ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/8304.05.11
За позовом Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр
«Дніпровський»Дніпровської районної у місті Києві ради
До Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз
організації інвалідів України «Фаворит-плюс»
Про стягнення 301 970,86 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 63 від 01.02.2011
Від відповідача ОСОБА_2 -по дов. № б/н від 17.06.2010
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у місті Києві ради про стягнення з Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс»271 262,69 грн. основного боргу по орендній платі, 30 708,17 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 129 оренди нерухомого майна від 01.12.2007.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 04.05.2011 письмовому відзиві суму основного боргу визнав. Враховуючи скрутне матеріальне становище, а також те, що відповідач вирішує проблеми соціального захисту інвалідів України, залучає їх до повноцінного соціального життя, а для реалізації цих заходів необхідно мати обігові кошти для розвитку виробництва та оплати праці працівників підприємства та відповідач відчуває значний брак обігу грошових коштів, в зв'язку з чим виконання прийнятого судом рішення буде ускладнено або просто стане неможливим, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 3 роки розділивши суму боргу на рівні частини.
В судовому засіданні 04.05.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
01.12.2007 між Комунальним підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(орендодавець) та Дочірнім підприємством Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс» (орендар) було укладено договір № 129 оренди нерухомого майна (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець на підставі рішення Дніпровської районної у місті Києві ради № 129 від 25.06.2007 та розпорядження № 429-р від 20.11.2007 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Праці, 8 для розміщення офісу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 139,10 кв. м. -на І поверсі.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 271 262,69 грн. та нарахована пеня в розмірі 30 708,17 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір діє з 01.12.2007 до 01.12.2008.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 8/380, яке набрало законної сили, продовжено дію договору № 129 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2007 року укладеного між Комунальним підприємством Дніпровського району «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»та Дочірнім підприємство Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України»«Фаворит-Плюс»на 2 роки та 364 календарних дня.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно п. 3.1 договору орендна плата за користування об'єктом оренди визначається на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 42 від 27.10.2006.
Згідно п. 3.2., 3.3. договору орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору та складає 39 035,75 грн., і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ. Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до додатку № 2 до договору загальна сума оренди згідно орендної ставки становить 8 283,64 грн. і нараховується з 01 грудня 2007 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.4. договору орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога повинна бути виставлена орендодавцем за три банківських дні до моменту їх оплати.
Позивачем на виконання умов договору відповідачу у період з січня 2008 року по січень 2011 року були виставлені рахунки-фактури (копії знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 458 631,81 грн.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін від 31.03.2011, становить 271 262,68 грн.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 3.7. договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 271 262,68 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі порушення орендарем строку внесення орендної плати, він сплачує пеню на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, що не суперечить вищезазначеним вимогам.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що в силу умов пункту 3.8. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 25 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць оренди окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.8. договору, розмір якої розраховано на суми боргу по орендній платі за період з липня по грудень 2010 року, за розрахунками суду становить 3 994,70 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 994,70 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру її нарахування в сумі 26 713,47 грн. в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»Дніпровської районної у місті Києві ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити частково заяву відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/83 від 04.05.2011 на 1 рік поквартально, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.
Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання рішення № 3/83 від 04.05.2011 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс»(м. Київ, бул. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) на користь Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 34806193) 271 262 (двісті сімдесят одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 69 коп. боргу по орендній платі та 3 994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 70 коп. пені, розтрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/83 від 04.05.2011 наступним чином:
До 04.08.2011 -68 814 (шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 34 коп.;
До 04.11.2011 -68 814 (шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 34 коп.;
До 04.02.2012 -68 814 (шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 34 коп.;
До 04.05.2012 -68 814 (шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 37 коп.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс»(м. Київ, бул. Праці, 8, код ЄДРПОУ 25285759) на користь Комунального підприємства Дніпровського району міста Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»(м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 34806193) 2 752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 57 коп. державного мита та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяВ.В. Сівакова
Рішення підписано 06.05.2011.