Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М.,
суддів Квасневської Н.Д., Животова Г.О.,
за участю прокурора Пересунька С.В.
розглянула у судовому засіданні 12 квітня 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму вироком цього ж суду від 3 листопада 2009 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 год. громадських робіт,
за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено попередній вирок виконувати самостійно.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що, вона, будучи засудженою вироком Вугледарського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року від 3 листопада 2009 року до громадських робіт, прийнятою для відбування покарання на ділянку "Благоустрій" із встановленням графіку робіт, не зважаючи на неодноразові письмові попередження про недопущення порушень, допустила порушення порядку і умов відбування покарання, у період з 12 лютого 2010 року по 30 червня 2010 року не приступила до громадських робіт без поважних причин, і у період з 13 лютого 2010 року по 23 березня 2010 року була п'ять разів притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, внаслідок чого умисно ухилилася від відбування громадських робіт.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд, всупереч вимогам ст. 71 КК України, не призначив засудженій покарання за сукупністю вироків і порушив вимоги ч. 3 ст. 72 КК України, визначивши самостійне виконання вироків. Крім того, вважає, що суд неправильно застосував ст. 75 КК України, оскільки, звільнив засуджену від відбування покарання, пославшись на її щире каяття, що, на думку прокурора, не відповідає дійсності. Також зазначає, що застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 призвело до порушення судом вимог ч. 4 ст. 71 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зі змісту вироку видно, що суд, всупереч зазначеним вимогам закону, не приєднав частину покарання за попереднім вироком, яке ОСОБА_1 повністю не відбула, внаслідок чого не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.
Визначаючи порядок виконання попереднього та нового вироків суд не дотримався вимог ст. 72 КК України, якою передбачено правила складання покарань. Приймаючи рішення про самостійне виконання вироків, суд не звернув уваги, що згідно ч. 3 ст. 72 КК України не підлягають складанню з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю вироків і виконуються самостійно лише основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а щодо громадських робіт такий порядок виконання вироків не передбачено.
Доводи у касаційній скарзі про неправильне застосування ст. 75 КК України є слушними, оскільки в даному випадку прийняття такого рішення унеможливлює призначення засудженій реального покарання за сукупністю вироків, що тягне порушення вимог ч. 4 ст. 71 КК України, якою передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене і в разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її притягнуто до кримінальної відповідальності, призначити покарання відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Вугледарського міського суду Донецької області від 22 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Міщенко С.М. Квасневська Н.Д. Животов Г.О.