Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Вільгушинського М.Й.,
Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 07 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року.
Вироком суду
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, раніше неодноразово судимий, востаннє
12.04.2006 р. за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки
позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, в період з 22 грудня 2009 року по 3 травня 2010 року, знаходячись на території торгового центру «Барабашово» таємно викрав майно громадян, а саме:
- 22 грудня 2009 року близько 11 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 620 гривень;
- 31 січня 2010 року близько 12 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_4, завдавши матеріальної шкоди на загальну суму 1309 гривень;
- 17 березня 2010 року близько 15 години 30 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 1024 гривень;
- 10 квітня 2010 року близько 13 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_6 на суму 540 гривень;
- 26 квітня 2010 року близько 20 години 30 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_7 на суму 8445 гривень;
- 27 квітня 2010 року близько 9 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_8 на суму 280 гривень;
- 28 квітня 2010 року близько 13 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_9 на суму 432 гривні;
- 29 квітня 2010 року близько 20 години повторно таємно викрав грошові кошти ОСОБА_10 в сумі 1500 гривень;
- 30 квітня 2010 року близько 09 години 30 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_11 на суму 375 гривень;
- 30 квітня 2010 року з 10 до 12 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_12 на суму 120 гривень;
- 30 квітня 2010 року близько 11 години повторно таємно викрав грошові кошти ОСОБА_13 в сумі 290 гривень;
- 30 квітня 2010 року з 12 до 13 години повторно таємно викрав майно ОСОБА_14 на суму 150 гривень;
- 01 травня 2010 року близько 11 години 40 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_15 на суму 1015 гривень;
- 02 травня 2010 року близько 13 години 30 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_16 на суму 765 гривень;
- 03 травня 2010 року близько 20 години 40 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_17 на суму 7570 гривень;
- 03 травня 2010 року близько 21 години 30 хвилин повторно таємно викрав майно ОСОБА_18 на суму 1110 гривень.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції і пом'якшення йому призначеного покарання. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, оскільки він щиро розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті злочинів та утримує матір похилого віку, яка є інвалідом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційній скарзі.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд дав належну оцінку вироку суду та обґрунтовано оцінив його як законний.
З огляду на викладене, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку суду, не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
___________________ _____________________ ______________________
Мороз М.А. Вільгушинський М.Й. Чуйко О.Г.