Копія
04 травня 2011 р. Справа № 2a-1870/2106/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Дишковець Ю.М.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача - Педько І.Г., Галкіна А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/2106/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з адміністративним позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Охтирська МДПІ), в якому просить суд:
- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції №0000011710 від 09.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму 41868,75 грн., з яких: за основним платежем 33495 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8373,75 грн.
В обґрунтування доводів позовної заяви зазначив, що працівниками Охтирської МДПІ з 21.12.2010 року по 19.01.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №7/17-127/НОМЕР_1 від 26 січня 2011 року, яким встановлено порушення пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та винесено податкове повідомлення - рішення №0000011710 від 09.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, штрафні санкції по податку на додану вартість (робіт, послуг), згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України загальною сумою 41868,75 грн. (за основним платежем 33495 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8373,75 грн.).
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПА в Сумській області та ДПА України, рішеннями про результати розгляду скарги - скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. З висновками вказаного акту, рішеннями про результати розгляду скарги, податковим повідомленням - рішенням не погоджується з наступних підстав.
Підставою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді.
Доводи інспекторів щодо неподання позивачем скарги до податкового органу про ненадання своєчасно контрагентом податкових накладних у вказаних періодах, не заслуговують на увагу так як, відповідно до абз.2 пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо б ФОП ОСОБА_5 включив вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді їх виписки, чого в даному випадку не було, в зв'язку з чим у інспекторів відсутні підстави вважати порушенням ФОП зазначеної норми закону. До того ж, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.
Крім того, інспектори помилково вважають, що ФОП ОСОБА_5 має право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані відповідно до п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 ( далі - Порядок №799) звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами ( посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення.
Оскільки, відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку, останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом. Отже, позивач, зазначає, що застосовувати вищевказаний порядок до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або нарочним, автомобілем чи літаком тощо) є вільною справою самого постачальника товарів (послуг), оскільки не встановлений жодними правовими актами, а тому може бути здійснений будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.
Враховуючи викладене вважає, що ФОП ОСОБА_5 отримавши податкові накладні із запізненням, але в межах 1095 днів правомірно сформував податковий кредит у періоді отримання таких накладних та задекларував вказані у цих накладних суми у Декларації з податку на додану вартість. До того ж, такий висновок узгоджується з позицією ДПА України з цього ж приводу, викладеною у листах ДПА України від 14.04.2008 року №7681/7/16-1117 та від 10.08.2006 року № 8799/6/16-1515-10.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Законом України „Про податок на додану вартість" визначено наступне:
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги)відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону (пп. 7.4.1, п. 7.4, ст.7);
- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), непідтверджені податковим и накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2,6 цього пункту), (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7);
- платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7).
Податкові накладні, виписані контрагентами ФОП ОСОБА_5, складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тому ФОП ОСОБА_5 має всі визначені Законом України «Про податок на додану вартість» підстави відображати суми ПДВ за вказаними податковими накладними у складі податкового кредиту. Зазначені вимоги Закону є вичерпними і розширенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та такими, що підлягає скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що з 21.12.2010 р. по 19.01.2011 р. працівниками Охтирської МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки №7/17-127/НОМЕР_1 від 26 січня 2011 р. (а.с.10-40).
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в сумі 33495,00 грн., в т.ч.: за грудень 2009 р. - 12798,00 грн., за січень 2010 р. - 2184,00 грн., за лютий 2010 р. - 18513,00 грн.
09.02.2011 року на підставі зазначеного акту перевірки Охтирською МДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №0000011710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, в розмірі 41868,75 грн., з яких: за основним платежем - 33495 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8373,75 грн. (а.с. 48).
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПА в Сумській області та ДПА України, рішеннями за наслідками розгляду скарг - скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 49-57).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_5 до Охтирської МДПІ подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2009 року, внаслідок чого підприємцем за рахунок відображення показників податкової накладної ПП «Тіса - Нафтогаз» від 9 січня 2009 року №1036 був збільшений податковий кредит на 12798,00. гривень. Під час проведення перевірки було встановлено, що зазначена податкова накладна була складена у січні 2009 року на загальну суму 196942,42 грн., де ПДВ - 32823,73 грн., та надавалась ФОП ОСОБА_5 для врахування при проведенні попередньої документальної планової перевірки (акт Охтирської МДПІ від 10 грудня 2009 року №48/17-127/2870315638/188).
У лютому 2010 року до Охтирської МДПІ ФОП ОСОБА_5 подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (вхідний №9000259522 Охтирської МДШ від 17 лютого 2010 року), внаслідок чого було збільшено суму податкового кредиту (рядок 16.4 декларації) за рахунок включення податку на додану вартість у сумі 2184,0 грн. згідно з податковою накладною ТОВ «Солінг Плюс» від 3 квітня 2009 року №411.
У березні 2010 року ФОП ОСОБА_5 до Охтирської МДПІ подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (вхідний №9000707259 Охтирської МДШ від 19 березня 2010 року), внаслідок чого було збільшено суму податкового кредиту (рядок 16.4 декларації) за рахунок включення податку на додану вартість у сумі 18513,00 грн. згідно з податковою накладною ВАТ «УМБ №23» від 21 серпня 2008 року №346.
Підставами донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем стало встановлене завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 33 495 грн. за рахунок:
- завищення підприємцем податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 12798,0 грн., що не підтверджена податковою накладною ;
- завищення підприємцем податкового кредиту на суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними за інші звітні (попередні) періоди, у тому числі за січень 2010 року на 2184,0 грн., за лютий 2010 року на 18513,0 гривень.
Проте, суд не погоджується із такими висновками Охтирської МДПІ, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.
В той же час, відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
При цьому, в зазначеній нормі закріплено саме право, а не обов'язок позивача товарів подати скаргу на контрагента у разі відмови останнім надати податкову накладну,
Таким чином, позивач не зобов'язаний був складати заяви та скарги на дії контрагентів на підставі п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, оскільки контрагенти не відмовлялися надавати податкові накладні.
Отже, подання скарги на дії постачальника є правом позивача, а не його обов'язком. Відсутність скарги на дії контрагентів не може розцінюватись в якості відмови позивача від права на податковий кредит.
Окремо варто зауважити, що відповідно до положень п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
З огляду на викладені вище норми, можна дійти висновку, що позивач мав право включити до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, сплаченого в попередніх періодах, таким чином, усуваючи раніше допущену помилку.
Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_5 отримавши податкові накладні із запізненням, але в межах 1095 днів правомірно сформував податковий кредит у періоді отримання таких накладних та задекларував вказані у цих накладних суми у Декларації з податку на додану вартість.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000011710 від 09.02.2011 року, винесено з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області №0000011710 від 09.02.2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складено 06.05.2011 р.