству №1-0д від 04.01.10р. визначена облікова політика підприємства, за яким облік товару на віддалених складах ведеться на підставі накладних на внутрішнє переміщення товару. Після проведеної перевірки на складі у м. Сімферополі бухгалтерією позивача були підготовлені відповідні документи на придбання та внутрішнє переміщення того товару, який перебув на вказаному складі, і ці документи разом з письмовими поясненнями позивача були здані 12.11.10р. до ДПІ у м.Херсоні під розписку працівнику ДПІ.
Копія наказу позивача №1-0д від 04.01.10р. про облікову політику долучена до матеріалів справи.
Представник ДПІ в судовому засіданні надані свідком ОСОБА_1 та представником позивача Кругловою Т.С. пояснення не спростував, а також не заперечував проти того факту, що 12.11.2010р. позивач надав до ДПІ разом із письмовими поясненнями документи на придбання та внутрішнє переміщення того товару, який перебув на вказаному складі під час перевірки.
Статтею 6 Закону №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону №996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку
Встановлені судом фактичні обставини справи та надані позивачем докази свідчать про те, що на момент проведення перевірки на складі позивача у м.Сімферополі по вул..Автомобілістів, 3 були наявні всі необхідні документи, які визначені законодавством та обліковою політикою позивача, для ведення обліку товарних запасів.
Також належними доказами доведений факт дотримання позивачем приписів пункту 4.3 акту перевірки щодо надання до ДПІ протягом 10 днів документів, що підтверджують облік товарних запасі на вищевказаному складі у м.Сімферополі.
Таким чином, до моменту застосування до позивача санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР позивач відповідно до приписів акту перевірки вчинив всі необхідні дії для підтвердити факту виконання ним вимог цієї норми Закону №265/95-ВР.
Встановлені фактичні обставини справи дають суду підстави для висновку, що в діях позивача відсутні ознаки порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, оскільки факт ведення позивачем обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації встановленому законодавством підтверджений належними доказами, якими є накладні на придбання товару та накладні внутрішнє переміщення товару на склад у м. Сімферополі, і до винесення спірного рішення позивач вжив всіх необхідних дій для підтвердження факту виконання ним цієї норми закону.
Враховуючи викладене, суд вважає неправомірним застосування до позивача рішенням ДПІ від 22.11.2010р. №0016202307 санкції на суму 1 129 175,52 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, у зв'язку з чим вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Акумшина» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.
Визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 22.11.2010р. №0016202307.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Торговий Дім Акумшина» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2011 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 9.2.1