Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів: Суржка А.В., Пойди М.Ф.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
захисника ОСОБА_1
розглянула 14 квітня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2010 року .
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2010 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 303 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, відносно яких судові рішення не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він, будучи активним членом організованої засудженим ОСОБА_4 злочинної групи, на протязі травня - червня 2008 року, виконуючи роль, відведену йому ОСОБА_4, за допомогою автомобіля «Пежо-605» д.н.з. НОМЕР_1, який належав його дружині ОСОБА_8, та яким він керував за довіреністю, доставляв ОСОБА_9, неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на ділянку траси поблизу кафе «Рим», де останні надавали сексуальні послуги за винагороду, а сам у той час здійснював спостереження за роботою дівчат та контролював кількість наданих ними послуг, збираючи при цьому гроші, які ті заробили, надаючи платні послуги сексуального характеру, вів письмовий облік наданих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 сексуальних послуг та кількість зароблених ними грошей. Крім того, у разі необхідності, відвозив дівчат у сауни, де ті надавали платні сексуальні послуги, а виручені гроші передавав ОСОБА_4 або ОСОБА_5
Таким чином, ОСОБА_2 виконував дії, направлені на досягнення загального злочинного результату щодо здійснення сутенерства.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2010 року вирок місцевого суду залишено без змін.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та особі засудженого і просить змінити вирок та ухвалу, застосувати до ОСОБА_2 правила ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання із випробуванням і встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки. При цьому захисник вказує на те, що ОСОБА_2 не був організатором та активним учасником злочинної групи, фактично виконував функцію водія і не був обізнаний про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є неповнолітніми. Зазначає, що апеляційний суд в ухвалі не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі з тих же підстав просить про зміну вироку і пом'якшення йому покарання із застосуванням до нього ст.75 КК України. При цьому посилається на те, що він інших злочинів не вчиняв, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем роботи характеризується добре.
Крім того, захисник і засуджений посилаються на ту обставину, що вони були позбавлені можливості підтримати свої апеляційні скарги під час розгляду в апеляційному суді, оскільки суд заслухав справу без їх участі, не зважаючи на те, що захисником ОСОБА_1 було подано телеграму про відкладення справи, а засудженим до апеляційного суду направлено клопотання про виклик його в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів скарг, прокурора, який вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду щодо обґрунтування засудження ОСОБА_2 за сутенерство в складі організованої групи, правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 303 КК України не оскаржується.
Посилання в скарзі захисника на те, що ОСОБА_2 не був обізнаний стосовно того, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є неповнолітніми, було предметом перевірки судом першої інстанції і обґрунтовано визнано таким, що не відповідає показанням ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також самого ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що він був обізнаний щодо неповноліття ОСОБА_10 (т.4 а. с. 35-36, т.6 а.с.120).
Перевіркою матеріалів справи не встановлено наявності телеграми захисника і клопотання засудженого про перенос розгляду справи в апеляційному суді.
Про дату призначення справи до розгляду в апеляційному суді учасники судового розгляду повідомлені своєчасно.
За таких обставин, виходячи з положень ч.2 ст.358 КПК України, посилання захисника і засудженого про порушення їх права на особисту присутність при розгляді справи у судовому засіданні апеляційного суду, як на підставу для зміни ухвали суду, є безпідставним.
Покарання ОСОБА_2 призначене з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України в мінімальних межах санкції ч.3 ст.303 КК України.
При цьому, як зазначено у вироку суду і ухвалі судової колегії, суд урахував роль ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, тривалість перебування в організованій групі та його характеристику.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку щодо ОСОБА_2 не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 без змін.
С.О. Орлова А.В. Суржок М.Ф. Пойда