27 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів Дербенцевої Т.П., Макарчука М.А.,
Лесько А.О., Ізмайлової Т.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, головного управління Держкомзему у Київській області до Ірпінської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення міської ради та визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року на ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2010 року,
У листопаді 2010 року прокурор м. Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, головного управління Держкомзему у Київській області звернувся до суду з позовом до Ірпінської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення міської ради та визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки розміром 0,1000 га та 0,0130 га. В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Ірпінської міської ради від 9 квітня 2010 року ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,1130 га по АДРЕСА_1 для будівництва будинку, проте ця земельні ділянка за своїм призначенням належить до земель рекреаційного призначення.
Крім того, відсутній генеральний план міста, що унеможливлює виділення громадянам земельних ділянок та відповідач при отриманні у власність спірної земельної ділянки не отримував висновок державної експертизи землевпорядної документації.
На підставі викладеного просив про скасування рішення міської ради від 9 квітня 2010 року та визнання недійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_3
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року у відкритті провадження в справі відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2010 року ухвала судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року залишена без змін.
У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області порушує питання про скасування судових ухвал та передачу справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили із того, що має місце земельний спір прокурора із суб'єктом владних повноважень - Ірпінською міською радою щодо скарження її рішення при здійсненні владних управлінських функцій щодо передачі земельних ділянок у власність громадян, який згідно зі ст. 17 КАС України є публічно-правовим, тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є адміністративним спором.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Виходячи з норм ч. 1 ст. 374 ЦК України, ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю, є зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності ( чч 1,2 статті 83 ЗК України).
У пунктах «а», «б», «в», «г» і «к» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
При цьому, як випливає зі змісту зазначеної статті, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Крім того, земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватно-правовими (цивільними, господарськими).
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відноси є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, при прийнятті рішення про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3 Ірпінська міська рада діяла як суб'єкт цивільних правовідносин, як власник землі.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другої цієї статті.
Звертаючись до суду із позовом, прокурор зазначав, що 13 травня 2010 року на підставі рішень Ірпінської міської ради від 9 квітня 2010 року ОСОБА_3 видані державні акти серія ЯЛ № 097896 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та серія ЯЛ № 097897 на земельну ділянку площею 0,0130 га за цією ж адресою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Проте, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, не звернув увагу на те, що правовідносини, які склались між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на земельні ділянки, і позивачем оспорюється право власності ОСОБА_3, яке виникло у нього з отриманням державних актів на спірні земельні ділянки, а тому й відповідно виник спір про право, який належить до компетенції загальних судів.
Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позовна заява не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства, а тому судові ухвали підлягають скасуванню, а матеріали направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.
Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2010 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: Т.П. Дербенцева
А.О. Лесько
М.А.Макарчук
Т.Л. Ізмайлова