Справа № 2а- 2311/11/2070
04 квітня 2011 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Матушкіна А.І., відповідача - Кузнєцової Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Славія»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Славія») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням наданих уточнень просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ №0000021800/0 від 26.03.2010р., №0000021800/1 від 08.04.2010р., №0000021800/2 від 06.05.2010р., №0000021800/3 від 19.07.2010р.
В судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, в обґрунтування вимог зазначив, що відповідач не мав законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, податковий орган не врахував, що придбаний товар у ПП «Авангард»в господарчому процесі ТОВ «Славія»не приймав, прибутку не приніс.
Відповідач, Лозівська ОДПІ у Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з вимогами адміністративного позову не погодились. Обґрунтовуючи заперечення та власну правову позицію, представник відповідача вказав, що за результатами перевірки ТОВ «Славія»встановлено наявність господарських відносин з ПП «Авангард», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 20.08.2005р., підприємство знято з обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 22.09.2005р., державну реєстрацію скасовано 17.10.2005р., таким чином, позивач в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»завищив податковий кредит на 32000 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем, Лозівською ОДПІ відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Славія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Авангард»за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. Про необхідність надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ПП «Авангард»Лозівська ОДПІ направила на адресу позивача лист від 08.02.2010р. за № 750/18-013. Листом б/н ТОВ «Славія»надало відповідь на запит податкового органу до якого долучило первинні документи, складені по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Оскільки відповідачем була проведена саме документальна невиїзна перевірка діяльності ТОВ «Славія», то суд доходить висновку, що при проведенні даної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, визначених ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у спосіб, визначений ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, тобто вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримався.
За результатами перевірки складено акт № 224/18-008/30062354 від 19.03.2010р. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість по сплаті до бюджету на загальну суму 32000грн., в т.ч. за січень 2008 року.
На підставі висновків акту перевірки № 224/18-008/30062354 від 19.03.2010р. та відповідно до вимог п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем 19.07.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000021800/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 48000,00 грн., з яких 32000,00 грн. -основний платіж, 16000 грн. -штрафна (фінансова).
Податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010р. №0000021800/0 були оскаржені позивачем в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для оскарження рішень контролюючих органів, шляхом послідовного подання скарг до Лозівської ОДПІ, ДПА у Харківській області та ДПА України. За наслідками процедури оскарження рішень контролюючих органів рішеннями Лозівської ОДПІ, ДПА у Харківській області та ДПА України скарги позивача залишені без задоволення, а суми податкових зобов'язань, визначені первісним податковим повідомленням-рішенням, - без змін. Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, Лозівська ОДПІ з метою доведення нового граничного строку оплати вказаних податкових зобов'язань склала та направила на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0000021800/1 від 08.04.2010р., №0000021800/2 від 06.05.2010р., №0000021800/3 від 19.07.2010р. на ті ж суми.
В акті перевірки № 224/18-008/30062354 від 19.03.2010р. відповідачем зроблено висновок про порушення порушення позивачем п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2008р. по взаємовідносинам з ПП «Авангард», що призвело до завищення таких сум податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість на суму 32000,00 грн.. За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про податок на додану вартість», враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.
З матеріалів судової справи вбачається, що позивачем з ПП «Авангард»укладено договір від 14.01.3008р. №3, за яким ПП «Авангард»(продавець) зобов'язується поставити ТОВ «Славія»(покупець) соняшник вагою 60 тон.
Отриману від ПП «Авангард»податкову накладну від 21.01.2008р. №8 на загальну суму 192000грн. (в т.ч. ПДВ -32000грн.) ТОВ «Славія»включило до складу податкового кредиту січня 2008 року.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що 17.10.2005р. відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи ПП «Авангард»в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією (а.с. 116-117).
Листом від 29.12.2009р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №69714/7/23-612 повідомило Лозівську ОДПІ про те, що ПП «Авангард»знято з обліку в ДПІ та свідоцтво платника ПДВ за №4203562, видане 10.06.2004р. анульоване.
Згідно положень п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Таким чином, ТОВ «Славія»на порушення п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит по декларації ПДВ за січень 2008р. та відповідно занижено ПДВ по сплаті до бюджету на суму 32000грн.
Враховуючи, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства знаходять своє підтвердження в ході судового розгляду справи, суд вважає правомірним застосування до позивача санкцій згідно з приписами п.п.17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідально до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться в акті перевірки ТОВ «Славія»№ 224/18-008/30062354 від 19.03.2010р.
Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2011 року.
Суддя Шевченко О.В.