28.04.2011 року Справа № 14/342-10(5/302-09)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),
суддів: Голяшкін О.В., Сизько І.А.
при секретарі: Заболотній О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 31.08.10; ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 07.10.10 ,
від відповідача: Сагура І.А. голова селищної ради, постанова №22 від 02.11.10,
розглянувши апеляційну скаргу Широківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2010р. у справі №14/342-10(5/302-09)
за позовом комунального підприємства "Тепло-сервіс", смт.Широке Дніпропетровської області
до Широківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області смт. Широке Дніпропетровської області
про стягнення 109247 грн.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2010р. у справі №14/342-10(5/302-09) (суддя Панна С.П.) позов комунального підприємства (далі-КП)"Тепло-сервіс" задоволено, з Широківської селищної ради на користь позивача стягнуто 109247грн. заборгованості за невідшкодовану різницю у тарифах на послуги теплопостачання;
- при цьому господарський суд виходив з обставин наявності збитків підприємства у вказаній вище сумі, заподіяних внаслідок неприйняття Широківською селищною радою рішення по затвердженню економічно обґрунтованих цін/тарифів;
- не погодившись з рішенням суду, Широківська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм процесуального і матеріального права та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;
- у поданій скарзі йдеться про те, що при розгляді справи судом не досліджувалося питання на яких законних підставах Широківська селищна рада повинна була змінити рішення Широківської районної ради відносно зміни тарифів на теплопостачання та яким нормативним документом чи рішенням судового органу було скасовано рішення Широківської районної ради, про те, що судом не перевірено, які саме тарифи направлялися підприємством в грудні 2005р., оскільки матеріали справи містять лише відомості стосовно направлення відповідних тарифів у додатку до листа, а не самі тарифи, а також про те, що в період 2005-2006р.р. ніяких правовідносин між сторонами стосовно встановлення тарифів не існувало;
- скаржником заявлено клопотання про виключення Широківської селищної ради з кола учасників процесу по даній справі відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України тому, що КП”Тепло-Сервіс” є спільною власністю територіальної громади Широківського району згідно з рішенням Широківської районної ради №278-36/ІV від 10.08.2005р. і спірне питання (встановлення тарифів) не входить до компетенції селищної ради;
-в судовому засіданні 26.04.2011р.представниками скаржника повідомлено про прийняття Широківською районною радою рішення №65-9/ІV від 21.04.2011р. “Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради від 10.09.2008р. №228-25/У “Про припинення діяльності районного комунального підприємства “Тепло-Сервіс” і про відсутність у зв”язку з таким прийняттям належних повноважень у представників підприємства по представленню інтересів останнього;
- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 12., 26. та 28.04.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2005р. Широківською районною радою Дніпропетровської області прийнято рішення №278-36/ІV про створення районного комунального підприємства “Тепло-Сервіс”, затверджено його Статут та призначено керівника.
Відповідно до п.7 вказаного рішення районній державній адміністрації доручено передати цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства обласного комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” “Широкетеплоенерго” на праві господарського відання районному комунальному підприємству “Тепло-Сервіс” як майно, що належить до спільної власності територіальних громад району.
Згідно з п.8 рішення КП”Тепло-Сервіс” належить використовувати в роботі “тарифи на теплопостачання ДП”Широкетеплоенерго” (тобто , у розмірі 114грн. за 1Гкал).
10.08.2005р. затверджено Статут підприємства та 13.10.2005р. проведена державна реєстрація, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
05.12.2005р. КП“Тепло-Сервіс” листом №5 звернулося до Широківської селищної ради з проханням розглянути та прийняти тарифи на послуги теплопостачання новоствореного підприємства, а також ввести їх в дію з 01.11.2005р.
Як додаток до направленого листа підприємством вказувалося на розрахунок тарифу на 19 аркушах (т.1. а.с.114).
Широківська селищна рада листом від 16.01.2009р. №4/2-20/6 повідомила підприємство про те, що рішення відносно прийняття тарифів на послуги теплопостачання у грудні 2005р. -лютому 2006р. виконкомом не приймалося (т.1, а.с.12).
Викладені обставини слугували визначальними для звернення підприємства з позовом до господарського суду про стягнення з селищної ради заборгованості по невідшкодованій різниці у тарифах в сумі 109247грн.
Ч.3 ст.20 Закону України “Про теплопостачання”, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджується органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п.2 п.”а” ч.1 ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Отже, з наведених норм випливає, що повноваження селищної ради в галузі тарифної політики пов'язані із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунікаційних, транспортних та інших послуг.
Також, згідно з ст.20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Ч.6 цієї статті передбачено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Вказана норма кореспондується з приписами ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до яких виконавці/виробники житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг і подають їх на затвердження органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно з ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На підставі наведеної норми відповідальність органу місцевого самоврядування, яким заподіяно шкоду настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди.
Цивільним законодавством передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування її в натурі або повне відшкодування спричинених збитків.
При цьому під незаконними діями чи бездіяльністю розуміють діяння, які суперечать законам та іншим правовим актам. Подібні діяння мають різні види й форми. До них належать, у тому числі, й протиправна бездіяльність, оскільки невжиття необхідних заходів, передбачених законами та іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди.
У даному випадку, внаслідок несвоєчасного затвердження селищною радою тарифів на теплоенергію та у зв”язку з невизначенням останньою порядку і строків такого затвердження підприємству було завдано шкоди у розмірі різниці між обґрунтованими витратами на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та тарифами рекомендованими до використання згідно з рішенням Широківської районної ради від 10.08.2005р. №278-36/IV “Про створення районного комунального підприємства “Тепло-Сервіс”, затвердження його статуту та призначення керівника.”.
Розмір завданої підприємству шкоди, з урахуванням часткової компенсації різниці в тарифах Широківською районною радою та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 “Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" становить 109247грн. і підтверджується розрахунком фактичних збитків по різниці в тарифах по послугах, наданих населенню, бюджетним установам та організаціям в опалювальному періоді 2005-2006р.р.
Вказаний розрахунок виконано підприємством на підставі фактичних даних про загальні обсяги реалізованої теплової енергії (5.136 тис.Гкал), обсяги теплової енергії, реалізованої населенню, бюджетним установам та організаціям (4.907тис.Гкал) та про витрати на виробництво теплової енергії (685.2тис.грн..), які зафіксовані у звітах про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2005р. та січень-березень 2006р. за формою №1С-теплопостачання, наданих до органів статистики (т.2, а.с.90, 91).
При цьому підприємством застосовувався середній розрахунковий тариф у розмірі 149грн.42коп., який і було запропоновано затвердити селищній раді на основі техніко-економічних показників на 2005-2006р.р., плану реалізації теплової енергії на цей період, розрахунку питомих норм та витрат по об'єктах теплопостачання, розрахунків річних фондів оплати праці, розрахунків амортизаційних відрахувань, кошторису загальновиробничих витрат, тощо.
Таким чином, розмір спричиненої підприємству матеріальної шкоди підтверджено належними доказами.
Зазначені розрахунки селищною радою документально не спростовані.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.
Доводи скаржника про ненаправлення селищній раді тарифів у грудні 2005р. визнані колегією суддів безпідставними.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 названого Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо досліджуваної справи, то ухвалою господарського суду від 09.12.2010р. селищну раду було зобов'язано, у тому числі, надати письмові докази звернення до підприємства стосовно направлення розрахунків тарифу, які були додатком до листа №5 від 05.12.2005р. та письмову інформацію із зазначенням, які документи (розрахунок тарифу на 19 аркушах) були нею отримані разом з листом №5 від 05.12.2005р. на 19 аркушах.
Проте, вимоги господарського суду селищною радою не виконані. Не надані відповідні пояснення та документи і до суду апеляційної інстанції.
Отже, обставини з приводу неотримання розрахунків економічно обґрунтованих тарифів в установленому порядку не доведені.
Клопотання скаржника про виключення ради з кола учасників процесу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст.24 ГПК України залучення до участі у справі іншого відповідача або заміна неналежного відповідача можливі виключно до прийняття рішення господарським судом.
Усні посилання скаржника на рішення Широківської районної ради від 21.04.2011р. №65-9/IV “Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради від 10.09.2008р. №222-25/V ”Про припинення діяльності районного комунального підприємства “Тепло-Сервіс”” колегією суддів не прийняті до уваги тому, що доказів відкликання ліквідаційною комісією довіреностей представників підприємства та припинення державної реєстрації останнього в порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не надано.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2010р. у справі №14/342-10(5/302-09) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя О.В.Голяшкін
Суддя І.А.Сизько
Повна постанова складена 04.05.2011р.