Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 квітня 2011 р. № 2-а- 1353/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, діє за дорученням від 01.10.10
представника відповідача -ОСОБА_2, діє за дорученням № 1325/10/10-013 від 03.02.11
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого посилався на необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», у зв'язку з чим просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж 09» зареєстроване як суб'єкт господарювання-юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова.
ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж - 09» з питань правомірності формування податкового кредиту у лютому - травні 2010 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» та правильності обчислення ПДВ за лютий - травень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10. (а.с. 16-26, т. 1).
Відповідно до висновків Акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 відповідачем встановлено, що в порушенням вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині віднесення до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, травня 2010 року сум ПДВ на загальну суму 12 538 419,98 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим ТОВ «Авантаж-09» занижено ПДВ до сплати за лютий, березень, квітень, травень 2010 року на суму 12 538 419,98 грн. (а.с. 16-26, т. 1).
На підставі Акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року № 0001091540/0, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18501299,44 грн. (за основним платежем - 12538419,98 грн., за штрафними санкціями - 5962879,46 грн.). (а.с. 35, т. 1)
В судовому засіданні встановлено, що позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, шляхом подання адміністративних скарг послідовно до Комінтернівської ДПІ в м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення у зв'язку з чим Комінтернівською ДПІ в м. Харкові були винесені податкові повідомлення - рішення від 14.10.2010 року № 0001091540/1 (а.с. 36, т. 1) та № 0001091540/2 від 15.11.2010р. (а.с. 37, т. 1) з ідентичним первинному розміром донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.
З дослідженого судом акту перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок відповідача про нікчемність угод, укладеної позивачем з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт».
Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірних податкових повідомлень - рішень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Авантаж - 09» (покупець) та ТОВ «Славія» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р., відповідно до умов якого ТОВ «Славія» зобов'язалось поставити позивачу нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне. Повний асортимент та ціна вказаного товару передбачалося визначати в додаткових угодах до вказаного договору, які є невід'ємною його частиною. (а.с. 74-75, т. 1)
Судом встановлено, що позивачем та ТОВ «Славія» було узгоджено конкретний перелік товарних цінностей, які підлягали поставці, шляхом укладання додаткових угод до вказаного вище Договору. Відповідно до досліджених в судовому засіданні додаткових угод до Договору № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р. та умов договору, встановлено, що сторонами було узгоджено умови поставки ЕХW-склад ВАТ «Днпронафтопродукт». (а.с. 108, 112, 114, 116, 118, 124, 127, 129, 134, 136, 139, 140, 143, 145, 146, 152, 154, 156, 158, 160, 163, 170, 172, 174, 176, т. 1)
Судом встановлено, що позивачем отримувалося від ТОВ «Славія» у лютому - травні 2010 року на виконання вказаного вище договору купівлі-продажу дизельне пальне, бензин А-95, бензин А-92, бензин А-80, автомобільні масла, масляні фільтри, тосол, рідина для омивання автомобільного скла, рідину гальмівну, фільтри повітряні, рідину гальмівну, виду дистильовану та ін., що підтверджується копіями видаткових накладних. (а.с. 109, 111, 113, 115, 117, 119, 125, 126, 128, 133, 135, 138, 140, 142, 144, 147, 151, 153, 155, 157, 159, 164, 169,171, 173, 175, т. 1).
З досліджених в судовому засіданні первинних документів позивача встановлено, що придбане у ТОВ «Славія» пальне та інші товари доставлялися до позивача перевізником - ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі Договору № 3112/09-1 від 31.12.09, укладеного між позивачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт».
Відповідно до умов вказаного договору ВАТ «Дніпронафтопродукт» зобов'язувався доставляти ввірений йому позивачем для перевезення вантаж до пункту призначення. (а.с. 117, т. 1)
Факт надання ВАТ «Дніпронафтопродукт» позивачу послуг з перевезення підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами виконаних робіт з додатками. (а.с. 179-220, т. 1)
Крім того, фактичне переміщення пального та інших товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Славія» підтверджується копіями досліджених в судовому засіданні товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що перевезення здійснювалося саме ВАТ «Дніпронафтопродукт». (а.с. 113-250, т. 3; а.с. 1-250, т. 4; а.с. 1-250, т. 5; а.с. 1-163, т. 6)
Судом встановлено, що в користування позивача на умовах договорів оренди знаходилися автозаправні станції за адресами: вул. К. Корка, 62, смт. Кулиничі; вул. К. Корка, 13, смт. Кулиничі; вул. Клочківська, 317-А, м. Харків; вул. Червоноармійська, 5, м. Харків; пр. Леніна, 45/1, м. Харків; вул. Сокільницька, 30, м. Харків; пр. Московський, 271-А; пр. Гагаріна, 201/1, м. Харків; вул. Дружби Народів, 246А, м. Харків; вул. Піщана, 13А, м. Харків; пр. Тракторобудівників, 1/1, м. Харків; пр. Московський, 138В, м. Харків; вул. Шосейна, 4, с. Веселе, Балаклійський район; вул. Червоногвардійська, 45В, м. Лозова; вул. Леніна, с. Нове Пекельне, Зачепилівський район; вул. Степова, 2, с. Бердянка, Зачепилівський район; Свинське шосе, 6А, м. Балаклія; вул. Фрунзе, смт. Андріївка, Балаклійський район; вул. Польова, 22, м. Первомайськ; пр. Гагаріна, 318Б, м. Харків; вул. Шосейна, 5, с. Веселе, Балаклійський район; Рубіжанське шосе, 11, м. Вовчанськ; пр.. Гагаріна, 104, м. Харків; вул. Харківська, 209, с. Мусійки, Богодухівський район; вул. Леніна, 255, смт. Пересічне, Дергачівський район; вул. Спортивна, 138, с. Санжари, Харківський район; вул. Фабрична, 5А, с. Травневе, Харківський район; вул. Кірова, 61, с. Гонтів Яр, Валківський район; вул. Нагорна, 17, с. Корсунівка, Валківський район; вул. Харківська, 73Б, м. Зміїв; вул. Харківська, 86Б, м. Зміїв. (а.с. 1-250, т. 2; а.с. 1-18, т. 3)
Зі змісту досліджених в судовому засіданні товарно-транспортних накладних судом встановлено, що доставка придбаного позивачем у ТОВ «Славія» пального та інших товарів здійснювалася ВАТ «Дніпронафтопродукт» саме за адресами приміщень, які перебували в користуванні позивача, відповідно до зазначених вище договорів оренди.
Фактичне надходження та оприбуткування позивачем нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Славія» також підтверджується даним Журналів обліку надходжень нафтопродуктів. (а.с. 19-112, т. 3)
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.
Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.
З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.
Так, позивачем на підтвердження факту отримання пального, придбаного у ТОВ «Славія», до суду були надані копії товарно-транспортних накладних, копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на все придбане пальне. (а.с. 164-204, т. 6)
З аналізу вказаних документів судом встановлено, що позивачем придбане у ТОВ «Славія» пальне, приймалося у відповідності до вимог Інструкцієї про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.
Крім того, судом встановлено, що позивачем придбаний у ТОВ «Славія» товар попередньо передавався для зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі Договору № 2412/09-16 від 24.12.09. (а.с. 221-222, т. 2) Факт передання на зберігання та повернення підтверджується копіями актів приймання-передачі на зберігання, а факт надання вказаних послуг - актами виконаних робіт. (а.с. 226-236, т. 1)
Судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі сплачено вартість придбаного у ТОВ «Славія» пального та інших товарів, вартість отриманих від ВАТ «Дніпронафтопродукт» послуг з перевезення та зберігання, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача. (а.с. 98-198, т. 7)
Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що усі витрати позивача з придбання у ТОВ «Славія» пального та інших товарів, з придбання у ВАТ «Дніпронафтопродукт» послуг з перевезення пального, товарних цінностей, їх зберігання були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності - торгівлі.
За фактом відвантаження товару, надання послуг з перевезення та зберігання у відповідності до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» були складені податкові накладні, де зазначена сума ПДВ сплачена позивачем у складі вартості поставленого пального, товарних цінностей, наданих послуг з перевезення та зберігання всього на загальну суму за період лютий 2010 року - 2474537,08 грн., березень 2010 року - 3499128,97 грн., квітень 2010 року - 3501448,65 грн., травень 2010 року - 3063305,28 грн.
Вказані суми були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2010 року відповідно, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вказані місяці 2010 року.
В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ТОВ «Авантаж-09» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «Славія», факту ненадання послуг ВАТ «Дніпронафтопродукт», взаємопов'язаності ТОВ «Авантаж-09» та ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
Складені при виконанні зазначених вище правочинів первинні документи, в тому числі і податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства (ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Крім того, суд бере до уваги, що відображаючи в акті перевірки № 3805115-409/36370481 від 13.08.10 висновок про те, що податкова звітність контрагентів позивача - ТОВ «Славія» за лютий-травень 2010 року, та ВАТ «Дніпронафтопродукт» за квітень-травень 2010 року, яка у «Системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» має статус «не визнано як податкова звітність», а податкова звітність ВАТ «Дніпронафтопродукт» з ПДВ за лютий-березень 2010 року не подана, у зв'язку з чим завищено позивачем податковий кредит з ПДВ за лютий-травень 2010 року в розмірі 12538419,98 грн., відповідач не обґрунтовував цей висновок тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» є такими, що не відбулись, складені за цими операціями первинні документи є фальшивими або недостовірними, вартість товарів, послуг є завищеною порівняно зі звичайною ціною, самі товари, послуги не використовувались у власній господарській діяльності ТОВ «Авантаж-09».
Наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» виконали обов'язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України “Про податок на додану вартість” правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобов'язань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне, станом на час декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за лютий-травень 2010 року, законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця (отримувача послуг) сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця (замовника) у складі ціни товару (послуги). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до ціни товару (послуги), є податковим зобов'язанням продавця (виконавця), і саме продавець (виконавець) (в нашому випадку - ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт») має сплачувати цей податок до бюджету.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» договорах, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем ПДВ до сплати за люти-травень 2010 року на суму 12538419,98 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" (місцезнаходження: пр. Гагаріна, 201/1, м. Харків, ідентифікаційний код: 36370481) витрати по сплаті державного мита в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2011 року.
Суддя Волкова Л.М.