20.04.11 Справа № АС 5/551-08.
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів Гудим В.Д., Лущик М.С., розглянувши матеріали справи, -
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський», м.Суми
до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
Представники:
від позивача ОСОБА_1
від відповідача ОСОБА_2
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.
Суть спору: позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 445 684,98 грн., в т.ч. основний платіж - 297 123,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 148 561,66 грн.
Позивач подав заяву від 28.02.2011р. відповідно до якої просить суд визнати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» процесуальним правонаступником позивача ВАТ «КБ «Володимирський».
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення є правомірним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне:
Згідно наказу Тимчасового адміністратора ВАТ «КБ «Володимирський» № 60 від 21.08.2009р. найменування ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» та у зв'язку зі зміною найменування до ПАТ «Комерційного банку «Володимирський» перейшли в повному обсязі всі права та обов'язки перейменованого ВАТ «Комерційного банку «Володимирський».
Частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторонни чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на викладене, суд задовольняє заяву позивача у справі про визнання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» процесуальним правонаступником позивача ВАТ «КБ «Володимирський».
Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.12.07р. про результати якої складено акт № 5587/220/26120084 від 13.06.08р.
Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, в ході перевірки було виявлено наступні порушення, а саме :
- п.1 розділу II "Перехідних положень "Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 01.07.04р. №1957-ІУ та п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема завищення суми амортизаційних відрахувань;
- п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.2.1 п.12.2. ст.12 , п.п.12.2.2 п.12.2. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р., а саме, завищення валових витрат на суму коштів, внесених до страхового резерву за позабалансовими рахунками 9020 "За наданими гарантіями", резервування за якими проводилось по рах.№3690 "Резерви за операціями за позабалансовими рахунками" під нестандартну заборгованість в результаті банківських операцій по формуванню страхового резерву під гарантії без грошового покриття та за кредитними операціями;
- п.п.7.6.2 п. 7.6 ст.7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, а саме ВАТ «Комерційний банк «Володимирський» в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами до складу витрат звітного періоду відносив суми перераховані з врахуванням векселів, у той період, коли не мав підстав проводити торгові операції з цими векселями і фактично їх не проводив, оскільки мав векселі тільки на позабалансовому обліку, а на балансових рахунках фізично обліковувались лише суми кредитної заборгованості по врахованим векселям.
- п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме, завищення податку на прибуток в розмірі 100 % витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів;
- п.п.7.6.1 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме завищення витрат від операцій з акціями по додатку К2 (по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007р. на суму 1 789 000,00 грн.
За результатами перевірки, на підставі акту перевірки № 5587/220/26120084 від 13.06.08р. було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 в якому за порушення п. п. 5.2.4, п. 5.2., п. п. 5.4.10, п. 5.4. ст. 5, п. 7.6. ст. 7, п. п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8, п. п. 12.2.1, п. п. 12.2.2. п. 12.2. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 1 р. II Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 01.07.04р. №1957-IV визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 445684 грн. 98 коп., в тому числі 297123 грн. 32 коп. - основний платіж, 148561 грн. 66 коп. - штрафні (фінансові санкції).
Перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено, що позивачем були порушені вимоги: п.1 розділ II “Перехідних положень “Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.04р. №1957 IV, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами і доповненнями), в зв'язку з чим завищено суми амортизації за 2006 рік на суму 82598,13 грн., за 2007рік на суму 73731,59 грн. (а.с.66, I том)
Згідно розрахунків суми амортизаційних відрахувань податкового обліку позивачем нараховувались амортизаційні відрахування за 2006 рік в сумі 174225,94 грн., за 2007рік в сумі 211598,48 грн. на об'єкт І групи за ставкою 2% - за адресою (м Суми, пл. Незалежності, 10).
Відповідно до акту перевірки, дане приміщення було придбано позивачем відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.03.2004 року серія ВВС № 007504 у ТОВ “Горобина” (код ЄДРПОУ 31162928). Згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №197 від 12.03.2004р. та на підставі наказу від 18.07.2003р. № 76, позивачем було віднесено дане приміщення до І групи основних фондів та відповідно до нових норм амортизації обраховано за ставкою 2%.
Згідно з п.1 розділу II Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 1957-ІУ від 01.07.2004р. нові норми амортизації поширюються лише на: амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.04р. у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1.2,3. які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися.
Відповідно до ч. III Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 1957-ІV від 01.07.2004р.- III. - цей Закон набирає чинності з дня опублікування та його норми поширюються на результати фінансово-господарської діяльності платника податку за наслідками податкового періоду, на який припадає дата такого набрання...”і на даний час є невід'ємною частиною Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Враховуючи те, що приміщення не є новим, знаходилось в експлуатації, що підтверджується договором оренди на нежитлове приміщення від 30.04.2003р. № 08/03/980-455/01 укладений між позивачем та ТОВ “Горобина”, згідно з п.1 розділу II Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 1957-IV від 01.07.2004р. п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(із змінами та доповненнями) № 334/94-ВР від 28.12.1994р., податкова амортизація повинна нараховуватись по ставці 1,25%, а не 2,0% як нараховувалась позивачем.
Перевіркою правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сформованого страхового резерву встановлено, що у перевіряємому періоді позивач в порушення пп.5.2.4 п.5.2 ст.5, пп.12.2.1 та пп.2.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) були завищені валові витрати на суму коштів, внесених до страхового резерву (деформування резерву) за операціями за позабалансовими рахунками 9020 “За наданими гарантіями”, резервування за якими проводилось по рах.№3690 “Резерви за операціями за позабалансовими рахунками”під нестандартну заборгованість на загальну суму 1024,4 тис. грн. в результаті формування страхового резерву під гарантії без грошового покриття. (а.с.59, I том)
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, зокрема, належать гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків).
Відповідно до пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями),будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргам ), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів ( у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю) , інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством .
Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 22.05.1997р. № 283 та доповненнями), - з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості , визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.
Податковим законодавством, а саме: п.1.11 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), встановлено, що кредит - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним та фізичним особам на визначений строк та під процент.
Підпунктом 1.11.1 п. 1.11 ст.1 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначено, що фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів).
Таким чином, банком - за рахунок валових витрат - створюється страховий резерв для покриття ризиків неповернення основного боргу за активними банківськими операціями, зокрема для кредитних операцій - за коштами, які фактично надаються у користування.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковою умовою включення витрат на формування банком страхового резерву до складу валових витрат є наявність заборгованості (основного боргу) перед банком. При цьому, за позабалансовими рахунками обліковуються зобов'язання за укладеними, але ще не виконаними договорами, тобто без фактичного надання коштів дебіторам. Таким чином, у банку відсутній ризик неповернення йому боргу за коштами, які фактично не надані позичальникам (дебіторам).
З огляду на викладене суд погоджується з позицією відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат суми страхового резерву під надані гарантії .
Стосовно відображення в податковому обліку операцій з врахування векселів слід зазначити, що операції з врахування векселів регулюються нормами Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495. Згідно з п.6.1 ст.6 цього Положення; врахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Врахування векселя є кредитною операцією. Враховуючи вексель банк надає векселедержателю - пред'явнику строковий кредит. В бухгалтерському обліку врахований вексель обліковується на позабалансовому рахунку 9819. Облік коштів, наданих за врахованим банком векселем до настання строку платежу за ним. здійснюється за балансовим рахунком 2020 (кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання), відображається бухгалтерською проводкою Дт 2020 - Кт 2600.
Таким чином, до настання моменту погашення, векселі враховані банком, не обліковуються як власні ( відбувається тільки позабалансовий облік на рахунку 9819 ), заборгованість за цінними паперами існує не для банку, а для клієнта, і тільки в момент настання терміну погашення векселя емітентом або придбання третьою особою, банк отримує право на відображення кредиторської заборгованості за операціями банку з фінансовими інструментами. І саме в цей момент, відбувається закриття кредитної заборгованості у банка за врахованими векселями і починає обліковуватись та закриватись кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку.
Тільки в момент відчуження векселя, як товару, з відповідними проведеннями по балансовим рахункам банку, які відображають зміну активів і зобов'язань безпосередньо по цінним паперам, що приймають участь у формуванні вже не кредитного портфелю банку, а формують портфель банку цінних паперів на продаж, вартість врахованих банком векселів, набуває статусу витрат того звітного періоду у якому вексель став для банку товаром.
Стаття 4 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”(із змінами та доповненнями ) дає визначення поняттю “торгівля цінними паперами як здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством”. По договорам врахування вексель враховується банком, на - балансовому обліку останнього виникає заборгованість по кредиту, а сам вексель обліковується на позабалансовому рахунку, тобто поставка векселя новому власнику з метою перепродажу на момент укладання такого договору не відбувається, а здійснюється врахування банком векселя з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Договір врахування векселів є формою кредитного договору.
Пунктом 12.1 статті 12 Положення НБУ № 508 “Торгівля векселями” визначені необхідні умови для здійснення купівлі та продажу векселів банком, зокрема, купівля та продаж векселів здійснюється банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору. Таким чином, згідно нормативно-правових актів НБУ - єдиного державного регулятора з цього питання, договір врахування векселя не ототожнюється з договором купівлі векселя.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає висновок про невідповідність даної операції вимогам п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР правомірним.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що витрати понесені ним на паливно - мастильні матеріали, фактично є витратами на проведення технічного обслуговування транспортних засобів банку і відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із (змінами і доповненнями) повинні відноситись до валових витрат в розмірі 100 %.
Згідно акту перевірки, в порушення п.п.5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) яким передбачено, що до валових витрат включаються...50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, позивачем згідно даних податкового обліку та відповідно до первинних бухгалтерських документів було віднесено на валові витрати використані паливно-мастильні матеріали в розмірі 100%, а не в розмірі 50%.
Відповідно до листа Українського науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики від 21.01.2002 р. № 18/7-207 - “паливно-мастильні матеріали взагалі - це матеріали (пальне для двигунів, масла, мастила), призначені для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.
Застосування мастильних матеріалів передбачає як зменшення тертя, так і консервацію виробів та герметизацію ущільнень. До “паливно-мастильних матеріалів” слід віднести лише ті мастильні матеріали, напрямок використання яких зазначено вище.
Згідно актів виконаних робіт, позивачем списувалися на витрати вартість моторних масел: в розрахункових документах на пройдене техобслуговування (акти виконаних робіт) є розподіл понесених витрат за видами робіт і придбаними матеріалами (ПММ) і на валові витрати позивачеві потрібно було віднести витрати на ПММ лише в розмірі 50 % .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 445684 грн. 98 коп., в тому числі 297123 грн. 32 коп. - основний платіж, 148561 грн. 66 коп. - штрафні (фінансові санкції) згідно податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120.
При цьому слід зазначити, що на думку суду, в акті перевірки неправомірно зроблено висновок про нікчемність договору міни № 11-1/130-Д від 25.12.2007 року, за яким позивач придбав у ТОВ “БПВ “ГРУПП”( код 34820181) акції ВАТ “Гірняк”(код 20986279) на суму 1 789 000,00 грн.
Відповідач стверджує, що нікчемність даного правочину полягає у придбанні позивачем цінних паперів (акцій) емітента -ВАТ “Гірняк”, юридична особа якого припинена, посилаючись на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.07.2007 року у справі № 2/348-06-12033, якою ліквідовано та припинено юридичну особу ВАТ “Гірняк”, виключено останню з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України . Вважаючи, що юридична особа ВАТ “Гірняк” є припиненою з 31.07.2007 року , відповідач прийшов до висновку, що акції ВАТ “Гірняк” з цього дня не є цінними паперами, в зв'язку з чим в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за 2007 рік на 1 789 000,00 грн.
При цьому, господарський суд вважає такі висновки відповідача помилковими з огляду на наступне.
Статтею 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Статтею 22 Закону України “Про господарські товариства” визначено, що ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру .
Згідно статті 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру серії АВ № 373482 записи про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Гірняк”, про визнання ВАТ “Гірняк” банкрутом, про відкриття ліквідаційної процедури та про припинення юридичної особи ВАТ “Гірняк” у зв'язку з визнанням її банкрутом проведені лише 04.03.2008 року. (а.с. 45-47).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”, акція -іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника ( акціонера) , що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління товариством, також майнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
До моменту припинення юридичної особи у встановленому чинному законодавством порядку, власники його акцій мають відповідні корпоративні права, а також право щодо вільного розпорядження належною їм власністю.
У відповідності з пунктом 1 розділу 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 року № 222, зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до цього Порядку.
Скасування реєстрації випуску акцій ВАТ “Гірняк” (код 20986279) та втрата чинності свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 261/1/03 від 10.06.2003 року, виданого ДКЦПФР, були здійснені лише 21.03.2008 року розпорядженням про скасування реєстрації випуску акцій № 05-ОД-С від 21.03.2008 року , виданим уповноваженою особою -начальником Одеського територіального управління ДКЦПФР. (а.с. 66, IIтом)
Зважаючи на те, що договір міни № 11-1/130-Д від 25.12.2007 року був укладений позивачем з ТОВ “БПВ ГРУПП” до моменту припинення юридичної особи ВАТ “Гірняк” у встановленому законом порядку, а випуск цінних паперів ВАТ “Гірняк” не був скасований і акції ВАТ “Гірняк” перебували у вільному обігу, висновок відповідача в акті перевірки щодо нікчемності (недійсності) даного правочину є безпідставним та необґрунтованим, а отже й неправомірним є висновок відповідача в акті перевірки від 13.06.2008 року № 5587/220/26120084 щодо завищення позивачем витрат від операцій з акціями по додатку К2 ( по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток за 2007 рік на суму 1 789 000 грн.
При цьому, за висновком відповідача в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.6.1 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме завищення витрат від операцій з акціями по додатку К2 (по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007р. ДПІ в м. Суми не визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.
Керуючись ст. ст. 55, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» процесуальним правонаступником позивача ВАТ «КБ «Володимирський».
2.В позові Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Володимирський» щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27.06.08р. № 0000562201/0/48120 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 445 684,98 грн., в т.ч. основний платіж - 297 123,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 148 561,66 грн. - відмовити .
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Н.П.ЛУГОВА