26.04.2011 року Справа № 5005/1819/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №117 від 18.01.11;
від відповідача - 1: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 04.01.11;
від відповідача - 2 представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2011р. у справі №5005/1819/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”,
м.Дніпропетровськ
до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ
до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Літосфера”,
смт.Ювілейне Дніпропетровської області
про стягнення 5 077 386,94 грн.,
/за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м.Дніпропетровськ, про забезпечення позову/
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2011р. (суддя Юзіков С.Г.) у справі №5005/1819/2011 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м.Дніпропетровськ, про вжиття заходів до забезпечення позову.
Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, чи (у випадку недостатності грошових сум) на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, в межах суми позову - 5 077 386,94 грн., які будуть виявлені Державною виконавчою службою при виконанні ухвали про забезпечення позову.
Не погодившись з даною ухвалою, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить останню скасувати, як таку, що суперечить нормам процесуального права.
Зокрема, на думку апелянта, необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є вірогідність утруднення або неможливості в майбутньому виконання судового рішення, яка, у даному випадку, є недостатньо обґрунтованою.
Окрім того, скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на те, що формулювання оскаржуваної ухвали, а саме, накладення арешту на грошові кошти чи (у випадку недостатності грошових сум) на майно боржника, суперечить нормам ст.67 ГПК України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, ТОВ “Агросфера” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ “Стіомі-Холдінг” та ТОВ “Літосфера” боргу зі сплати відсотків за користування товарним кредитом за договором купівлі-продажу №208-К від 18.02.2008р. за період з 04.02.2010р. по 01.02.2011р. у розмірі 5 077 386,94 грн.
Одночасно із позовною заявою про стягнення заборгованості від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, у тому числі грошові кошти, в межах суми позову -5 077 386,94 грн., що належать ТОВ "Стіомі-Холдінг".
Зазначена заява мотивована тим, що за умовами договору купівлі-продажу Позивач передав, а Відповідач-1 прийняв у власність товар на суму 19 492 200,39 грн., який останнім оплачено з порушенням встановлених договором строків та у розмірі всього 5 466 269,61 грн. У зв'язку з цим Позивачем на прострочену Відповідачем-1 заборгованість було нараховано проценти за користування товарним кредитом із розрахунку 0,1 % за кожен день прострочення оплати (п.7.2 Договору), які, за розрахунками Позивача, становлять 5 077 386,94 грн. Позивач наполягає, що незважаючи на порушення грошового зобов'язання, Відповідач-1 не вживає жодних заходів щодо врегулювання питання зі сплати суми боргу. Зазначена сума боргу для Позивача є значною і через її непогашення він втрачає можливість своєчасно сплачувати свої рахунки за отримані товари та послуги, виконувати взяті на себе зобов'язання. При цьому Відповідач-1 продовжує користуватись та розпоряджатись грошовими коштами Позивача, ставлячи під загрозу фінансовий стан Позивача. В умовах вільного розпорядження Відповідачем-1 своїми грошовими коштами та майном, він має можливість використовувати їх на власний розсуд, незважаючи на результат вирішення справи господарським судом.
Окрім того, з наданих Позивачем документів, зокрема, листа Державної податкової адміністрації №16779/9/19-209 /а.с.17-18/ вбачається, що Відповідачем-1, після відкриття виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду м.Києва у справі №6/170 від 17.12.2009р. (винесеного на користь Позивача) і накладення державною виконавчою службою 28.01.2010р. арешту на кошти боржника (Відповідача-1), останнім у банківській установі були відкриті інші рахунки. Згідно ж з реєстром обтяжень рухомого майна, автомобілі Відповідача-1 та інше рухоме майно перебуває у заставі. /а.с.20/. Більш того, за твердженням Позивача, у даний час Відповідач-1 проводить реалізацію сільськогосподарської техніки.
Наведене, на думку Позивача, може призвести до відсутності у Відповідача-1 на момент набрання чинності рішенням у даній справі грошових коштів, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги Позивача, що утруднить або взагалі унеможливить виконання рішення суду.
В ході апеляційного провадження викладені в апеляційній скарзі заперечення скаржника свого підтвердження не знайшли, виявились неспроможними та спростованими наданими позивачем доказами, тоді як вжиті господарським судом першої інстанції заходи до забезпечення позову, з урахуванням викладених вище особливостей даної справи, колегія суддів вважає адекватними та такими, що чинному законодавству України не суперечать.
Так, відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В свою чергу, статтею 67 ГПК України зазначено вичерпний перелік заходів щодо забезпечення позову, у тому числі накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно Інформаційного листа від 12.12.2006р. N01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Окрім того, згідно п.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 23.08.94р. N02-5/611 зі змінами та доповненнями, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду, що і було зроблено господарським судом Дніпропетровської області.
Тобто, на думку судової колегії, враховуючи фактичні обставини даної справи та надане Позивачем обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позовних вимог, ухвалою суду першої інстанції вірно враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просив заявник, з вартістю майна, на яке вимагалося накладення арешту, та накладено арешт не на все належне відповідачеві майно та грошові кошти, а лише у межах суми позовних вимог, тобто 5 077 386,94 грн. Отже, на думку колегії суддів, обираючи засіб забезпечення позову, господарським судом першої інстанції було враховано існуючу практику Вищого господарського суду України щодо обмеження підданих арешту коштів та майна боржника розміром позовних вимог та можливих судових витрат.
Таким чином, накладення арешту на грошові кошти та, у випадку недостатності грошових коштів, на нерухоме майно боржника лише в межах суми позову, законній діяльності Відповідача-1 та розпорядженню рештою належного йому майна, у тому числі грошових коштів, не перешкоджатиме.
В той же час, наявність укладеного між Позивачем та Відповідачем-2 договору поруки, що має на меті саме забезпечення виконання Відповідачем-1 спірних грошових зобов'язань та на який посилається апелянт у своїх запереченнях, на думку колегії суддів, жодним чином не заважає накладенню арешту на майно Відповідача-1, адже звернення з вимогою про стягнення заборгованості безпосередньо до боржника, а не до поручителя, що, за загальним правилом /ст.ст.553,554 Цивільного кодексу України/ несе разом із боржником солідну відповідальність, є правом кредитора.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає наявні в апеляційній скарзі заперечення необґрунтованими, а, відповідно, оскаржувану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2011р. у справі №5005/1819/2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз