ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/11527.04.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про відшкодування в порядку регресу 24 990,00 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін :
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю, в судове засідання 27.04.2011 не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 27.04.2011 судом у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступу та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 24 990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судових витрат.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2011 порушено провадження у справі №47/115, розгляд якої призначено на 06.04.2011.
Ухвалою від 06.04.2011, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 27.04.2011.
Позивач в судове засідання 27.04.2011 своїх представників не направив, через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання 27.04.2011 був повідомлений належним чином. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 015.0007427.009 від 26.03.2009, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 28 100,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Відповідач в судові засідання 06.04.2011 та 27.04.2011 своїх представників не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 17.03.2011 та від 06.04.2011 не виконав. Про проведення судових засідань 06.04.2011 та 27.04.2011 був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. 27.04.2011 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про витребування у позивача копії договору страхування № 015.0007427.009 від 26.03.2009 та копію фото таблиці до висновку №5020 від 04.03.2010, яке судом розглянуто та залишено без задоволення, оскільки в матеріалах справи наявні вищенаведені документи. Також, в своєму клопотанні відповідач зазначив про те, що договір страхування № 015.0007427.009 від 26.03.2009 та копія фото таблиці до висновку №5020 від 04.03.2010 хоча і наявні в матеріалах справи однак, на думку відповідача не є належними доказами, оскільки, дані документи є неякісними та не чіткими, а тому не дають змогу відповідачу прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Справа розглядається в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
26.03.2009 між -ЗАТ «СК «Альфа страхування», як страховиком, правонаступником якого є позивач ПрАТ«СК «Альфа страхування»та громадянкою ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено Договір № 015.0007427.009 добровільного страхування наземного транспорту КАСКО 50 на 50 (далі-Договір № 015.0007427.009 від 26.03.2009), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з експлуатацією зазначеного у договорі транспортного засобу марки «DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП (п. 7), вигодонабувачем за договором є Альфа-Банк, ПАТ ЦО (п.3), безумовна франшиза -2 900,00 грн.
Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 28.02.2010 на перехресті вулиць О.Теліги - Мельникова в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу «ЗАЗ- DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу).
Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2010 по справі № 3-3737/10, гр. ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124, Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з висновком №5020 від 04.03.2010, складеного експертом ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 38 089,91 грн.
Відповідно до страхового акту № 0786.206.10.01.01 та розрахунку № 0786.206.10.01.01 від 06.04.2010 розміру страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки «DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 28.02.2010 на перехресті вулиць О.Теліги - Мельникова в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу «ЗАЗ- DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу), визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 28 100,00 грн., які виплачені вигодонабувачу Альфа-Банку, ПАТ ЦО згідно платіжного доручення № 5463 від 12.04.2010.
Згідно Полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 8776822 від 30.09.2009 між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 30.09.2009 по 29.03.2010, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 500,00 грн., забезпечений транспортний засіб -автомобіль ЗАЗ- DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_2 розмір франшизи 510,00 грн.
18.11.2010 позивач надав відповідачу регресну вимогу № 1940 з вимогою сплатити на користь позивача, в порядку регресу, суму заборгованості в розмірі 24 990,00 грн., яку відповідач, відповідно до вхідного штампу відповідача №2074, отримав 22.11.2010.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов Договір № 015.0007427.009 добровільного страхування наземного транспорту КАСКО 50 на 50 від 26.03.2009 перерахував на користь вигодонабувача за даним договором, страхове відшкодування в розмірі 28 100,00 грн., оскільки згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в місті Києві, 28.02.2010 на перехресті вулиць О.Теліги - Мельникова в м. Києві за участю транспортного засобу марки «DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу «ЗАЗ- DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу), сталася ДТП внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля «DAEWOO MATIZ», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту № 0786.206.10.01.01 від 06.04.2010, позивачем дану подію визнано страховим випадком.
Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2010 у справі 3-3737/10, водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача в обсязі 25 500,00 грн., визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача. Оскільки відповідно до Полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 8776822 від 30.09.2009 ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну, складає 25 500,00 грн. та передбачена франшиза в розмірі 510,00 грн. то сума страхового відшкодування яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 24 990,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 24 990,00 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що подані позивачем докази - договір страхування № 015.0007427.009 від 26.03.2009 та фото таблиця до Висновку №5020 від 04.03.2010 є нечіткими та неякісними, а тому не можуть вважатися належними доказами, не приймаються судом до уваги, оскільки наявні в справі та досліджені судом в судовому засіданні 06.04.2011 договір страхування № 015.0007427.009 від 26.03.2009 та фото таблиця до висновку №5020 від 04.03.2010 свідчать про їх взаємозв'язок з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення справи, обґрунтовують заявлені позовні вимоги, входять до складу підстав позову, а тому прийняті судом до уваги та визнані належними та допустимими.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно -
страхова компанія» (код ЄДРПОУ 23734213, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна,буд. 5) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування»(код ЄДРПОУ 30968986, місцезнаходження: 01025 м. Київ, вул. Десятинна,4/6) суму страхового відшкодування в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., а також 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
дата складання повного тексту рішення: 28.04.2011