Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М.,
суддів Сахна Р.І., Квасневської Н.Д.,
з участю прокурора Тилика Т.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 листопада 2010 року.
Даним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 20.07.2005року Єнакіївським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 121 КК України до п'яти років позбавлення волі, за постановою Волноваського районного суду Донецької області від 13.02.2009р. звільненого від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 3 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 22 вересня 2009 року, близько о 12.00 год. біля під'їзду будинку №8, що знаходиться по вул. Брайляна у м. Єнакієве на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_3 удар правою рукою в щелепу, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню через істотні порушення кримінально - процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Зазначає, що в мотивувальній частині вироку, при викладенні обставин, визнаних судом доведеними, вказано, що ОСОБА_1 вчинив злочин 22 вересня 2009 року, однак згідно вироку в судовому засіданні засуджений показав, що злочин ним вчинено 22 червня 2009 року, зазначені протиріччя судом не усунуто, всупереч вимог ст. 64 КПК України, належним чином не доведено подію злочину, а саме час його вчинення.
Також вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про його особу, зокрема, те, що він раніше судимий за умисне тяжке тілесне ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, досліджених судом у порядку ст. 299 КПК України.
Доводи прокурора про те, що в мотивувальна частина вироку, при викладенні обставин, визнаних судом доведеними, не відповідає вимогам ст. ст. 64, 334 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено порядок скороченого розгляду справи, при цьому ніхто з учасників, у тому числі і прокурор, не заперечували проти цього, тому вони позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними.
Що стосується доводів прокурора про те, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання зі застосуванням ст. 75 КК України, то вони не є переконливими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховані ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, те, що ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризується по місцю проживання, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також думку потерпілого, який при розгляді справи районним судом заявив, що претензій матеріального, а також морального характеру до ОСОБА_1 не має та просив призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства, тобто з випробуванням, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області - без задоволення.
Міщенко С.М. Сахно Р.І. Квасневська Н.Д.