"20" квітня 2011 р. Справа № 16/175-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,
суддя Білоусова Я.О. ,
суддя Лакіза В.В.
при секретарі Деркач О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1236 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011р. у справі № 16/175-10
за позовом Зовнішньоекономічної виробничо-торгівельної фірми «Коммерсант», м. Конотоп, Сумська область,
до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Сумського управління з СМБ ЦРД АКІБ «УкрСиббанк», м. Суми,
про визнання недійсним договору іпотеки, -
встановила:
Позивач, Зовнішньоекономічна виробничо-торгівельна фірма «Комерсант», у грудні 2010 р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовом (а.с.2-4) до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Сумського управління з СМБ ЦРД АКІБ «УкрСиббанк»про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна № 12980 від 15.01.2008 р., укладеного між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2011 р. (а.с.49-51) у справі 16/175-10 (суддя Моїсеєнко В.М.) в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Позивач з даним рішенням господарського суду Сумської області від 07.02.2011 р. у справі 16/175-10 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.56-57), в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач, зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосовані положення п. 2 ст. 98 ЦК України, згідно з яким рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом, ч.1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», згідно з яким вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких, згідно п. «і»ст. 41 цього ж закону, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства та ч. 1 та 2 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», якою передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Позивач стверджує, що при укладанні спірного договору іпотеки його директором перевищені свої повноваження, оскільки такий договір підписаний без погодження його з засновниками товариства. Крім того, стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, всупереч вимогам ст. 32 ГПК України, суд першої інстанції не дослідив оригінал представленого відповідачем рішення зборів учасників ЗЕВТФ «Комерсант»від 25.12.2007 року та не з'ясував зв'язок між цим документом та редакцією Статуту, що діяла на момент підписання договору іпотеки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року (а.с.54-55) було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 20.04.2011 року.
07.04.11 року до канцелярії суду надійшов відзив від відповідача на апеляційну скаргу, в якому він вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги юридично безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідач зазначає, що згідно протоколу засідання Зборів учасників ЗЕВТФ «Комерсант»від 25.12.2007р. учасниками було прийнято рішення про передачу в іпотеку нерухомого майна, що належить товариству та надано право підпису договору іпотеки директору ОСОБА_1, якою був підписаний вказаний договір, який згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.
20.04.2011 року у судове засідання позивач свого представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому копії ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.
Зважаючи на належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 15.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № 12980 (а.с.8-9), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №78. Договір був підписаний зі сторони позивача директором ЗЕВТФ «Комерсант»ОСОБА_1, а зі сторони відповідача - начальником відділення № 459 АКІБ «УкрСиббанк»Горбенко В.В. Даний договір є забезпеченням виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3. перед банком за договором про надання споживчого кредиту № 11283951000 від 15 січня 2008 року.
Як в позові, так і в апеляційній скарзі позивач обґрунтовує свою позицію тим, що, на його думку, особа, яка підписала спірний договір іпотеки нерухомого майна від 15.01.2008 року, з боку позивача -ОСОБА_1 не мала повноважень на його укладення та підписання, що суперечить положенням ст.ст. п. 2 ст. 87, п. 2 ст. 98, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 59, 62 Закону України «Про господарські товариства»і є підставою для визнання договору недійсним.
Позивач стверджує, що при підписанні спірного договору директором позивача ОСОБА_1 не була отримана згода учасників товариства на його укладення, чим порушені положення статуту підприємства.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, зазначені обставини були ретельно досліджені господарським судом Харківської області під час розгляду справи і їм була дана вірна правова оцінка.
Так, як правомірно було зазначено місцевим господарським судом, твердження позивача про те, що його директор ОСОБА_1 не мала повноважень на укладання договору іпотеки, оскільки була відсутня згода на укладання договору іпотеки зборів учасників ЗЕВТФ «Комерсант», є необґрунтованими та спростовуються протоколом засідання зборів учасників ЗЕВТФ «Комерсант»від 25.12.2007 р. (а.с.30).
Згідно вказаного протоколу, зборами учасників було прийнято рішення: передати в заставу в АКІБ «УкрСиббанк»по кредиту ОСОБА_4 базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, балансовою вартістю 302824,52 гривень; надати право підпису договору іпотеки та інших документів, пов'язаних з договором забезпечення по кредиту ОСОБА_4, директору ОСОБА_1
Таким чином, повноваження директора ЗЕВТФ «Комерсант»ОСОБА_1, на укладання договору іпотеки з відповідачем підтвердженні належним чином.
Як вбачається із вказаного протоколу зборів, на ньому були присутні всі три учасника товариства (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.). Саме такий склад учасників товариства визначений змінами до статуту товариства позивача, що затверджені 20.04.2006 р. (а.с. 21-22) та надані самим позивачем до позовної заяви.
При цьому, як вбачається із протоколу зборів від 25.12.2007 р. та оскаржуваного договору, передача майна в іпотеку здійснена саме у зв'язку з забезпечення зобов'язань по кредитному договору, в межах якого банком надано кредит одному з учасників товариства -ОСОБА_4
Згідно положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно абз. 2 ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Таким чином, місцевим господарським судом було правильно встановлено, що повноваження представника позивача на укладання спірного договору підтверджені належним чином, і вказана особа мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення такого правочину.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір іпотеки підписаний належним чином уповноваженими на це особами, обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі та позові в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна є безпідставними, місцевим господарським судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011р. у справі № 16/175-10 відсутні.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Зовнішньоекономічної виробничо-торгівельної фірми «Комерсант»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011 року у справі № 16/175-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.
повний текст постанови складено 22 квітня 2011 року.