"27" квітня 2011 р.Справа № 10/17-897-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд»
до відповідача Селянського фермерського господарства «Ольга»
про стягнення 41780,29 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 02.02.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 06.04.2011р. №2/с
Суть спору: ТОВ «Роско Трейд»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СФГ «Ольга» 41780,29 грн., з яких, 35120 грн. -основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки засобів захисту рослин №ХС-016 від 29.03.2010р.; 3555,78 грн. -пеня, що нарахована відповідачу з 16.07.2010р. по 09.03.2011р.; 681,23 грн. -3% річних, що нараховані відповідачу з 16.07.2010р. по 09.03.2011р.; 2423,28 грн. -інфляційні, що нараховані відповідачу з 01.08.2010р. по 01.02.2011р.
Під час розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог від 05.04.2011р. б/н, яка залучена судом до справи 06.04.2011р., та згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 31780,29 грн., з яких 25120 грн. - основний борг; 3555,78 грн. - пеня, 681,23 грн. - 3 % річних та 2423,28 грн. -інфляційні, з посиланням при цьому на те, що 24.03.2011р. відповідач частково оплатив основний борг за поставлений позивачем товар в сумі 10 000 грн.
Відповідач надав відзив на позов від 06.04.2011р. за вих. №2/с, який залучений судом до справи 06.04.2011р., та згідно з яким відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі по кожній із заявлених вимог, з посиланням при цьому на те, що визначити суму заборгованості на день подачі позову взагалі не можливо, оскільки при визначені розміру основної заборгованості позивачем повністю ігноровані положення п.3.3. договору; що договір, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, слід вважати неукладеним, оскільки між сторонами не була узгоджена ціна, за якою повинен бути оплачений товар та порядок її визначення, а також не визначений предмет договору; що ціна товару повинна бути відповідна зменшена на суму ввізного мита, оскільки договір укладений між резидентами і відповідно до умов п.4.1. договору, поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDР (Інкотермс в редакції 2000) -поставка зі сплатою мита; що на підставі документів, які надані позивачем (видаткові накладні, довіреності на одержання ТМЦ, акт звірки розрахунків) не можливо вважати, що договір на користь відповідача виконаний позивачем; що позивач не надав до суду актів приймання товару, наявність яких передбачена вимогами п.5.2. договору.
Під час розгляду справи суд на підставі ст.38 ГПК України задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, про що 06.04.2011р. виніс відповідну ухвалу, в якій зобов'язав відповідача надати до суду у належним чином засвідчених копіях наступні документи: 1) декларація з ПДВ за березень, квітень та травень 2010р. із розшифруванням в розрізі контрагентів; 2) реєстр отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень та травень 2010р.; 3) оборотно-сальдова відомість по контрагенту ТОВ «Роско Трейд»за 2010 рік; 4) картки-рахунку №631 по продавцю ТОВ «Роско Трейд»за 2010 рік, з наданням оригіналів цих документів у судове засідання.
У письмових поясненнях по справі від 20.04.2011р. за вх. №12392/2011 та у додаткових поясненнях, які залучені судом до справи 27.04.2011р., позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що ціна товару узгоджена між сторонами у п.3.1. договору, згідно з яким ціна за одиницю, терміни оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях, а у специфікаціях №1, 2 до договору визначена ціна товару та загальна сума поставки; що предмет договору узгоджений між сторонами у п.1.1., п.2.1. договору, згідно з якими постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (надалі -«товар»), кількість та асортимент товару -згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору, а у специфікаціях №1,2 до договору встановлений асортимент товару Селефіт, Хортус, Голд Стар.; що умови п.3.3. договору не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки на момент подання позову міжбанківський курс гривні до долара США зменшився, а не зріс на понад 1% відповідно; що умови п.3.3. договору щодо порядку розрахунку грошового еквіваленту не є істотною для договору поставки, а тому можливо припустити, що договір був би вчинений між сторонами і без цих умов, оскільки ціна товару в любому випадку визначається п.3.1. договору та специфікаціями; що довіреності на отримання ТМЦ видані та підписані керівником і головним бухгалтером відповідача, про що на довіреностях є відповідні записи та підписи, завірені печаткою відповідача, а якщо замість керівника відповідача підпис поставлений головним бухгалтером або іншою особою, то відповідальність за підроблення документів та шахрайство мають нести саме ці особи; що твердження відповідача про відсутність у видаткових накладних місця їх складання, посад осіб, що передали -прийняли товар, змісту господарської операції, не спростовують факту поставки товару відповідачу; що при розрахунку пені позивачем застосована облікова ставка НБУ, яка діяла у період, за який розраховується пеня, що відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; що відповідно до преамбули Правил Інкорермс в редакції 2000р. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У випадках, коли Інкотермс застосовуються таким чином, статті А.2 та Б.2 й будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
29.03.2010р. між ТОВ «Роско Трейд»(постачальник, позивач) і СФГ «Ольга»(покупець, відповідач) укладений договір поставки засобів захисту рослин №ХС-016, згідно з яким позивач зобов'язується поставити відповідачу засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (надалі -«товар») у кількості та асортименті, згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Згідно з умовами п.3.1. договору ціна за одиницю, терміни оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях, а відповідно до умов п.3.3. договору сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в іноземній валюті (в доларах США або євро згідно специфікацій). Сума в гривнях, яку відповідач повинен сплатити позивачу як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США або в євро на курс міжбанківської валютної біржі (МВБ) на день фактичної оплати +1%. Положення цього пункту застосується при збільшенні курсу відповідної іноземної валюти (долара США або євро) до гривні на 1 і більше %.
Оплата товару здійснюється відповідачем в терміни передбачені даним договором у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначеній в кінці тексту договору розрахунковий рахунок позивача. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства (п.3.2. договору).
Відповідно до умов п.4.1. договору поставка товару здійснюється за рахунок позивача на умовах DDР (Інкотермс в редакції 2000). Місце призначення (передачі товару) -Одеська область, Фрунзевський район, смт. Затишшя. Товар повинен бути поставлений відповідачу в термін до 05.04.2010р., якщо інші терміни поставки не вказані у специфікаціях, і за умови належного виконання відповідачем вимог п.3.2. даного договору. У випадку невиконання відповідачем вимог п.3.2. даного договору, постачальник має право відмовитись від поставки або ж здійснити поставку на власний розсуд. Допускається поставка товару окремими партіями (п.4.2. договору).
Згідно з умовами п.6.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару відповідач зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст.625 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.
У п. 6.5. договору встановлено, що сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу, продовжується до трьох років.
Згідно з умовами п.8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Поряд з цим судом встановлено, що 29.03.2010р. між сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, в якій встановлений асортимент товару, що поставляється (Селефіт к.с., Хортус к.е.); одиниця його виміру та кількість (Селефіт к.с. 200 літрів, Хортус к.е. 180 літрів); ціна за одиницю товару на момент укладення договору в гривнях з ПДВ (Селефіт к.с. 64 грн., Хортус к.е. 40 грн.); грошовий еквівалент ціни товару за одиницю з ПДВ в доларах США (Селефіт к.с. 8 дол. США, Хортус к.е. 5 доларів США); загальна вартість товару на момент укладення договору в гривнях з ПДВ (Селефіт к.с. 12800 грн., Хортус к.е. 7200 грн., а всього 20 000 грн.); грошовий еквівалент загальної вартості з ПДВ в доларах США (Селефіт к.с. 1600 дол. США, Хортус к.е. 900 дол. США); термін поставки товару (до 05.04.2010р.). Також у Специфікації встановлений строк оплати товару відповідачем до 15.07.2010р.
31.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар в асортименті, кількості та ціною, що встановлені у Специфікації №1 до договору, що підтверджується видатковою накладною №РТ-0000046 від 31.03.2010р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯПТ №704585 від 31.03.2010р.
11.05.2010р. між сторонами підписано Специфікацію №2 до договору, в якій встановлений асортимент товару, що поставляється (Голд Стар в.г.); одиниця його виміру та кількість (45 кг); ціна за одиницю товару на момент укладення договору в гривнях з ПДВ (336 грн.); грошовий еквівалент ціни товару за одиницю з ПДВ в доларах США (42 дол. США); загальна вартість товару на момент укладення договору в гривнях з ПДВ (15120 грн.); грошовий еквівалент загальної вартості з ПДВ в доларах США (1890 дол. США); термін поставки товару (до 14.05.2010р.) Також у Специфікації встановлений строк оплати товару відповідачем до 15.07.2010р.
Тією ж датою позивач поставив відповідачу товар в асортименті, кількості та ціною, що встановлені у Специфікації №2 до договору, що підтверджується видатковою накладною №РТ-000301 від 11.05.2010р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯПТ №704583 від 11.05.2010р.
В подальшому між сторонами підписаний акт звірки розрахунків за 29.03.2010р. -31.05.2010р. по всіх договорах з деталізацією по договорах, згідно з яким загальне кінцеве сальдо на 31.05.2010р. по договору №ХС-016 від 29.03.2010р. (видаткові накладі №РТ-0000046 від 31.03.2010р. на суму 20 000 грн., №РТ-000301 від 11.05.2010р. на суму 15120 грн.) становить 35120 грн.
Оскільки у встановлений договором строк відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35120 грн., просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3555,78 грн., 3% річних в сумі 681,23 грн., інфляційні в сумі 2423,28 грн.
Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу частину боргу в сумі 10 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача в ПАТ «БТА Банк»за 24.03.2011р., згідно з якою 10 000 грн. сплачені відповідачем позивачу за засоби захисту рослин згідно накладної №РТ-0000046 від 31.03.2010р., а позивач в свою чергу зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 25120 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки засобів захисту рослин, згідно з яким, позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (товар) у кількості та асортименті, згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору, а саме у строки, які визначені сторонами у специфікаціях до 15.07.2010р.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що у встановлений договором строк, відповідач не розрахувався за товар, який позивач поставив відповідачу на виконання умов договору поставки на загальну суму 35120 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на одержання ТМЦ, які підписані відповідачем та засвідчені печаткою останнього. Часткову оплату поставленого позивачем товару здійснено відповідачем лише під час розгляду даної справи у суді в сумі 10 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача в ПАТ «БТА Банк»за 24.03.2011р. Отже, борг відповідача за поставлений позивачем товар становить 25120 грн. і наявність цього боргу жодним чином не спростована відповідачем.
Посилання відповідача на недоліки в оформленні видаткових накладних господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання не спростовують факту одержання товару відповідачем за цими видатковими накладними, із врахуванням при цьому довіреностей відповідача на одержання ТМЦ, які підписані відповідачем і засвідчені печаткою останнього. Посилання відповідача на те, що довіреності відповідача на одержання ТМЦ підписані не встановленою особою, господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання не підтверджені відповідачем жодним документальним доказом, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Більш того, документи, які витребувані судом у відповідача в ухвалі про витребування доказів від 06.04.2011р. та залучені судом до справи 27.04.2011р., додатково підтверджують встановлені обставини справи щодо поставки товару відповідачу за вищевказаними видатковими накладними та довіреностями на одержання ТМЦ.
Безпідставними господарський суд вважає також і доводи відповідача про те, що договір поставки є неукладеним, оскільки між сторонами досягнуто згоди щодо таких істотних умов договору як ціна та предмет договору, про що свідчать самі умови цього договору та умови специфікацій, які являються невід'ємними частинами договору. При цьому в силу вимог ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Доводи відповідача про те що позивачем проігноровані умови п.3.3. договору, а тому і встановити розмір заборгованості відповідача на день подачі позову не уявляється можливим, господарський суд вважає недоцільними, з огляду на вищевстановлені обставини справи, які свідчать про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не оплатив поставлений позивачем товар в сумі 35120 грн., ціна якого вставлена, як у специфікаціях до цього договору, так і видаткових накладних. Окрім того, у договорі сторони домовилися про те, що положення п.3.3. договору застосовуються при збільшенні курсу відповідної іноземної валюти, в даному випадку долара США до гривні на 1% і більше %. На момент підписання специфікацій сторонами вставлено, що курс МВБ долара до гривні складає 8 грн. за 1 долар, а на момент звернення позивача до суду з даним позовом курс гривні до долара США зменшився, а не зріс на понад 1% відповідно і тому умови п.3.3. договорі взагалі не застосовані позивачем при визначенні заборгованості відповідача.
Посилання відповідача на те, що вартість поставленого позивачем товару повинна бути зменшена останнім на вартість розмитнення цього товару, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на умови Правил Інкотермс в редакції 2000 року щодо мети та сфери застосування Інкотермс, згідно з якими, Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У випадках, коли Інкотермс застосовуються таким чином, статті А.2 та Б.2 й будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав до суду актів приймання товару, наявність яких передбачена вимогами п.5.2. договору господарський суд до уваги не приймає, оскільки в силу вимог відповідних Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості №П-6, про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості №П-7 такі акти складаються самим відповідачем за наявності відповідних підстав щодо їх складення, а саме недостача продукції або поставка неякісної продукції. При цьому відповідно до умов п.5.3. договору приймання товару по кількості і якості проводиться відповідачем в момент його отримання від позивача. Відповідач зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому письмово про це заявити позивачу. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим відповідачем по кількості та якості. Як свідчать матеріали справи, акти щодо приймання товару по кількості та якості не складені відповідачем, як під час приймання товару від позивача, так і в подальшому.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність уточнених позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25120 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3555,78 грн. також задовольняються господарським судом, з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, умовами п.6.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару відповідач зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а відповідно до умов п. 6.5. договору, сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу, продовжується до трьох років.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені з 16.07.2010р. по 09.03.2011р. за 236 днів прострочення становить 3555,78 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також умовам чинного законодавства щодо нарахування пені.
При цьому господарський суд вважає слушними доводи позивача про технічну помилку у п.6.5. договору щодо застосування п.6 ст.232 ГК України, замість п.6 ст.323 ГК України, якою вставлені обмеження щодо періоду нарахування пені. Тим більш, що вказана технічна помилка у договорі жодним чином не впливає на суть вищевказаних умов п.6.5. договору, згідно з яким сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором здійснюється до моменту повного розрахунку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 681,23 грн. та індексу інфляції в сумі 2423,28 грн., господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних з 16.07.2010р. по 09.03.2011р. за 236 днів прострочення становить 681,23 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача. При цьому господарський суд не звертає уваги на те, що умовами п.6.2. договору встановлений інший розмір процентів річних, ніж той розмір процентів річних, що встановлений вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки за розрахунком суду у випадку застосування розміру процентів річних, що встановлений умовами п.6.2. договору, розмір процентів річних збільшується до 3555,80 грн., а отже збільшується і розмір позовних вимог в цій частині. Поряд з цим, відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, наявність якого в силу вимог п.2 ч.1 ст.83 ГПК України надає господарському суду права виходити за межі позовних вимог, позивач до суду не надав.
Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким індекс інфляції, що нарахований відповідачу з серпня 2010р. по лютий 2011р. становить 2423,28 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що за розрахунком суду розмір індексу інфляції за вказаний період становить 2411,80 грн. (35120 грн. х 101,2% (індекс інфляції у серпні 2010р.) х102,9% (індекс інфляції у вересні 2010р.) х 100,5 % (індекс інфляції у жовтні 2010р.)х 100,3%(індекс інфляції у листопаді 2010р.) х 100,8 % (індекс інфляції у грудні 2010р.) х 101,0 % (індекс інфляції у січні 2011р.) = 37532,80грн. -35120 грн. = 2411,80 грн.).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 681,23 грн. та індексу інфляції в сумі 2411,80 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд»задовольнити частково.
2.Стягнути з Селянського фермерського господарства «Ольга»(66740, Одеська область, Фрунзівський район, смт. Затишшя, вул. Леніна,57, код ЄДРПОУ 22514277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Трейд» (65131, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, буд.6/1, оф. 131, код ЄДРПОУ 36673556) основний борг в сумі 25 120 (двадцять п'ять тисяч сто двадцять) грн., пеню в сумі 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп., 3% річних в сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 23 коп., індекс інфляції в сумі 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 413 (чотириста тринадцять) грн. 63 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 04 травня 2011 року.