Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Шилової Т.С.,
суддів Сахна Р.І., Квасневської Н.Д.,
з участю прокурора Пересунька С.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 1 п. п. «г», «е» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю та без штрафу.
На підставі ст. 1 п. п. «в», «е» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання.
Цивільні позови ДПІ у Києво-Святошинському районі залишено без розгляду.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КНДІСЕ м. Києва за судово-економічну експертизу по 575 гривень з кожного.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона, за обставин детально викладених у вироку, в період часу з початку 2006 року по травень 2006 року склала ряд фіктивних документів про придбання ПП «Сантрек » та ПП «Ферумтріол» комплектуючих для виготовлення станцій управління секціями збагачення залізорудних матеріалів у ТОВ «Юридична фірма «Апріорі» та ПП «Фірма «Міладен» шляхом нанесення тексту на раніше нею знайдені чисті бланки та чисті аркуші паперу з підписами директора ПП «Фірма «Міладен» Шевченка Ю.О. та директора TOB «Юридична Фірма «Апріорі» Козак С.В. Згодом, склала ряд фіктивних документів про продаж ПП «Сантрек» та ПП «Ферумтріол» комплектуючих для виготовлення станцій управління секціями збагачення залізорудних матеріалів та їх придбання ПП «Арланда Брок», після чого ПП «Арланда Брок » продало TOB «Компанія «Технологія», ЗАТ «Телесистеми України», ВАТ «Дніпродзержинський КХЗ», ВАТ «Баглійкокс» та ОКП «Лутанськвода» готові станції управління секціями збагачення залізорудних матеріалів.
Крім того, ОСОБА_1 відобразила операції купівлі-продажу комплектуючих та готових станцій управління секціями збагачення залізорудних матеріалів в податковому обліку ПП «Сантрек», ПП «Ферумтріол», ПП «Арланда Брок», шляхом складання щомісячних декларацій з податку на додану вартість цих підприємств за квітень та травень 2006 року.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи службовою особою, за попередньою змовою з ОСОБА_3, навмисно зазначив в податковій звітності ПП«Арланда Брок» неправдиві відомості про те, що за період з квітня по травень 2006 року ПП «Арланда Брок» придбало у ПП «Сантрек» та ПП «Ферумтріол» комплектуючі для станцій управління секціями збагачення залізорудних матеріалів на загальну суму 74 068 236,00 грн., в тому числі ПДВ 14 813 647,00 грн. Крім того, ОСОБА_2, шляхом надання ОСОБА_1 вказівок на внесення до податкової звітності ПП «Арланда Брок» неправдивих відомостей про розмір дозволеного податкового кредиту з ПДВ, навмисно завищив суму дозволеного податкового кредиту з ПДВ у ПП «Арланда Брок» за період з квітня по травень 2006 року у розмірі 14813647,00 гривень. В результаті цього, отримавши від ВАТ «Дніпродзержинський КХЗ», ВАТ «Баглійкокс», ТОВ Компанія «Технологія», ЗАТ «Телесистеми України», ОКП «Луганськвода» оплату за продаж станцій управління секціями збагачення залізорудних матеріалів, ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, використав незаконно сформований ПП «Арланда Брок» податковий кредит з ПДВ, чим навмисно ухилився від сплати до державного бюджету податку на додану вартість на суму 14813647,00 грн., що є особливо великим розміром.
ОСОБА_4. в квітні 2006 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив незаконне використання ОСОБА_1. печатки ПП «Ферумтріол», чистих бланків податкових декларацій та чистих аркушів паперу з підписами ОСОБА_4, що призвело до вчинення ОСОБА_1. підроблення документів та внесення до офіційних документів ПП «Ферумтріол» завідомо неправдивих відомостей з метою умисного ухилення від сплати до державного бюджету ПДВ на суму 4 502 928 грн., що більше ніж у 250 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.
На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, розмір завданої шкоди та дані, що характеризують особи засуджених, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Крім того, вважає безпідставним застосування до засуджених ст. 69 КК України до додаткового покарання у виді конфіскації майна, яка відповідно до ст. 77 КК України до засуджених з іспитовим строком не застосовується. А також вказує, що суд, всупереч вимог ст. 70 КК України, при визначенні засудженим остаточної міри додаткового покарання застосував передбачений ст. 70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що суперечить вимогам закону, оскільки однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК України.
Окрім того, зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України вийшов за межі санкції цієї статті та призначив покарання у виді обмеження волі строком на три роки, а також на порушення вимог ст. 61 КК України призначив засудженій, яка являється інвалідом другої групи, покарання у виді обмеження волі.
Вказує, що суд, на порушення вимог ст. 291 КПК України, безпідставно залишив без розгляду цивільні позови ДПІ у Києво-Святошинському районі в зв'язку з неявкою представника цивільного позивача в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Прокурором встановлені судом фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засуджених не оспорюється.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні покарання засудженій ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 358 КК України вийшов за межі санкції цієї статті та призначив покарання засудженій, яка є інвалідом другої групи, у виді обмеження волі на строк три роки є слушними.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до інвалідів другої групи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. Санкцією ч. 3 ст. 358 КК України, крім обмеження волі, передбачені й інші, більш м'які покарання, а саме штраф або арешт.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро покаялась.
У зв'язку з наявністю зазначених обставин, колегія суддів вважає можливим змінити вирок суду та призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України покарання у виді арешту на строк шість місяців.
Доводи прокурора про те, що суд, всупереч вимог кримінального закону при визначені засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остаточної міри покарання застосував передбачений ст. 70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів теж вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне та додаткове) за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Одинакові за видом і розміром покарання (основні чи додаткові) поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК України.
За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше не судимі, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, позитивно характеризуються за місцем проживання, щиро покаялися, ОСОБА_2 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а ОСОБА_3 сам утримує неповнолітню дитину, оскільки його дружина померла.
У зв'язку з наявністю зазначених обставин, колегія суддів вважає можливим змінити вирок суду та призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.
Що стосується доводів прокурора про те, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то вони не є переконливими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховані ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, обставини справи, дані про особи засуджених, а саме те, що вони щиро покаялися, ОСОБА_2 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а ОСОБА_3 сам утримує малолітню дитину.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість виправлення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без ізоляції їх від суспільства, тобто з випробуванням, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Крім того, звільняючи засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням суд, мотивуючи незастосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, безпідставно послався на положення ст. 69 КК України, оскільки згідно зі ст. 77 КК України застосування конфіскації майна як додаткового покарання при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням не допускається.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідність виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку застосування ст. 69 КК України.
Що стосується прохання прокурора про скасування вироку щодо ОСОБА_4, то, як убачається зі змісту касаційної скарги, у ній прокурором не наведено жодних доводів про незаконність вироку щодо останнього та доводів на їх обґрунтування.
На підставі цього колегія суддів не має правових підстав для перегляду вироку щодо ОСОБА_4
Колегія суддів вважає слушними і приходить до висновку, про задоволення касаційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно залишив без розгляду цивільні позови ДПІ у Києво-Святошинському районі, оскільки вони були заявлені державною організацією і їх підтримував прокурор, то відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, ці позови підлягають обов'язковому розгляду незалежно від явки цивільного позивача або його представника.
Тому даний вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Порушень кримінально-процесуального закону, які є підставами скасування судового рішення, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку рішення про застосування ст. 69 КК України до додаткового покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді конфіскації майна.
Вважати засудженими:
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки; за ч. 3 ст. 358 КК України до арешту строком на шість місяців. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 1 п.п. «г,е» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років кожного з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік; за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначити основне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі кожному з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування ними основного покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки кожному, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирок в частині залишення цивільних позовів ДПІ у Києво-Святошинському районі без розгляду скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Шилова Т.С. Сахно Р.І. Квасневська Н.Д.