28.04.2011 року Справа № 25/287-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),
суддів: Тищик І.В., Швеця В.В.
при секретарі: Литвин А.П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 07.12.10, представник;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №11/03 від 11.03.11, представник;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістик Україна” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 року у справі № 25/287-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Статус партнер”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістик Україна”, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності та витребування майна
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістик Україна”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Статуспартнер”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсними договорів
Позивач, звернувшись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, просив суд:
- визнати за ним право власності на майно, що є предметом договору
про надання завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року, який був укладений між позивачем та відповідачем з метою забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістик Україна” грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року;
- витребувати зазначене в договорі про надання завдатку майно, оскільки
відповідач порушив умови договору оренди, має заборгованість по оплаті, а позивач в силу ст.ст. 317, 319, 387, 392, 526, 570, 571 ЦК України, ст.ст. 193, 199 ГК України має право на визнання за ним права власності на майно, що є завдатком та на його витребування з володіння відповідача у судовому порядку;
- зобов'язати відповідача передати спірне майно позивачу.
Відповідач подав зустрічний позов про визнання договору суборенди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року та договору про надання завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року недійсними з моменту підписання.
В обґрунтування позову посилався на декілька підстав, а саме на те, що:
- на дату укладення між сторонами по даній справі договору
суборенди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року існував інший, діючий договір суборенди на той же предмет оренди між ТОВ “Профайн Логістик Україна” та ТОВ “Профістар” і будь-яких договорів на його розірвання відповідач та ТОВ “Профістар” не укладали;
- підписання оспорюваних відповідачем договорів здійснено
з порушенням повноважень ОСОБА_3 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Профайн Логістик Україна”, оскільки відповідно до п. 7.3. Статуту останнього, директори Товариства мають право на укладення угод від імені Товариства лише спільно, дотримуючись положення про необхідність наявності на угодах підписів двох директорів, що представляють Товариство;
- відповідачу не надано підтвердження власника майна -
ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційних і фільтрових виробів” на укладення договору оренди з ТОВ “Статуспартнер”, а також дозволу орендодавця на передачу майна в суборенду;
- право оренди об'єкту нерухомості ТОВ “Статуспартнер” за основним договором відповідно до вимог ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обмежень” не зареєстровано в бюро технічної інвентаризації;
- директор ТОВ “Профайн Логістик Україна” ОСОБА_3 уклала
спірні договори, які суперечать інтересам відповідача, внаслідок зловмисної домовленості з представником ТОВ “Статуспарнер”, що є підставою для визнання їх недійсними згідно ст. 232 ЦК України.
З наведених підстав відповідач вважав недійсним договір суборенди та зазначав, що недійсність основного зобов'язання (договору суборенди нерухомого майна № 2/11-08 від 5.10.2010 року) відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення (договору про надання завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 року у справі № 25/287-10 (суддя -Чередко А.Є.) первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову -відмовлено.
Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Статуспартнер” на наступне майно:
- Профіль ПВХ марки: 908.07 WSWSW у кількості 26 751,68 м на суму 467 105, 32 гривень; 918.67 WSWSW у кількості 18 391,78 м на суму 388 961,42 гривень; 938.77 WSWSW у кількості 5 573,27 м на суму 146 449, 02 гривень; 012.04 WSWSW у кількості 46 320,03 м на суму 197 484, 24 гривень. Всього на суму 1 200 000, 00 грн. (один мільйон двісті тисяч гривень нуль копійок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1
- Автонавантажувач боковий Ленцер тип ІQ 50/12/45, виробництва “Терра технік Гмбх і Ко КГ”у кількості 2 (двох) шт., залишковою балансовою вартістю у сумі - 769 558, 58 (сімсот шістдесят дев'ять п'ятсот п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят вісім копійок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1
- Погрузчик дизельний САТ D50SС-5 мачта симплекс 4850, залишковою балансовою вартістю 131 640,40 грн. (сто тридцять одна тисяча шістсот сорок гривень сорок копійок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1
- Погрузчик дизельний разом з подовжувачем вилковим, залишковою балансовою вартістю 104 305,06 (сто чотири тисячі триста п'ять гривень шість копійок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1
- Автомобіль легковий Ноnda СRV, НОМЕР_1, держ. номер НОМЕР_2, залишковою балансовою вартістю 198 913, 70 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот тринадцять гривень сімдесят копійок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1
- Автомобіль легковий Сіtroen Berlingo, VIN НОМЕР_3, держ. номер НОМЕР_4, залишковою балансовою вартістю 52 076,93 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімдесят шість гривень дев'яносто три копійки), який розташований за адресою: АДРЕСА_1;
В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача передати спірне майно позивачу відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд:
- спростував заперечення зустрічної позовної заяви наявними у справі доказами щодо розірвання договору суборенди між відповідачем та ТОВ “Профистар”, договору оренди між ТОВ “Профистар” та ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційний та фільтрувальних виробів” (власником майна);
- зазначив на наявність згоди власника на передачу об'єктів нерухомості в наступну оренду, що оформлено листом за вихідним № 05/1-10 від 05.10.2010 року, підписаним директором ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційний та фільтрувальних виробів” ОСОБА_4
Також судом зазначено на те, що відсутність реєстрації основного договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційних і фільтрових виробів” в бюро технічної інвентаризації не є підставою для визнання недійсними договору суборенди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року та договору про надання завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року.
Окрім того, відповідно до чинної редакції статті 794 ЦК України, норма якої є спеціальною щодо державної реєстрації саме договору найму нерухомості, державній реєстрації підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, а зазначений відповідачем договір укладено на менший строк.
Суд вважав, що позивачем за зустрічним позовом відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено відповідних фактів зловмисної домовленості представників у встановленому процесуальним законом порядку, а його вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.
Щодо повноважень директора ОСОБА_3 на одноособове підписання спірних договорів, господарський суд мотивував своє рішення тим, що:
- згідно з п. 7.3 статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна”, виконавчим органом товариства є дирекція, яка призначається рішенням зборів учасників та складається з одного або декількох директорів. Дирекцію очолює генеральний директор, який діє від імені товариства без довіреності;
- ОСОБА_3 призначена директором відповідача відповідно до наказу № 1 про вступ в посаду від 26.05.2008 року, складеного на підставі протоколу № 1 установчих зборів ТОВ “Профайн Логістик Україна” і з моменту створення ТОВ “Профайн Логістик Україна” та до 18.10.2010 року, коли на посаду генерального директора було призначено ОСОБА_4 та звільнено ОСОБА_3, генеральний директор цього товариства власником не призначався.
Відповідно не призначалася і дирекція (колегіальний виконавчий орган товариства), яку мав би очолювати генеральний директор.
Тобто фактично функції виконавчого органу ТОВ “Профайн Логістик Україна” - генерального директора, здійснювала одноособово ОСОБА_3;
- з огляду на приписи абз. 6 пункту 7.3 статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна”, другий директор - член виконавчого органу товариства, яким відповідач зазначає фінансового директора ОСОБА_5, для реалізації повноваження другого підпису, як передбачено абз. 7 пункту 7.3 повинна була мати видану генеральним директором товариства довіреність, лише за наявності якої виникає право на представництво товариства, в тому числі шляхом укладення угод, та за наявності якої можуть бути дотримані положення статуту про необхідність наявності на угодах підписів двох директорів, що представляють товариство;
- такі докази, а також докази призначення інших, окрім ОСОБА_5,
директорів, відповідач не надав.
Тому, враховуючи вказані обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що укладаючи спірні договори ОСОБА_3 не перевищувала наданих їй повноважень, оскільки обсяг її повноважень при призначенні на посаду директора ТОВ “Профайн Логістик Україна” відповідав обсягу повноважень генерального директора цього товариства.
Обґрунтовуючи часткове задоволення первісного позову, суд зазначив, що:
- договір про надання завдатку є правочином;
- право власності згідно з ч.1 ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів;
- в силу ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора;
- факт порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року підтверджується матеріалами справи;
- відповідач право власності позивача на майно, що є предметом договору про надання завдатку, не визнає. Майно залишилось у користуванні відповідача та знаходиться на орендованій території;
- відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, однак вимоги про усунення перешкод у користуванні майном є альтернативним способом захисту порушеного права позивача, тому задоволенню не підлягають.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, задоволенні зустрічних позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що:
- господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст.ст.99,203, 392, ч.1 ст.328 та ч.2 ст.548 ЦК України, ст.62 Закону України “Про господарські товариства”, норми ч.3 ст.18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ст.68 ГПК України;
- не було враховано, що при укладенні оспорюваних відповідачем договорів директор ОСОБА_3 не мала необхідного обсягу дієздатності, який є обов'язковим для чинності правочину;
- до 18.10.2010 року посада генерального директора ТОВ “Профайн Логістик Україна” була вакантною. Повноваження директорів товариства при призначенні на посаду фінансового директора ОСОБА_5 були визначені протоколом позачергових зборів від 01.04.2009 року та їх розподіл було встановлено згідно чинного законодавства, рішень зборів учасників та статуту товариства з урахуванням правила двох підписів;
- зборами учасників не приймалось рішення про видання директорам або окремому директору товариства повноважень на одноосібне представництво інтересів товариства;
- позивач знав або мав знати про відсутність у ОСОБА_3 відповідних повноважень, що випливає з обов'язку позивача перевіряти такі повноваження на укладення договорів. Позивач мав у своєму розпорядження копію статуту відповідача.
Скаржник також зазначає на обов'язковість реєстрації договору оренди між позивачем та власником майна - ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційний та фільтрувальних виробів” і відсутність такої реєстрації має наслідком відсутність права позивача на укладення договору суборенди.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, спростовує доводи скаржника та зазначає, що судом першої інстанції надано вірну оцінку викладеним скаржником обставинам.
Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2010 року між ТОВ “Статуспартнер” (суборендодавець) та ТОВ “Профайн Логістик Україна” (суборендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1/11-08 про передачу в строкове платне користування (суборенду) наступного майна:
-приміщення в адміністративній будівлі - літера А '" - площею 53,1 кв.м.,
-приміщення в адміністративній будівлі - літера А " - площею 78 кв.м.,
-кранів козлових ККС вантажопідйомністю 12,5 тн. - 1 шт; ККГ-3 ванатожопідйомністю - 25 тн. - 1 шт. разом з частиною мостіння - літера - 8 - загальною площею 21 042,5 кв.м., з яких у зоні дії кранів -11 852 кв.м. ;
-приміщення охорони - площею 20,40 кв.м.
Адреса об'єкта: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, буд. 1 (далі -договір).
Об'єкт оренди було передано суборендодавцем суборендарю за актом прийому-передачі об'єктів суборенди від 05.10.2010 року № 1.
Від імені суборендаря договір оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року та акт № 1 прийому-передачі об'єктів суборенди підписаний директором ТОВ “Профайн Логістик Україна” - ОСОБА_3 (том 1 а.с.9-14).
Строк дії договору відповідно до п.9.1 встановлено до 05.01.2012 року.
Умови оплати сторони визначили в розділі 3 договору та додатковій угоді №1 до договору від 15.10.2010 року (том 1 а.с.17-18).
Визначену п.3.1 договору орендну плату (за розрахунками сторін оплата за 1 місяць становить 119 499,49 грн.) відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця, не пізніше 7 числа кожного поточного місяця незалежно від отримання суборендарем рахунків на оплату, в безготівковій грошовій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок суборендодавця.
Відповідно до п. 8.3. договору оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року, за порушення строків перерахування коштів, передбачених цим договором, суборендар зобов'язався сплачувати суборендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до п.8.7 в редакції додаткової угоди №1 від 15.10.2010 року у разі прийняття рішення про дострокове припинення дії договору (розірвання, розторгнення, відмову, включаючи рішення про ліквідацію підприємства, повідомлення про підготовку до приймання-передачі майна та ін.) за ініціативою суборендаря або з вини суборендаря, останній негайно виплачує суборендодавцю компенсацію за втрачену вигоду у розмірі суми орендної плати за весь час дії договору або строк, що залишився з моменту попередження про таке.
Пунктом 8.8 додаткової угоди сторони передбачили за аналогічних (вказаних в п.8.7 договору) обставин, виплату суборендодавцю штрафної санкції у розмірі суми орендної плати за увесь, передбачений п.9.1 строк дії договору.
Згідно акту приймання-передачі об'єктів суборенди від 05.10.2010 року (том 1 а.с.15) вказане в договорі суборенди майно позивач передав відповідачу.
22.10.2010 року сторони уклали договір про надання завдатку № 1/10 (том 1 а.с.19-20), згідно умов якого відповідач з метою підтвердження укладення сторонами договору оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року разом із додатками та на забезпечення його виконання у тому числі, але не виключно: плата за оренду, штрафи, неустойки та інше видав позивачу таке рухоме майно загальною вартістю 2 456 494,67 грн. (два мільйони чотириста п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто чотири грн. 67 коп):
- Профіль ПВХ на суму 1 200 000, 00 грн. (один мільйон двісті тисяч гривень нуль копійок);
- Автонавантажувач боковий Ленцер тип ІQ 50/12/45, виробництва “Терра технік Гмбх і Ко КГ” у кількості 2 (двох) шт., залишковою балансовою вартістю у сумі - 769 558, 58 (сімсот шістдесят дев'ять п'ятсот п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят вісім копійок);
- Погрузчик дизельний САТ D50SС-5 мачта симплекс 4850, залишковою балансовою вартістю 131 640,40 грн. (сто тридцять одна тисяча шістсот сорок гривень сорок копійок);
- Погрузчик дизельний разом з подовжувачем вилковим, залишковою балансовою вартістю 104 305,06 (сто чотири тисячі триста п'ять гривень шість копійок);
- Автомобіль легковий Ноnda СRV, НОМЕР_1, держ. номер НОМЕР_2, залишковою балансовою вартістю 198 913, 70 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот тринадцять гривень сімдесіт копійок);
- Автомобіль легковий Сіtroen Berlingo, VIN НОМЕР_3, держ. номер НОМЕР_4, залишковою балансовою вартістю 52 076,93 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімдесят шість гривень дев'яносто три копійки).
Від імені ТОВ “Профайн Логістик України” зазначений договір завдатку підписано директором ОСОБА_3, від імені ТОВ “Статуспартнер” - генеральним директором ОСОБА_4
Зазначеними особами 22.10.2010 року підписано акт приймання-передачі рухомого майна у власність за договором завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року (том 1 а.с.21).
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Згідно ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Частина друга зазначеної норми передбачає, що сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач не заперечував проти відсутності оплати за вказаним договором оренди нерухомого майна, оскільки вважає його недійсним з моменту укладення.
При цьому відповідач зазначив декілька підстав, яким, на думку колегії суддів, суд першої інстанції надав належну та обгрунтовану оцінку і які не доведені належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, які дублюють позицію, викладену в зустрічній позовній заяві, необхідно звернути увагу на наступне:
Згідно ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При розгляді даної категорії спорів також слід керуватися Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Згідно положень вказаної Постанови, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність право чинів і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про те, що на час укладення спірного договору оренди діяв інший договір, з іншою юридичною особою, на цей же об'єкт оренди.
Господарський суд, з посиланням на відповідні докази, правильно з'ясував, що попередні договори оренди нерухомого майна між його власником -ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційних та фільтрувальних виробів” (том 3 а.с.29-30) та ТОВ “Профистар” та договір суборенди між ТОВ “Профистар” та ТОВ “Профайн Логістик Україна” (на підставі вимог ст.774 ЦК України) були розірвані за взаємною згодою сторін 05.10.2010 року.
На аналогічних з попередніми договорами умовах ТОВ “Дніпропетровський завод теплоізоляційний та фільтрувальних виробів” та ТОВ “Статуспартнер” уклали договір оренди, а позивач (за наявності згоди власника, що відображена в листі за №05/1-10 від 05.10.2010 року (том 2 а.с.47)), запропонував відповідачу укласти на тих же умовах договір суборенди майна (том 2 а.с.48-70).
Дії директора ОСОБА_3, її повноваження щодо розірвання попереднього договору відповідач не оспорює. Продовжуючи користуватися орендованим майном навіть на час розгляду апеляційної скарги, не звільняючи його після розірвання договору з ТОВ “Профистар”, відповідач фактично схвалює умови оспорюваного ним договору.
Його доводи щодо необхідності державної реєстрації договору оренди між власником та позивачем №10/11-10 від 05.10.2010 року (том 2 а.с.48) теж спростовані господарським судом.
Крім доводів суду щодо того, що ст.794 ЦК України, яка набула змін відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, передбачає необхідність державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), який укладено на строк не менше ніж три роки (в даному випадку договір укладено на строк 2 роки 11 місяців), слід зазначити і те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, визначена згідно цього Закону, набуває чинності з 01.01.2012 року.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника.
У вирішенні таких спорів господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Скаржником не надано належних доказів наявності умислу в діях директора ОСОБА_3 на вчинення правочинів всупереч інтересам ТОВ “Профайн Логістик Україна” та бажання (або свідомого допущення) їх настання, а також доказів наявності домовленості представників позивача та відповідача, виникнення в результаті такої домовленості несприятливих наслідків для відповідача.
Під час розгляду апеляційної скарги скаржником було зазначено на порушення кримінальної справи (том 6 а.с.5-6), що на його думку доводить незаконність дій директора ОСОБА_3
Також апелянтом було заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі та направлення матеріалів до органів прокуратури.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання, оскільки матеріали справи дають можливість визначитись щодо законності оскаржуваного рішення. А згідно ч.3 ст.35 ГПК України доказом умисних дій директора всупереч інтересів відповідача може бути лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Спростовуючи доводи скаржника щодо обмеження повноважень директора відповідача ОСОБА_3 на укладання оспорюваних правочинів слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Відповідно до п. 7.1. статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна” в редакції, зареєстрованій державним реєстратором Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 17.02.2010 року, органами товариства є: збори учасників; директор; ревізійна комісія.
Згідно з п. 7.3 статуту виконавчим органом товариства є дирекція, яка призначається рішенням зборів учасників та складається з одного або декількох директорів. Дирекцію очолює генеральний директор, який діє від імені товариства без довіреності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 приступила до виконання службових обов'язків на посаді директора ТОВ “Профайн Логістик Україна” з 26.05.2008 року згідно наказу № 1 про вступ в посаду від 26.05.2008 року, складеного на підставі протоколу № 1 установчих зборів ТОВ “Профайн Логістик Україна”.
З моменту створення ТОВ “Профайн Логістик Україна” та до 18.10.2010 року, коли на посаду генерального директора було призначено ОСОБА_4 та звільнено ОСОБА_3, генеральний директор цього товариства власником не призначався. Відповідно не призначалася і дирекція (колегіальний виконавчий орган товариства), яку мав би очолювати генеральний директор.
Судом першої інстанції було надано вірну оцінку положенням статуту ТОВ “Профайн Логістик Україна”, документам про призначення ОСОБА_3 на посаду директора та про призначення фінансового директора ОСОБА_5.
Фактично ОСОБА_3 мала повноваження генерального директора (була єдиним директором, особою, яка мала право діяти від імені підприємства без довіреності).
Відповідно до абз. 6 пункту 7.3 статуту відповідача, другий директор - член виконавчого органу товариства, для реалізації повноваження другого підпису, як передбачено абз. 7 пункту 7.3 повинен мати видану генеральним директором товариства довіреність, оскільки тільки генеральний директор має право представляти товариство без довіреності.
В зв'язку з вказаним, є безпідставним посилання скаржника на те, що зборами товариства не приймалось рішення про надання окремому директору повноважень на одноособове представництво інтересів товариства. Адже прийняття ОСОБА_5 на посаду фінансового директора не змінило фактичної керівної функції ОСОБА_3 та не створило виконавчий орган дирекцію товариства, оскільки рішення про створення дирекції ухвалюється рішенням зборів учасників ( п. 7.3 статуту).
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Правова позиція щодо цього питання, яка викладена в Постановах Вищого господарського суду (том 5 а.с.24-59) ґрунтується на тому, що обов'язок доведення обізнаності контрагента про наявність певних обмежень щодо представництва покладається на юридичну особу, від імені якої такий представник діяв із перевищенням повноважень.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не доведено, що ТОВ “Статуспартнер” знав чи повинен був знати за всіма обставинами про обмеження повноважень ОСОБА_3 Факт обізнаності має бути доведений певними доказами, а не ґрунтуватись на припущенні про обов'язок іншої сторони ознайомитись з установчими документами контрагента, яким встановлюються обмеження.
Господарський суд вірно зазначив, що позивач належним чином не був обізнаний з повноваженнями та взагалі призначенням фінансового директора ОСОБА_5 Інформація про таке призначення не була розкрита у встановленому порядку шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру. Окрім того, ОСОБА_3 на запит позивача листом від 05.10.2010 року №101/2 підтвердила про достатність лише її повноважень на підпис договору суборенди (том 5 а.с.22).
Доводи скаржника про відсутність такого листа в реєстрації відповідача не є підставою задоволення зустрічного позову, оскільки належним доказом підтвердження повноважень директора підприємства є лише статутні документи.
Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено з метою забезпечення органів державної влади та учасників обороту достовірною інформацією про вказаних осіб, яка може бути використана в спорі з третьою особою.
Інформація про ОСОБА_3 була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як єдиного керівника ТОВ “Профайн Логістик Україна”, який діє без обмеження повноважень (Витяг Серія АВ № 293197 станом на 29.10.2010 року за № 7428482, Витяг Серія АЕ № 295051 станом на 02.11.2010 року за № 7477622).
Відповідно до Довідки АА № 247752 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої 17.02.2010 року Головним управлянням статистики у Дніпропетровській області, керівником ТОВ “Профайн Логістик Україна”, також є ОСОБА_3.
Отже, на час укладення спірних договорів, на час розгляду спору судом першої інстанції, дані про другого директора ОСОБА_5. були відсутні.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені договори застави рухомого майна:-
-договір застави від 02.11.2010 року профілю ПХВ вартістю 1 200 000 грн., який знаходиться за адресою орендованого майна, Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6;
-договір застави майна, що є предметом договору про надання завдатку № 1/10 від 22.10.2010 року (крім профілю ПХВ). Договір укладено 29.10.2010 року та посвідчено тим же нотаріусом.
Від ТОВ “Профайн Логістик Україна” договори підписано директором ОСОБА_3
В державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи (том 2 а.с.87-96).
Дані докази, які відповідачем не оспорюються, в сукупності з раніше названими ще раз підтверджують повноваження ОСОБА_3 на одноособове представництво інтересів відповідача щодо будь-яких питань
господарської діяльності ТОВ “Профайн Логістик Україна”.
Під час розгляду апеляційної скарги представником скаржника було заявлено на відсутність будь-яких договорів, укладених від імені відповідача з часу призначення фінансового директора ОСОБА_5 за правилами “двох підписів”. Натомість, ним надано копії договорів (том 5 а.с.76-132), укладених підприємством в різних сферах господарювання, які підписані лише директором ОСОБА_3
Посилання скаржника на наявність судового рішення по аналогічному спору, яке постановлено на користь відповідача та вступило в законну силу відповідно до Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року по справі №32/362-10, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи відповідно до ст.101 ГПК України, не може прийняти як доказ правомірності зустрічних вимог. На час винесення рішення по даній справі - 20.01.2011 року обставини, вказані в рішенні по справі №32/362-10 від 25.01.2011 року не були встановлені та відповідно до ст.35 ГПК України в суді апеляційної інстанції як належний доказ не можуть прийматися.
Під час розгляду апеляційної скарги було задоволено клопотання відповідача та на вимогу суду позивач надав належним чином засвідчені копії податкових документів, які відображають орендні операції позивача з відповідачем та нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.
Клопотання позивача про витребування додаткових доказів для встановлення обставин перетинання державного кордону України громадянами Німеччини -паном ОСОБА_7 та паном ОСОБА_8 та витребування від відповідача реєстру укладених цивільно-правових договорів колегія суддів відхилила за безпідставністю.
Представником апелянта до матеріалів справи (том 6) додано листи, які свідчать про те, що гр.ОСОБА_9 який був керівником ТОВ “Профистар” та є керівником ТОВ “Статуспартнер” вів переговори щодо питань оренди не лише з директором ОСОБА_3, а й з головою представництва “Профан ГмбХ” в Україні ОСОБА_10 На думку скаржника вони свідчать про те, що позивач не міг не знати щодо обмежень директора, передбачених статутом відповідача. Однак дані докази стосуються лише умов оплати за договором, який, як зазначалося вище, є розірваним за згодою сторін і що відповідач не оспорює.
В силу ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Профайн Логістик Україна” не були виконані зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року. Відповідач на час вирішення спору зобов'язаний був сплатити орендні платежі з 05.10.2010 року, пеню, штрафні санкції згідно п.п.8.3, 8.7, 8.8 та п.8.10 договору.
Листом від 12.11.2010 року відповідач повідомив про неможливість виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 1/11-08 від 05.10.2010 року у зв'язку із прийняттям загальними зборами учасників ТОВ “Профайн Логістик Україна” 18.10.2010 року рішення про призупинення господарської діяльності підприємства (том 1 а.с.25). Майно, що є предметом завдатку, відповідач відмовився передати позивачу (том 1 а.с.24).
Договір про надання завдатку є правочином. Право власності згідно з ч.1 ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Відповідач право власності позивача на майно, що є предметом договору про надання завдатку, не визнає. Майно залишилось у користуванні відповідача та знаходиться на орендованій території.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Вимоги про усунення перешкод у користуванні майном є альтернативним способом захисту порушеного права позивача,
З огляду на вказане, рішення суду про часткове задоволення первісного позову є правомірним.
Щодо доводів скаржника про те, що суд не скасував забезпечення позову, то вирішення цього питання можливе після оголошення рішення, згідно ухвали господарського суду, як то передбачено ст.68 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач належними та допустимими доказами не спростував висновки оскаржуваного судового рішення.
Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 року у справі № 25/287-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.В. Тищик
Суддя: В.В. Швець