Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Дембовського С.Г. і Швеця В.А.,
за участю прокурора Тилика Т.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2010 року
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, у Волинському обласному наркологічному диспансеру у м. Луцьку, під час проходження лікування за програмою замісної терапії «метадон», отримав від лікаря для власного вживання таблетки, які містили в своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, та, маючи умисел на незаконний збут цього наркотичного засобу, в ході проведення оперативних закупок 3, 5 та 9 червня 2010 року незаконно збув по одній таблетці ОСОБА_6 кожного разу за 50 грн. цей наркотичний засіб вагою 0,0183 г, 0, 0184 г та 0, 0137 г відповідно.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі та у її доповненні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого і безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до нього ст. 69 КК України та не призначив винному додаткове покарання у виді конфіскації майна. Крім того, посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційній скарзі прокурора не заперечуються.
Доводи касаційної скарги, що суд без достатніх підстав призначив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року ( з внесеними змінами Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Як убачається із матеріалів справи, засуджений щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, мав на утриманні пристарілу матір-інваліда, тяжко хворів. Ці пом'якшуючі покарання обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, і дійшов вірного висновку про можливість призначення засудженому основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Основної частини цього Кодексу, а також з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 69 КК України не призначати додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України як обов'язкове.
Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України вмотивовано та ґрунтується на законі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання.
Що стосується посилання прокурора про залишення поза увагою суду наявності у винного попередніх судимостей, то воно, на думку колегії суддів, не може бути визнано слушним, оскільки з оскаржуваних судових рішень вбачається, що ці обставини були предметом дослідження місцевого та апеляційного суду і враховувалися при призначення засудженому покарання. Не зазначення у вступній частині вироку суду першої інстанції про наявність непогашених судимостей ОСОБА_5 не може бути визнано безумовною підставою для скасування судового рішення.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
Пойда М.Ф. Швець В.А. Дембовський С.Г.