Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів Фурика Ю.П., Швеця В.А.,
за участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні 21 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком цього ж суду від 23 лютого 2010 р. за ч.1 ст. 129 КК України на 2 роки обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України,
засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, за ч. 2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 23 лютого 2010 р., більш суворим, остаточне покарання визначено у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч.2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, що є її власністю, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вироком вирішено долю речових доказів.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за те, що вони у період з середини січня по 31 січня 2010 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, неодноразово незаконно надавали невстановленій слідством особі приміщення кухні цієї квартири для виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів - концентрату макової соломки (екстракційного опію).
Крім того, близько 18.00 год. 31 січня 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно, з метою збуту, безоплатно придбав у невстановленої слідством особи і зберігав при собі 5 одноразових медичних шприців об'ємом 5 мл., наповнених особливо небезпечним наркотичним засобом - концентратом макової соломи (екстракційним опієм), загальною вагою в перерахунку на суху речовину 0, 5849 гр. ОСОБА_3 18 год. 20 хв. у цей же день на сходах магазину «ВЕКО» і «Домо-лінія» по вул. Шкільній в м. Іршава вказаний наркотичний засіб у шприцах ОСОБА_1 збув за 400 грн. ОСОБА_4
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості, і не погоджується з рішенням суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та правильності кваліфікації їх дій не оспорюється.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні судом покарання ОСОБА_2 суд виконав ці вимоги закону, врахувавши те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, тяжкі наслідки вчинення злочину відсутні, і дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої і попередження вчинення нею нових злочинів без позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Разом з тим, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, які є тяжкими, суд при призначенні покарання фактично не врахував ступеня тяжкості ним скоєного і даних про його особу, перерахувавши лише характеризуючи дані, не звернувши уваги на відсутність пом'якшуючих обставин і те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочини у період розслідування кримінальної справи щодо нього за інший злочин.
Покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 317 КК України визначене у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, однак призначення йому покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком від 23 лютого 2010 р., і звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України судом не вмотивоване і не відповідає вимогам ст. 50 КК України, щодо його достатності для виправлення засудженого і запобігання скоєнню нових злочинів.
Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа в частині його засудження - направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати вищенаведене і перевірити доводи, на які посилається прокурор у касаційній скарзі. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів у тому ж обсязі, то призначене йому покарання слід визнати м'яким.
Керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.
Вказаний вирок стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.
Орлова С.О. Фурик Ю.П. Швець В.А.