73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"18" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6121/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,
встановив:
У листопаді 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 30.09.2010 року №0015032307 на загальну суму 75670,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перевірка, за результатами якої винесене рішення, проведена з порушенням закону, а тому є незаконною, а підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення пунктів 1, 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР (надалі -Закон № 265/95-ВР) немає, оскільки таких порушень позивач не допускав.
ДПІ направило суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на відсутність підстав для задоволення позову та законність прийнятого відносно позивача рішення про застосування штрафної санкції за порушення пунктів 1 та 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
15.09.2010 року податковими ревізорами-інспекторами Абрамець О.В. та Щербиною І.В. на підставі направлення від 01.09.2010 р. № 2023/237 було проведено перевірку господарської одиниці - торгівельного місця у приміщенні ЦУМу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у сфері контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій, за результатами якої складений акт перевірки від 15.09.2010. № бланку 003231.
На підставі даного акту перевірки ДПІ 30.09.10р. винесла рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0015032307 на суму 75670,00 грн. за порушення п.1, 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР.
Встановлені судом фактичні обставини справи не дають підстав для висновку, що при проведенні 15.09.10р. перевірки позивача були допущені такі порушення законодавства, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятого за наслідками такої перевірки рішення.
Посилання позивача на порушення законодавства при проведенні перевірки суд до уваги не приймає, оскільки перевірка була проведена згідно діючого на час перевірки законодавства, на підставі направлення на перевірку від 01.09.2010 р. № 2023/237 та плану проведення перевірок на вересень 2010р., затвердженого наказом начальника управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Херсонській області.
Щодо правомірності спірного рішення суд зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що порушення, які стали підставою для винесення спірного рішення №0015032307 від 30.09.2010 р. полягають у наступному:
- проведення розрахункової операції на загальну суму 30,00 грн. без застосування РРО;
- порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації.
Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
При проведенні перевірки ревізорами здійснено контрольну розрахункову операцію з придбання зарядного пристрою "Самсунг".
Як встановлено судом і відображено в акті перевірки, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.
Відповідно до п.6 ст. 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Наведена норма звільняє приватних підприємців, що сплачують єдиний податок, від застосування РРО, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив) та ведуть книгу обліку доходів і витрат.
Допитана в якості свідка податковий ревізор-інспектор ДПА у Херсонській області Щербина І.В. зазначила, що при проведенні перевірки 15.09.2010 року у позивача була відсутня книга обліку доходів та витрат, а особа яка здійснювала реалізацію товару не надала відповідного розрахункового документу, щодо придбання зарядного присторою "Самсунг" вартістю в 30,00 грн.
Отже, позивачем на момент проведення перевірки не було дотримано вимоги п.6 ст.9 Закону №265/95-ВР, яка надає право позивачу не застосовувати РРО, оскільки при перевірці була відсутня книга обліку доходів та витрат.
В судовому засіданні позивач визнала факт відсутності на момент проведення перевірки книги обліку доходів та витрат та погодилась із правомірним застосуванням штрафної санкції за порушення п.1 ст.3 Закону №265/95-ВР на суму 150,00 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним факт порушення позивачем пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, у зв'язку з чим вважає правомірним застосування до позивача спірним рішенням штрафної санкції за це порушення в сумі 150 грн. (30*5=150).
Щодо правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення п.12 ст.3 вищевказаного Закону, суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки порушення п. 12 ст.3 Закону 265/95-ВР полягає у здійсненні реалізації товарів, на які відсутні первинні документи, що на думку ревізорів є порушення порядку ведення обліку товару за місцем реалізації.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Зміст п.12 ст.3 та ст. 6 Закону № 265 свідчить про те, що вимоги відносно ведення обліку товарних запасів мають виключення і не розповсюджуються на певних суб'єктів підприємницької діяльності.
Як встановлено судом і відображено в акті перевірки, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, має відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 від 01.01.2010р..
Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) передбачено, що форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання Указу № 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045 (далі - наказ № 599).
Згідно з п. 8 наказу № 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Зазначеним вище наказом № 12 від 21.04.93 р., із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 р. № 17, затверджена Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (далі -Інструкція № 12), а також Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
Зміст пункту 13 Розділу ІV Інструкції № 12 свідчить про наявність у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку документально підтверджувати свої витрати.
Проте положення Розділу ІV Інструкції № 12 не розповсюджуються на фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок.
Крім того, слід зазначити, що форма Книги обліку доходів і витрат, яка затверджена Інструкцією № 12, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269 затверджений Порядок ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Даний Порядок не передбачає ведення підприємцями, які сплачують єдиний податок, обліку товарних запасів у Книзі обліку доходів і витрат.
Слід зазначити, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб.
Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 не встановлює обов'язку для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування вести податковий облік.
Також не визначений законодавчо і порядок обліку витрат приватними підприємцями -платниками єдиного податку, оскільки ці витрати не впливають на розмір єдиного податку для фізичних осіб.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме приватні підприємці-платники єдиного податку не зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, і саме на цих суб'єктів підприємницької діяльності розповсюджуються передбачені п.12 ст.3 та ст.6 Закону № 265 виключення щодо такого обов'язку.
Оскільки на позивача, як платника єдиного податку, передбачені п.12 ст. 3 Закону № 265 вимоги щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на позивача не розповсюджуються, тому застосування до позивача санкцій за порушення цієї норми, які передбачені статтями 20, 21 цього ж Закону, є неправомірним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, в частині скасування спірного рішення ДПІ №0015032307 від 30.09.2010р. на суму 75520,00 грн..
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0015032307 від 30.09.2010р. в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафної санкції на суму 75520,00 грн..
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2011 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 9.2.1