13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Мартинюк В.І., Ткачук О.С.,
Штелик С.П., Кафідової О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Агрономічної сільської ради, ОСОБА_7 про визнання майна спільним майном подружжя, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасування рішення виконкому Агрономічної сільської ради, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку частково недійсним, визнання права власності на Ѕ частку будинковолодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31.08.2010 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2010 року,-
ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та враховуючи збільшення позовних вимог просив постановити рішенням, яким поновити йому строк позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення його прав він дізнався лише восени 2008 року, визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя його з ОСОБА_8, визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім»я ОСОБА_7, рішення 14 сесії 5 скликання виконкому Агрономічної сільради від 02.11.2007 року про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,13 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на Ѕ частину спірного будинковолодіння; визнати недійсними державний акт від 24.02.2009 року про право власності на земельну ділянку, площею 1,1424 га, видане на ім»я ОСОБА_7 та рішення 22 сесії 5 скликання виконкому Агрономічної сільради від 23.12.2008 року на підстав якого було виділено земельну ділянку ОСОБА_7, посилаючись на те, що з 25.09.1966 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, яка померла в 1997 році. З часу реєстрації шлюбу та до сьогодні проживає в будинку АДРЕСА_1, де і зареєстрований.
За час перебування в шлюбі, а саме з 1966 року по 1997 рік, він добудував до будинку прибудову, веранду, літню кухню, сарай, збудував металеві огорожу, ворота, хвіртку та виконав суттєві ремонті роботи в старому житловому будинку, тобто вважає, що за рахунки його з дружиною коштів та праці істотно збільшилася вартість зазначеного будинковолодіння, а тому згідно ст. 62 СК України воно може бути визнано спільним майном подружжя.
В 2008 році він збудував новий будинок під літ. «К» та прибудову до нього, і лише під час оформлення технічної документації на нього, а саме весною 2008 року дізнався про те, що будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить його дочці - ОСОБА_7, крім того, йому стало відомо, що рішенням виконкому Агрономічної сільської ради від 02.11.2007 року останній у власність передана земельна ділянка, площею 0,13 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Звертає увагу, що він з дружиною ОСОБА_9, з якою уклав шлюбу 03.05.2007 року та їх спільною донькою ОСОБА_1 постійно проживають в спірному будинку та іншого житла не мають.
Крім того, в ході судового розгляду йому стало відомо, що ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Агрономічної сільради від 23.12.2008 року отримала державний акт від 24.02.2009 року про право власності на земельну ділянку, площею 1, 1424 га за вищезазначеною адресою , тобто остання стала власником земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами, а тому він позбавлений можливості оформити належним чином новозбудований ним будинок під літ. «К» з ганком за даною адресою.
ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та просила постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні належними їй будинком № 26 та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1; зобов»язати останнього знести самочинно збудований двоповерховий будинок, загальною площею 146,3 кв.м. та виселити його з усіма особами, які з ним проживають із спірного будинку, посилаючись на те, що є власником спірного жилого будинку з господарськими будівлями, а відповідно до рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.12.1998 року є користувачем земельної ділянки, площею 0,13 га , а ОСОБА_6 , не зважаючи на це, без її згоди та без дозволу відповідних органів на земельній ділянці, яка знаходиться у її власності самочинно збудував двоповерховий будинок. Крім того, звертає увагу, що не бажає, щоб у належному їй будинку проживав її батько зі своєю сім»єю, оскільки вона має намір використовувати належний їй будинок для власних потреб та потреб своєї сім»ї, тобто вважає, останній порушує її право власності.
Рішенням Вінницького районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 залишені без задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені повністю, а саме:
- зобов»язано усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_6 у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_7 на праві власності жилим будинком з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, площею 0,13 га., яка розташована за тією ж адресою;
- зобов»язано ОСОБА_6 знести самочинно збудований двоповерховий жилий будинок, загальною площею 146,3 кв.м. за вищезазначеною адресою;
- виселено ОСОБА_6 з усіма особами, які мешкають разом з ним з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2010 року вищезазначене рішення Вінницького районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року змінено, а саме з резолютивної частини рішення виключені слова «з усіма особами, які мешкають разом з ним», а в іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 25.09.1966 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, яка померла в 1997 році. З часу реєстрації шлюбу та до сьогодні він проживає та зареєстрований в будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_7 є рідною дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_8, якій і належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вищезазначений будинок.
За час перебування в шлюбі, а саме з 1966 року по 1997 рік, ОСОБА_6 добудував до будинку прибудову, веранду, літню кухню, сарай, збудував металеві огорожу, ворота, хвіртку та виконав суттєві ремонті роботи в старому житловому будинку, а в 2008 році збудував новий будинок під літ. «К» та прибудову до нього, за вищезазначеною адресою, але не зареєстрував його у встановленому законодавством порядку.
Рішенням виконкому Агрономічної сільської ради від 02.11.2007 року ОСОБА_7 у власність передана земельна ділянка, площею 0,13 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а на підставі рішення виконкому Агрономічної сільради від 23.12.2008 року остання отримала державний акт від 24.02.2009 року про право власності на земельну ділянку, площею 1, 1424 га за вищезазначеною адресою.
Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_6 разом із новою дружиною ОСОБА_9, з якою уклав шлюбу 03.05.2007 року та їх спільною донькою ОСОБА_1 постійно проживають в новоствореному двоповерховому жилому будинку, загальною площею 146,3 кв.м. за вищезазначеною адресою та іншого житла не мають.
Суд першої інстанції в своєму рішенні, яке підтримав апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог виходив з того, що останнім не доведено, що спірне будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8, право як співвласника зазначеного майна він не набув, а тому таке право не могло бути порушено відповідач ОСОБА_7 Крім того, ще однією із підстав для відмову у задоволенні позову є пропуск останнім строку позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом, а задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом виходив з того, що ОСОБА_6 без згоди і дозволу ОСОБА_7 на її земельній ділянці самочинно побудував двоповерховий жилий будинок, що відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України передбачає його обов»язок знесення останнього за наявності заперечень власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності за ним, а що стосується задоволення вимоги про виселення ОСОБА_6 із спірного будинку то в рішеннях зазначено, що власник будинку ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_6 не проживав у будинку до 2002 року і вже не являвся членом сім»ї нового власника будинку - ОСОБА_7, остання згоди на реєстрацію його у своїй власності не надавала та режим проживання його у цьому будинку не регулюється нормами ЖК.
З таким висновками судів безспірно погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам вищезазначені судові рішення не відповідають.
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу за основним позовом ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі на підставі пропуску останнім строку звернення до суду порушив право останнього на оскарження рішення 14 сесії 5 скликання виконкому Агрономічної сільради від 02.11.2007 року про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,13 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсними державного акту від 24.02.2009 року про право власності на земельну ділянку, площею 1,1424 га, видане на ім»я ОСОБА_7 та рішення 22 сесії 5 скликання виконкому Агрономічної сільради від 23.12.2008 року на підставі якого було виділено земельну ділянку ОСОБА_7, оскільки з моменту прийняття зазначених рішень та видачі державного акту до моменту звернення останнього до суду із зазначеним позовом не закінчився загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України, тобто суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом про зобов»язання усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_6 у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_7 на праві власності жилим будинком з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, площею 0,13 га., яка розташована за тією ж адресою шляхом зобов»язання останнього знести самочинно збудований двоповерховий жилий будинок, загальною площею 146,3 кв.м. за вищезазначеною адресою, не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, а саме, що позивачу ОСОБА_7 було достеменно відомо, що її батько на належній їй земельній ділянці протягом багатьох років будував будинок, та проживає в ньому, але нею не подався до суду позов про його знесення до подачі первинного позовної заяви, а враховуючи те, що судами не розглянуті належним чином позовні вимоги щодо правомірності надання земельної ділянки ОСОБА_7 , то і задоволення вищезазначених позовних вимог щодо знесення самочинного будівництва є передчасним.
Крім того, суди задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_6 із спірного будинку не прийняли до уваги, що він постійно проживає в ньому, немає іншого житла, є людиною похилого віку та батьком позивача ОСОБА_7, тобто є членом сім»ї власника житлового будинку, а згідно ст. 156 ЖК України члени сім”ї власника житлового будинку, квартири, які проживають разом з ним у квартирі (будинку), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
В судових рішеннях не встановлено, що між сторонами по справі при вселенні ОСОБА_6 у спірний будинок та подальшому проживанні була будь - яка угода про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, а згідно ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР членів сім»ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом із ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Суди при постановленні оскаржуваних рішень в частині виселення ОСОБА_6 із спірного житлового будинку, порушили вищезазначені норми законодавства.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не з»ясовано кому належить спірна земельна ділянка та факт правомірності її передачі ОСОБА_7
В порушення зазначених норм суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31.08.2010 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2010 року - задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31.08.2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 02.12.2010 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий: Дьоміна О.О.
Судді: Гвоздик П.О.
Ткачук О.С.
Мартинюк В.І.
Кафідова О.В.