Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,
з участю прокурора Шевченко О.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд батьків строком на три роки.
В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.
Вироком суду неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 2 травня 2010 року близько 15 години за попередньою змовою з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області таємно викрали мобільний телефон ОСОБА_4 з карткою оператора мобільного зв'язку та грошима на рахунку на загальну суму 195 грн.
У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого вказує на те, що суд всупереч положень ст. 105 КК України призначив засудженому покарання, чим неправильно застосував кримінальний закон. У зв'язку з цим просить вирок змінити та виключити з нього рішення про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення та зміну вироку в порядку ст. 395 КПК України, в зв'язку зі зменшенням строку примусових заходів виховного характеру до повноліття засудженого і виключенням вказівки суду про вчинення ОСОБА_1 злочину за попередньою змовою з ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Положеннями ст. 105 КК України передбачена можливість звільнення від покарання неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості та внаслідок щирого розкаяння й подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує покарання. При цьому суд має обов'язково застосувати примусові заходи виховного характеру, які є альтернативними по відношенню до кримінального покарання.
Зі змісту цієї норми кримінального закону, а також вимог ч. 3 ст. 327 КПК України випливає, що суд, визнаючи неповнолітнього винним у вчиненні злочину, постановляє обвинувальний вирок і призначає конкретну міру покарання. Звільнення від покарання без призначення такого покарання чинними кримінальним та кримінально-процесуальним законами не передбачене.
Тому доводи законного представника неповнолітнього засудженого про неправильне застосування ст. 105 КК України є безпідставними.
Однак, призначаючи неповнолітньому ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру, суд неправильно встановив його строк, тому вирок районного суду, в порядку ст. 395 КПК України, необхідно змінити.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, має здійснюватись не менше 1 року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним, але не довше, ніж до досягнення особою повноліття.
Суд застосував до неповнолітнього ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру та передав його під нагляд батьків строком на три роки. Але, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився 17 березня 1995 року, тобто повноліття він досягне 17 березня 2013 року, а строк примусового заходу, встановлено судом, закінчується 11 жовтня 2013 року, тобто в період коли йому вже виповниться 18 років.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не досяг віку кримінальної відповідальності, отже не є суб'єктом злочину.
Згідно зі ст. 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів у вчиненні злочину, а участь у вчиненні одного й того ж умисного злочину двох чи більше осіб, які відповідно до закону не є суб'єктами злочину, не утворює співучасті у злочині.
Таке посилання суду суперечить також вимогам ст. 275 КПК України, оскільки кримінальна справа щодо ОСОБА_3 у судовому засіданні не розглядалась, матеріали щодо нього виділені в окреме провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним в порядку ст. 395 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_1 посилання суду на вчинення ним крадіжки за попередньою змовою в групі з особою, яка даним вирок не засуджена.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу законного представника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
У порядку ст. 395 КПК України вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Зменшити строк, на який ОСОБА_1 передано під нагляд батьків, до 2 років 5 місяців 5 днів.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_3 та вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин разом із особою, що не досягла віку кримінальної відповідальності, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Григор'єва І.В. Лагнюк М.М. Суржок А.В.