79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.04.11 Справа № 3/1/5022-2/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Юркевича М.В.
Желіка М.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за вих. № 646/10 від 11.03.2011 р.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.02.11
у справі № 3/1/5022-2/2011
за позовом Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», м. Тернопіль
до відповідача Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2010 р. № 68 у справі № 457-ЗМС
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -Чорномаз Н.Є. -представник.
Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.02.11 у справі № 3/1/5022-2/2011 (суддя Турецький І.М.) позов КП «Земельно-кадастрове бюро»до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, визнано недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.10 р. № 68 у справі № 457-ЗМС «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське обласне територіальне відділення АМКУ звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.02.11 у справі № 3/1/5022-2/2011 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаржник зазначає про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував наступне: - суд, здійснивши перевірку рішення територіального відділення поза межами підстав для визнання недійсним рішення, наведених у позовній заяві, порушив вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України щодо рівності сторін перед законом та судом; - суд першої інстанції не врахував, що обов'язок доведення факту зазнання значної конкуренції лежить на позивачу, оскільки саме він заперечує зайняття ним монопольного становища на ринку; - висновки суду, що інформація суб'єктів господарювання, надана на відповідні запити територіального відділення, може бути недостовірною, ґрунтується на припущеннях та суперечить п. 11 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р. (надалі по тексту - Методика); - твердження суду, що при визначенні територіальних меж ринку помилково не враховано територію дії ліцензії, суперечать п. 6.1. Методики; - висновки суду, що штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції має обраховуватись із чистого доходу від досліджуваної послуги суперечить ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(надалі по тексту - Закон).
Скаржник вимог ухвали суду від 25.03.11 щодо подання суду відзиву на апеляційну скаргу не виконав, участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 05139042, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 25.03.11 участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке:
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії від 24.12.10 № 68 у справі № 457-ЗМС «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»визнано, що КП «Земельно -кадастрове бюро»займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з розробки технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку в територіальних (географічних) межах м. Тернополя за даними 2009 року та перше півріччя 2010 року з часткою, що перевищує 35%; визнано дії КП «Земельно-кадастрове бюро», у безпідставній відмові надання послуги розроблення технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживача, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; відповідно до частини другої ст. 52 Закону на КП «Земельно-кадастрове бюро»за вчинене порушення законо давства про захист економічної конкуренції накладено штраф у розмірі 8000 грн.
КП «Земельно-кадастрове бюро»у визначений ст. 56 Закону двохмісячний строк штраф не сплатило, натомість звернулося до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного рішення адміністративної колегії.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення не врахував наступне: - причиною відмови ТОВ «Тернопільмолоко»у розгляді заяви було те, що станом на 14.04.10 позивач мав в роботі багато замовлень щодо оформлень технічних документацій і не спроможний був у цей період часу брати на себе зобов'язання щодо виготовлення ще однієї документації; - ліцензія позивача на виготовлення технічної документації закінчувалася 11.07.10, а до цього моменту він не міг виконати замовлення, про що було повідомлено ТОВ «Тернопільмолоко»листом від 16.04.10 № 18, в якому також було зазначено про інші ліцензійні організації, які могли надати такі послуги; - наявність інших ліцензійних організацій, про які йшла мова у даному листі, спростовує висновок територіального відділення щодо монопольного становища позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.11 після початку розгляду господарським судом справи по суті позивач подав пояснення по позовних вимогах по справі, якою змінив підстави позову (Т. І а.с. 65). Суд першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України прийняв дану заяву до розгляду та розглянув справу з врахуванням, викладених у цій заяві нових обставин, на яких ґрунтується позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З врахуванням вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Причиною виникнення спору у справі є питання щодо правомірності прийнятого рішення адміністративною колегію Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.10 № 68 у справі № 457-ЗМС.
Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку та аналіз їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках, встановлено Методикою.
В оспорюваному рішенні територіальне відділення зазначило про те, що частка позивача за 2009 рік та І півріччя 2010 року в межах м. Тернополя складає відповідно 99,18% та 95,24% від загального обсягу послуг.
Відповідно до п. 10.2.1. Методики частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що: має конкурента(ів) на ринку; зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин. Крім того, відповідно до п. 10.4. Методики, як додаткові ознаки наявності ринкової влади також розглядається наявність у об'єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2.2.8. Статуту позивача, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради 28.02.02 предметом діяльності позивача є здійснення за дорученням Тернопільського міського відділу земельних ресурсів перевірки контролю за правильністю розробки технічної документації із землеустрою, розробленої іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
У відповідності до норм ч. 2 ст. 12 Закону монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Тобто, в силу вимог даної норми Закону, саме позивач (з часткою на ринку понад 35 відсотків) повинен був належними та допустимими доказами довести факт зазнання ним значної конкуренції, чого ним зроблено не було.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено монопольне становище позивача на ринку за даними 2009 року та першого півріччя 2010 року, а саме не встановлено кваліфікуючих ознак монопольного становища, передбачених ст. 12 Закону, є безпідставними та суперечать нормам права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки цей обов'язок в даному випадку лежить на позивачеві, адже його частка на ринку перевищує 35 відсотків, по-друге стаття 12 Закону складається з п'яти частин, які є сукупністю різних правових приписів, а становище позивача визнано монопольним на підставі ч. 2 цієї статті, як такого, що має частку на ринку, яка перевищує 35 відсотків.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, споживачів, які були б неможливими за існування значної конкуренції на ринку.
Оспорюваним рішенням встановлено, що рішенням V сесії четвертого скликання Тернопільської міської ради від 27.12.02 № 4/5/123 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВАТ "Тернопільмолоко" вирішено продати у власність товариству земельну ділянку площею 900 кв. м. за адресою вул. Танцорова, 12 у м. Тернополі, яка використовується під обслуговування інженерно-адміністративного корпусу на умовах договору купівлі-продажу. Товариством сплачено вартість вищевказаної земельної ділянки, що згідно розрахунку становить 45 816,85 грн., яка була перерахована платіжним дорученнями від 09.12.2009р. №205 та від 29.12.2009р. №216. Враховуючи те, що позивач виготовляв товариству технічну документацію на земельну ділянку для договору оренди від 14.05.02 за вих. № 449, товариство вдруге звернулося із заявою від 14.04.10 за вих. № 8 та доданими до неї необхідними документами з проханням надати послуги з розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, також зазначив у цій заяві про свій обов'язок сплатити позивачу вартість виконаних робіт згідно укладеного договору та просив в установлені законом строки направити договір для підписання на його адресу (Т. І а. 34).
Проте, позивач листом від 16.04.10 № 18 повідомив замовника про те, що враховуючи ряд об'єктивних та суб'єктивних причин не має можливості заключити угоду та надати послуги з розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та запропонувало звернутися в інші землевпорядні організації (Т. І а.с. 35).
На запит територіального відділення від 19.07.10 за вих. № 01-1500/13 позивач листом від 23.07.10 за вих. № 52 надало пояснення, про те, що причиною відмови замовнику в заяві від 14.04.10 в укладанні договору стало закінчення строку дії ліцензії на здійснення землевпорядних робіт (Т. І а.с. 36).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії ліцензії Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.07.10 № 11, позивачу видано ліцензію на право проведення землевпорядних робі серії НОМЕР_1 строком дії з 12.07.05 по 11.07.10.
Оскільки, строк дії ліцензії на право проведення землевпорядних робіт закінчувався 11.07.10, позивачем безпідставно відмовлено ТОВ "Тернопільмолоко" у прийнятті звернення від 14.04.10 та укладення договору, чим ущемлено його право на отримання послуги з розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку.
Твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем не було встановлено, що позивач зазнає значної конкуренції і чинить будь-які обмеження можливостей доступу іншим суб'єктам господарювання до надання послуг, за якими звернувся замовник до позивача, є безпідставним, з огляду на те, що зазначені дії відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 13 Закону визнані окремими порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, вчинення яких в оспорюваному рішенні територіальним відділенням не доводилося.
Спірним рішенням встановлено, зокрема, що територіальними (географічними) межами ринку послуги з розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку є межі м. Тернополя. Відповідно до п. 6.1. Методики територіальні межі визначаються не за територією діяльності суб'єктів господарювання -продавців товару, а виключно через можливість або доцільність споживачів придбати товар на певній території. Беручи до уваги, той факт, що відповідні послуги споживачами м. Тернополя замовляються виключно у суб'єктів господарювання, які розміщені в м. Тернополі, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не враховано територіальну діяльність ліцензії (по всій Україні) та територіальну діяльність підприємства позивача (м. Тернопіль, Тернопільська область, територія всієї України) є помилковим. Так, наприклад СПД-Ф ОСОБА_1, який має теж відповідну ліцензію, звертався до позивача за отриманням послуг, оскільки саме у нього є прив'язка до геодезичних пунктів в м. Тернополі (див. акт опитуванні від 31.01.11 (Т. І а.с. 107).
Як вбачається з рішення територіального відділення, товарною межею ринку було визначено послугу з розробки технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, з огляду на те, що така послуга не має взаємозамінних товарів, адже нормативними актами, які регулюють порядок видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, передбачено необхідність розробки технічної документації із складанням таких актів, що і виконує позивач.
Висновки суду першої інстанції про те, що частка позивача на ринку послуг відповідачем встановлена без розмежування частки послуг, наданих в межах міста Тернополя і за межами міста Тернополя та відповідачем не встановлено, яку конкретно послугу надавав позивач, є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи, адже, як вбачається з матеріалів справи, територіальним відділенням досліджувалася конкретна послуга (товарна межа ринку) -розробка технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку в конкретних територіальних межах - м. Тернопіль, по якій здійснювалися запити інформації та надавалися відповідні відповіді.
Висновок суду, про те що в оспорюваному рішенні використано відповіді на запити відповідача, які можуть бути недостовірними та не відповідати дійсності, ґрунтується на припущеннях та суперечить п.11 Методики, в розумінні якого належним джерелом дослідження ринку є відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2., дані особи зверталися відповідно 20.04.10 та 30.06.10 до позивача із заявами щодо надання комплексу робіт із землеустрою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку (Т. І а.с. 106, 107). Крім цього, матеріалами справи встановлено, що після відмови замовнику (ТОВ «Тернопільмолоко») у наданні зазначеної послуги (лист від 16.04.10), така послуга надавалася іншим замовникам.
Тобто, займаючи монопольне становище на ринку товару, позивач безпідставно відмовляючи суб'єкту господарювання, у наданні послуги, набув можливості визначати умови обороту товару на ринку, в тому числі безпідставно відмовляти споживача в наданні необхідної їм послуги.
При наявності значної конкуренції та можливості вибору у споживачів, жоден окремий надавач послуг не має гарантованого попиту на свій товар та зацікавлений в отриманні таких послуг саме у нього, для чого надає споживачам кращі умови надання послуг за нижчими цінами, а тому не може безпідставно та необґрунтовано відмовлятись від надання своїх послуг, щоб не зазнати збитків.
Твердження суду першої інстанції про те, що відповідачем неправильно визначений розмір доходу, із якого має накладатися штраф, оскільки необхідно було встановити чистий дохід від досліджуваної послуги, спростовуються приписами ст. 52 Закону, якими передбачено, що за порушення передбачене п. 2 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Тобто, наведеною нормою не передбачено виділення із загального доходу суб'єкта господарювання доходу від послуги, на ринку якої він займає монопольне становище, тим більше чистого доходу.
Посилання суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції за рахунок недослідження всіх причин відмови замовнику в наданні послуг та з огляду на те, що законодавством не передбачено зразок письмової відповіді замовнику про відмову від прийняття замовлення до виконання, не слугують належними правовими підставами для визнання недійсним рішення територіального відділення від 24.12.10 р. № 68 у справі № 457-ЗМС.
Враховуючи все вищенаведене, рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено та визнано недійсним рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.10 № 68 у справі № 457-ЗМС «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», суперечить нормам матеріального права та прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.02.11 у справі № 3/1/5022-2/2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення - відмовити у задоволенні позову.
4. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.
5. Стягнути з Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро» (33028, м. Тернопіль, вул. Коперніка, 1, код ЄДРПОУ 31914512) на користь Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (33000, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20-а, код ЄДРПОУ 21157616) 42,50 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Юркевич М.В.
Суддя Желік М.Б.