Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів: Суржка А.В., Пойди М.Ф.,
за участю прокурора Казнадзея В.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула 14 квітня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2010 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 12.09.2002 року Київським районним судом м. Донецька за ч.1 ст.115 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 1.02.2008 року за ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 1 лютого 2008 р. умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 19 днів,
засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він близько 19.00 год. 27 березня 2010 року, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, знаходячись в каналізаційному колодязі біля АДРЕСА_1 в Калінінському районі м. Донецька у стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_2 умисно, з метою спричинення смерті потерпілому, наніс останньому кілька ударів відкритою долонею руки по голові, після чого, утримуючи потерпілого руками за голову, ударив його два рази головою об бетонну стіну, заподіявши закриту черепно-мозкову травму, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_2 на місці злочину.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі і доповненнях до неї порушує питання про зміну вироку, перекваліфікацію його дій зі ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України і призначення покарання у межах санкції цієї статті. При цьому посилається на те, що суд не взяв до уваги те, що він не мав умислу на вбивство, а захищав ОСОБА_3, на яку напав потерпілий, смерть потерпілого настала через деякий час і до неї могли бути причетні інші особи. Покарання призначене без уваги на його явку з повинною, психічного стану здоров'я.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що йому не було вручено копію обвинувального висновку і він був позбавлений повноцінного захисту.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги і прохав про перекваліфікацію його дій або скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу засудженого і просив про скасування вироку з підстав невручення підсудному обвинувального висновку, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.254 КПК України копія обвинувального висновку вручається підсудному під розписку не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи в суді.
Проте, в матеріалах справи, будь-які дані про те, що ОСОБА_1 був вручений обвинувальний висновок, відсутні.
Згідно з повідомленням начальника Київського СІЗО в матеріалах особової справи ОСОБА_1 також відсутні дані про вручення йому обвинувального висновку.
Згідно з п.12 ст.370 КПК України не вручення обвинувального висновку підсудному є безумовною підставою для скасування вироку.
За таких обставин постановлений щодо ОСОБА_1 вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначене порушення вимог КПК, розглянути справу, перевіривши інші доводи касаційної скарги засудженого, і постановити законне і обґрунтоване рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 394 - 396, КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
С.О. Орлова А.В. Суржок М.Ф. Пойда