20 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,
Євграфової Є.П., Макарчука М.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про виділення окремого житла у зв'язку з реконструкцією будинку, за касаційними скаргами Київської міської державної адміністрації та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року,
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що за договором купівлі-продажу від 17 березня 2003 року є власником 19/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1, який з 2001 року знаходиться на реконструкції. Оскільки після реконструкції її кімната не зберігається їй мало бути виділене окреме житло в іншому будинку до початку проведення реконструкції. На її численні звернення про надання окремого житла отримує відписки, у зв'язку з чим просила суд зобов'язати відповідачів надати їй окреме житло у інших районах м. Києва.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Київську міську державну адміністрацію, Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію при проведенні реконструкції першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, надати їй для постійного проживання жиле приміщення, яке б відповідало вимогам ст. 50 житлового кодексу України (далі - ЖК України). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі Київська міська державна адміністрація порушує питання про скасування ухвалених судових рішень в частині зобов'язання Київської міської державної адміністрації при проведенні реконструкції першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, надати їй для постійного проживання жиле приміщення, яке б відповідало вимогам ст. 50 ЖК України та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог до Київської міської державної адміністрації. В іншій частині судові рішення просить залишити без змін. Вимоги касаційної скарги мотивує порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки жиле приміщення, яке займає ОСОБА_3 в комунальній квартирі не залишається як окрема квартира то позивач буде відселена з наданням відповідної квартири для постійного проживання, коли настане черга реконструкції першого під'їзду, у зв'язку з чим зобов'язав Київську міську державну адміністрацію та Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію при проведенні реконструкції першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, надати їй для постійного проживання жиле приміщення, яке б відповідало вимогам ст. 50 ЖК України.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 422 від 26 лютого 1998 року «Про заходи щодо реконструкції мікрорайонів житлової забудови першого періоду індустріального домобудування» з метою забезпечення вирішення нагальної проблеми модернізації та реконструкції житла першого періоду індустріального домобудування 50-60 років, підвищення рівня комфорту квартир до сучасного та на виконання розпоряджень Київської міської державної адміністрації: № 592 від 23 квітня 1996 року «Про затвердження переліку п'ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років, які підлягають реконструкції»; № 1044 від 1 липня 1996 року «Про затвердження Положення про організацію робіт та порядок залучення інвесторів до реконструкції п'ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років»; № 1756 від 5 листопада 1996 року «Про організацію відселення мешканців з п'ятиповерхових будинків масової житлової забудови 60-х років, що підлягають реконструкції», визначено замовниками з реконструкції будинків забудови першого періоду індустріального домобудування районні у м. Києві державні адміністрації та Державне комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (за угодами з райдержадміністраціями) (а.с.11).
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1352 від 7 серпня 2000 року «Про заходи щодо прискорення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 державну адміністрацію та ДКП «Київжитлоспецексплуатація» зобов'язано відселити у встановленому законодавством порядку мешканців будинку АДРЕСА_2 житлова площа яких зберігається після реконструкції будинку в маневрений фонд на час проведення реконструкції будинку, а мешканців квартир, житлова площа яких не зберігається - в будинок АДРЕСА_3 після введення його в експлуатацію (а.с.12).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1461 від 22 серпня 2002 року за ОСОБА_4 було закріплено однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 114-115).
Згідно договору купівлі-продажу від 17 березня 2003 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 19/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 жилою площею 14,7 кв.м., загальною площею 25,6 кв.м. (а.с.10).
Однак, 12 серпня 2003 року ОСОБА_3 відмовилась від квартири АДРЕСА_2 подавши відповідну заяву з проханням терміново надати іншу квартиру в іншому будинку (а.с. 116).
Із поверхових планів будинку АДРЕСА_2 вбачається, що житлова площа квартири, яка належить ОСОБА_3 після реконструкції не зберігається, оскільки на місці квартири передбачена кухня та місце загального користування (а.с.19-20).
Із листів-відповідей на заяви ОСОБА_3 щодо відселення на постійне місце проживання у зв'язку з реконструкцією будинку вбачається що після реконструкції будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 буде закріплено квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 17,2 кв.м., загальною площею 40,9 кв.м., розташовану на п'ятому поверсі першого під'їзду вказаного будинку.
У зв'язку з відсутністю вільної житлової площі для відселення мешканців будинку, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація розпорядженням № 1689 від 8 вересня 2005 року «Про дозвіл на поетапне проведення реконструкції в жилому будинку АДРЕСА_2» надала дозвіл на проведення реконструкції будинку по-під'їздно, починаючи з шостого під'їзду (а.с.113).
Станом на лютий місяць 2007 року здійснено реконструкцію квартир п'ятого та шостого під'їздів вказаного будинку та почалося відселення мешканців четвертого під'їзду. У зв'язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в першому під'їзді вказаного вище будинку, ОСОБА_3 було неодноразово роз'яснено, про що свідчать матеріали справи, що питання про надання їй жилої площі буде розглянуто при відселенні мешканців першого під'їзду.
Таким чином, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_3 та зобов'язавши Київську міську державну адміністрацію і Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію при проведенні реконструкції першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, надати їй для постійного проживання жиле приміщення, яке б відповідало вимогам ст. 50 ЖК України, суди, з огляду на вищезазначене, дійшли такого висновку передчасно.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, враховуючи, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1352 від 7 серпня 2000 року «Про заходи щодо прискорення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2», Радянську районну в м. Києві державну адміністрацію та ДКП «Київжитлоспецексплуатація» зобов'язано відселити у встановленому законодавством порядку мешканців будинку АДРЕСА_2, суду першої інстанції слід вирішити питання про необхідність залучення до участі у справі ДКП «Київжитлоспецексплуатація».
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2010 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
М.А. Макарчук