06.05.11
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 698-166
проспект Миру , 20 тел. 678-853
Іменем України
04 травня 2011 року Справа №8/33
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», вул. Баренбойма, 1, м. Київ, 01013
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Палетдекор», вул. Пушкіна,34-Б, м. Чернігів, 14000 (фактична адреса: вул..Войкова, 27, м.Чернігів, 14000)
про стягнення 360761грн.44коп.
Суддя Т.Г. Оленич
Від позивача: ОСОБА_1. -представник, дов.пост.№УГМК-2849 від 04.05.11р.
Від відповідача: ОСОБА_2. -представник, довіреність №б/н від 16.03.2011р.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 299700грн. боргу за металопродукцію, отриману по видатковим накладним за період з 15.04.2010р. по 27.10.2010р. на підставі договору поставки від 01.03.2010р., 30729грн.94коп. пені, нарахованої за період з 01.06.2010р. по 30.04.2011р., 6566грн.42коп. процентів річних, нарахованих за період з 01.06.2010р. по 13.04.2011р., 23765грн.08коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.06.2010р. по 31.03.2011р.
Відповідач в письмовому відзиві від 30.03.2011р. (т.1, а.с.140-141) проти позову заперечує частково та зазначає, що розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені, здійснений відповідачем неправильно, оскільки як вбачається із розрахунку позивача деякі періоди нарахування пені починаються з вихідного дня. В даному випадку, на думку відповідача, у разі якщо останній день строку оплати товару припадає на вихідний день, він має переноситись на наступний робочий день, в зв'язку з чим кількість днів прострочення є меншою, і відповідно сума пені є також меншою. Крім того, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені, оскільки позивачем окрім пені на суму боргу додатково нараховано і 3% річних, і втрати від інфляції. Клопотання мотивовано тяжким фінансовим становищем відповідача, намаганням відповідача виконати зобов'язання та погашенням на сьогоднішній день значної суми заборгованості, а також відсутністю факту завдання збитків як позивачу, так і іншим учасникам господарських відносин.
Подані сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
01 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»(позивачу справі, постачальник за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Палетдекор» (відповідач у справі, покупець за умовами договору) укладено договір поставки (далі за тестом -договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопродукцію, сортамент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною або у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною.
В розділі 4 сторони узгодили умови та строки поставки продукції та домовились, що постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (м. Чернігів, вул. М.-Коцюбинське шосе, 2), умови поставки FCA, згідно Правил «Інкотермс»редакції 2000р. Покупець без участі постачальника укладає з перевізником договір перевезення або надає власний транспорт та несе всі ризики після відвантаження постачальником продукції. Поставкою (фактичним отриманням) продукції вважається навантаження її на транспортний засіб, наданий покупцем (власний або перевізника).
Згідно із п.п.5.2., 5.3. договору поставки приймання продукції проводиться покупцем безпосередньо при відпуску на складі постачальника відповідно до чинного законодавства України. Особа, яка безпосередньо отримує продукцію від імені покупця повинна надати постачальнику належним чином оформлену довіреність.
Відповідно до п.3.1. договору поставки ціна продукції є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується в специфікації або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною даного договору.
В розділі 6 сторони узгодили порядок здійснення розрахунків за поставлений товар та встановили, що ціна, сортамент, кількість продукції можуть вказуватися у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю без підписання специфікації. Продукція (її ціна, сортамент, кількість) включається постачальником до рахунку-фактури на підставі письмових (в тому числі і отриманих по факсу) заявок покупця. У відповідь на заявку покупця постачальник надає покупцю рахунок-фактуру. Покупець надає згоду постачальнику щодо ціни, сортаменту, кількості продукції, які вказані у рахунку-фактурі шляхом отримання рахунку-фактури та перерахування грошових коштів за продукцію згідно рахунку-фактури та фактичного отримання продукції. Перед фактичним отриманням продукції покупець зобов'язаний пересвідчитися, що рахунок-фактура ним (покупцем) отриманий. Фактичне отримання продукції покупцем свідчить, що покупець отримав рахунок-фактуру і додаткових доказів отримання рахунку фактури не потребує. Розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються покупцем згідно рахунку-фактури в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника. Факт оплати продукції згідно рахунку-фактури є підтвердженням отримання покупцем рахунку-фактури. Строк оплати отриманої продукції становить 28 календарних днів з дня отримання продукції, але не пізніше останнього числа поточного місяця. При цьому, сума товарного кредиту на місяць не має перевищувати 250тис.грн. Датою сплати усієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику фактично поставлену продукцію незалежно від виконання ним зобов'язань щодо об'єму поставки, передбачених сторонами в договорі (специфікації/ях, що є додатком/ами до договору).
Аналізуючи умови договору від 01.03.2010р., суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник -зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві -товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. В силу ч.6 даної статті до відносин поставки, неврегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №№ЧФ-0000925, ЧФ-0000933, ЧФ-0000932 від 15.04.2010р., №ЧФ-0001058 від 21.04.2010р., №ЧФ-0001181 від 26.04.2010р., №ЧФ-0001421 від 07.05.2010р., №ЧФ-0001630 від 17.05.2010р., №ЧФ-0002196 від 10.06.2010р., №ЧФ-0002751 від 02.07.2010р., №ЧФ-0003127 від 16.07.2010р., №№ЧФ-0003215, ЧФ-0003218 від 21.07.2010р., №ЧФ-0003557 від 03.08.2010р., №ЧФ-0004064 від 26.08.2010р., №ЧФ-0004544 від 15.09.2010р., №№ЧФ-0005447, ЧФ-0005449 від 22.10.2010р., №ЧФ-0005540 від 27.10.2010р. (копії -т.1, а.с.34-51) продукцію на загальну суму 803408грн.97коп.
Про факт отримання відповідачем продукції свідчать підписи на видаткових накладних осіб, повноваження яких підтверджуються виданими на їх ім'я довіреностями, копії яких містяться у матеріалах справи (т.1, а.с.52-65). Крім того, факт отримання продукції саме на загальну суму 803408грн.97коп. не заперечується й відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем зобов'язання по передачі товару виконані.
Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналіз договору поставки від 01.03.10р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.
Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.251, 252, 253 Цивільного кодексу України строком визнається певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В пункті 6.6. договору поставки сторонами визначено, що строк оплати продукції становить 28 календарних днів з дня отримання продукції, але не пізніше останнього числа поточного місяця.
Отже, виходячи із змісту вказаної умови договори та приймаючи до уваги законодавче визначення поняття «строк», суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язання по оплаті товару повинен виконати у конкретний строк - протягом 28 календарних днів з дня отримання продукції. Зазначення у вказаному пункті «але не пізніше останнього числа поточного місяця» розцінюється судом як відкладення сторонами строку оплати до останнього числа саме того місяця, в якому спливає 28-денний строк. Вказане зазначення суд оцінює, як досягнення сторонами домовленості щодо встановлення остаточного строку оплати отриманої продукції.
Таким чином, враховуючи умови п.6.6. договору поставки, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманої продукції по кожній видатковій накладній до наступних дат:
По накладних №№ЧФ-0000925, ЧФ-0000933, ЧФ-0000932 від 15.04.2010р. - до 13 травня 2010р. включно, але не пізніше 31.05.10р.;
По накладній №ЧФ-0001058 від 21.04.2010р. -до 19 травня 2010р. включно, але не пізніше 31.05.10р.;
По накладній №ЧФ-0001181 від 26.04.2010р. -до 24 травня 2010р. включно, але не пізніше 31.05.10р.;
По накладній №ЧФ-0001421 від 07.05.2010р. -до 04 червня 2010р. включно, але не пізніше 30.06.10р.;
По накладній №ЧФ-0001630 від 17.05.2010р. - до 14 червня 2010р. включно, але не пізніше 30.06.10р.;
По накладній №ЧФ-0002196 від 10.06.2010р. -до 08 липня 2010р. але не пізніше 31.07.10р.;
По накладній №ЧФ-0002751 від 02.07.2010р. -до 30 липня 2010р., але не пізніше 31.07.10р. Проте, в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України оскільки 31.07.10р. припадає на вихідний день, то не пізніше 02.08.10р.
По накладній №ЧФ-0003127 від 16.07.2010р. -до 13 серпня 2010р., але не пізніше 31.08.10р.;
По накладних №№ЧФ-0003215, ЧФ-0003218 від 21.07.2010р. -до 18 серпня 2010р., але не пізніше 31.08.10р.;
По накладній №ЧФ-0003557 від 03.08.2010р. -до 31 серпня 2010р.;
По накладній №ЧФ-0004064 від 26.08.2010р. -до 23 вересня 2010р., але не пізніше 30.09.10р.;
По накладній №ЧФ-0004544 від 15.09.2010р. -до 13 жовтня 2010р., але не пізніше 31.10.10р.;
По накладних №№ЧФ-0005447, ЧФ-0005449 від 22.10.2010р. -до 19 листопада 2010р., але не пізніше 30.11.10р.;
По накладній №ЧФ-0005540 від 27.10.2010р. -до 24 листопада 2010р., але не пізніше 30.11.10р.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції належним чином не виконав. Як свідчать наявні у справі копії банківських виписок з рахунку позивача (т.1, а.с.66-82,124) відповідачем у період з 11.03.10р. по 16.02.11р. в рахунок оплати продукції сплачено 503408грн.97коп. При цьому, частина платежів здійснювалася на підставі рахунків-фактур, відповідно до п.п.6.3.,6.4. договору поставки.
Крім того, після порушення провадження у справі, а саме -30.03.11р., відповідачем сплачено 300грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 30.03.11р. (т.1, а.с.142). В зв'язку з проведенням відповідачем даного платежу, позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, про що зазначено в заяві від 19.04.11р., яка прийнята судом до розгляду.
Таким чином, всього відповідачем сплачено 503708грн.97коп.
За таких обставин, суд доходить висновку, що сума заборгованості за отриману продукцію становить 299700грн.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої продукції у встановлений договором строк, що не заперечується також відповідачем. Проте, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за поставлену продукцію відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 299700грн. боргу.
Посилаючись на п.8.3. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 30729грн.94коп. пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, яка нарахована за період з 01.06.10р. по 30.04.11р.
Положеннями ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті боржником неустойки.
За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманої продукції, тому вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними.
Виходячи із принципів господарського судочинства щодо покладення на сторони обов'язку доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх або заперечень, саме позивач має довести розмір нарахованих ним штрафних санкцій, та платежів, передбачених як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Проте аналіз наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені свідчить, що при обчисленні суми пені позивачем не враховані умови договору щодо строку оплати продукції, зокрема узгоджені сторонами 28 календарних днів з дня отримання продукції, а також остаточний строк проведення розрахунку по кожній поставці. Як вбачається із наданого розрахунку (т.2, а.с.13-17), лише по двох накладних - №ЧФ-0002751 від 02.07.10р. та №ЧФ-0003557 від 03.08.10р. -позивачем пеня нарахована з урахуванням умов договору щодо строків оплати. Загальна сума пені за прострочення оплати продукції по двох вищевказаних накладних становить 886грн.15коп. за період з 03.08.10р. по 31.01.11р. Щодо суми пені, нарахованої за прострочення оплати товару по інших видаткових накладних розрахунок позивача судом до уваги не приймається, оскільки складений всупереч умовам договору, а тому є таким, що не відповідає фактичним обставинам.
Отже, враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання по оплаті продукції, в тому числі по видаткових накладних №ЧФ-0002751 від 02.07.10р. та №ЧФ-0003557 від 03.08.10р., з нього має бути стягнуто на користь позивача пеню в сумі 886грн.15коп.
Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 23765грн.08коп. інфляційних нарахувань та 6566грн.42коп. процентів річних.
В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Договором поставки від 01.03.2010р. інший розмір процентів річних як відповідальність за порушення грошового зобов'язання не передбачена.
Заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних нарахувань та процентів річних обчислені позивачем також без урахування узгодженого сторонами строку оплати продукції, а тому з підстав, викладених вище, суд приходить до висновку щодо правильності нарахування вказаних платежів лише по двох видаткових накладних - №ЧФ-0002751 від 02.07.10р. та №ЧФ-0003557 від 03.08.10р.
Отже, приймаючи до уваги підтвердження матеріалами справи факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, але враховуючи обчислення позивачем інфляційних нарахувань та процентів річних всупереч умовам договору та фактичним обставинам, суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто 1326грн.48коп. інфляційних нарахувань та 174грн.73коп. процентів річних.
Оскільки судом позовні вимоги в частині стягнення пені задоволені не в повному обсязі, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені в порядку ст.233 Господарського кодексу України.
З огляду на вищевикладене, з відповідача має бути стягнуто 299700грн. боргу по оплаті продукції, 886грн.15коп. пені, 1326грн.48коп. інфляційних нарахувань, 174грн.73коп. процентів річних.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем в судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2011р., подано до матеріалів справи документи, які свідчать, що Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія». Згідно з п.п.1.3. Статуту Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», затвердженого загальними зборами акціонерів від 15.03.2011р. (протокол №1), державна реєстрація змін до якого проведена 19.04.2011р. за № запису 10681050034021284, Товариство є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія», припиненого шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство, і, надалі, перейменованого у Приватне акціонерне товариство. Таким чином, позивач по даній справі змінив організаційно-правову форму, в зв'язку з чим стягнення має бути проведено на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія».
В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.193,265 Господарського кодексу України, ст.ст.251,252,253,530,549,610,611,625,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палетдекор», м.Чернігів, вул..Пушкіна, 34-Б (ідентифікаційний код 33057420, п/р №260041942 в ПАТ «Ерсте Банк»м.Київ, МФО 380009) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м.Київ, вул..Баренбойма, 1 (ідентифікаційний код 25412086, п/р №26005001315843 у ЗАТ «ОТП Банк»м.Києва, МФО 300528) 299700грн. боргу, 886грн.15коп. пені, 174грн.73коп. процентів річних, 1326грн.48коп. інфляційних нарахувань, 3020грн.87коп. державного мита та 197грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення підписано 06 травня 2011р.
Суддя Т.Г.Оленич