Запорізької області
28.04.11 Справа № 30/5009/693/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(юридична адреса: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 9 оф. 5-402, поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, а/с 37)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»(70300, Запорізька область, Розовський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 4)
про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення предмету лізингу.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 329/13-01 від 13.01.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5 від 05.04.2011р.;
ОСОБА_3, довіреність № 6 від 05.04.2011р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»заборгованості за договором № F239 від 31.07.2008р., розірвання цього договору та зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи 526, 612 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України; ст.ст.10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також умови укладеного між сторонами договору, зокрема, п. 2.2.7 та п. 2.3.14 Договору. При цьому вказує, що підставою для розірвання договору є систематичне порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів в повному обсязі (з урахуванням коригування лізингових платежів відповідно до курсу обчислення). За твердженням позивача, розмір заборгованості відповідача за договором складає 1147711,89 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 913837,19 грн. основного боргу по лізинговим платежам, 212058.42 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 21816,28 грн. витрат у зв'язку зі страхуванням предмета лізингу. При цьому, по тексту позовної заяви ним вказуються інші суми - 961064,01 грн. основного боргу та 164831,60 грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/693/11, розгляд справи призначено на 17.03.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»-відповідач у справі -у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що договірні зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконані ним належним чином і в повному обсязі згідно узгодженого сторонами графіку. Здійснення позивачем в односторонньому порядку коригування розміру лізингових платежів відповідно до курсу валюти вважає неправомірним. При цьому посилається на обставини, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 28/85/10, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Відзначає, що господарський суд в даному рішенні, з огляду на відсутність доказів надсилання позивачем лізингоодержувачу повідомлення про необхідність перегляду відсоткової ставки обчислення та направлення відповідних рахунків-фактур, дійшов висновку, що коригування розміру лізингових платежів в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача та відповідних доказів необхідності такого корегування, є порушенням договірних зобов'язань з боку позивача.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів розгляд у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.04.2011р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011р. строк вирішення спору у справі №30/5009/693/11 було продовжено за клопотанням позивача до 30.04.2011р., розгляд справи відкладено до 27.04.2011р.
В наданих позивачем на виконання ухвали суду додаткових поясненнях від 22.04.2011р. позивач стверджує наступне:
- загальний розмір лізингових платежів, з урахуванням ставки LIBOR 3M та курсу валюти обчислення на дату здійснення лізингового платежу складав 2521935,98 грн. (розрахунок відсутній);
- рахунки-фактури з першого по десятий періоди направлялись відповідачу на оплату;
- рахунки-фактури з одинадцятого періоду по двадцять восьмий період відповідачу не виставлялись, оскільки позивач з 30.04.2009р. в односторонньому порядку припинив дію договору;
- після прийняття Вищим господарським судом України постави від 17.11.2010р. у справі № 28/85/10, якою суд визнав неправомірними дії позивача щодо припинення дії договору в односторонньому порядку, позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 2930/28/F239 від 03.12.2010р. на загальну суму 1424800,18 грн., в який були включені лізингові платежі з одинадцятого по двадцять восьмий періоди;
- у зв'язку з тим, що відповідачем лізингові платежі здійснювалися без точного визначення відповідного рахунку-фактури, позивач самостійно зараховував вказані платежі в оплату чергового рахунку-фактури;
- виходячи із загального розміру лізингових платежів та сплачених відповідачем коштів, поточна заборгованість відповідача по лізинговим платежам складає 905389,97 грн. (2521935,98 грн. -1616546,01 грн.);
- згідно з п. 2.3.11 Договору відповідач зобов'язаний відшкодувати 21816,28 грн. витрат, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу;
- пункт 2.3.12 Договору зобов'язує відповідача сплатити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, що складає 220351,66 грн.
Відповідач у додаткових поясненнях наголошує, що зобов'язання за договором були виконані ним згідно з умовами, визначеними п. 2.1.1, 2.1.6 договору та Додатком № 1 до договору. На думку відповідача, узгоджені договором випадки та порядок корегування розмірів лізингових платежів є правом позивача, яким він не скористався, скільки факт надсилання ним відповідачу рахунків-фактур зі скоригованими сумами платежів та документів на підтвердження необхідності такого корегування позивачем не підтверджено. Направлення йому позивачем рахунків-фактур у грудні 2010 року, вже після дострокового виконання відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів і за відсутності обґрунтованого механізму коригування розміру лізингових платежів, вважає неправомірним. Також вказує, що корегування розміру частини оплати вартості предмету лізингу при зміні курсу долара вимагає визначення бази обчислення лізингових платежів, що договором чітко не визначено. Зазначене, на думку відповідача, унеможливлює виконання відповідачем самостійних розрахунків корегування згідно п. 2.3.14 Договору.
Представники сторін у судовому засіданні 27.04.2011р. в повному обсязі підтримали свої доводи та заперечення, викладені у позовній заяві та відзиві на неї, а також у наданих суду додаткових поясненнях до них.
У зв'язку із невиконанням сторонами ухвали суду від 05.04.2011р. в повному обсязі на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 28.04.2011р. Сторони зобов'язано надати суду: позивача -детальний розрахунок заявленої до стягнення суми лізингових платежів з урахуванням п. 2.3.14 Договору; відповідача -пояснення щодо методики розрахунку сплачених ним лізингових платежів та розрахунок лізингових платежів з огляду на п. 2.3.14 Договору.
Присутній у судовому засіданні 28.04.2011р. представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Додатково представником позивача надано лист ТОВ «Експрес Мото Україна», адресований ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», яким підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача поштової кореспонденції 08.12.2010р. Також надані ксерокопії рахунків-фактур за період: червень -грудень 2009 року, січень -листопад 2010 року, а також рахунок-фактура б/д № 28/ F239 на суму 1423156,87 грн. За поясненнями представника позивача, суми за цими рахунками розраховані з урахуванням п. 2.3.14 Договору, а в останньому зафіксована загальна сума заборгованості. Розрахунок заявлених до стягнення сум, з розшифровкою підстав нарахування, суду не надано. Також не надано жодних уточнень по заявленій до стягнення сумі. На поставлені судом питання представник позивача пояснень та відповідей не надав, посилаючись необізнаність та на те, що представник позивача, який представляв інтереси позивача у даній справі знаходиться у відрядженні.
Представники відповідача підтримали свої доводи, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях. Наполягають на тому, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів та залишкової вартості предмета лізингу виконав в повному обсязі. Відносно вимоги суду про надання розрахунку розміру лізингових платежів з урахуванням п. 2.3.14 Договору вказують на неможливість такого розрахунку з огляду на відсутність визначення базових даних, які б давали можливість такого вирахування. За усними поясненнями представника відповідача щодо методики розрахунку сплачених відповідачем лізингових платежів, бухгалтер підприємства в розрахунку цих платежів виходив з вартості предмета лізингу та відповідного проценту згідно з узгодженим у Договорі розміром лізингових платежів (додаток № 1 до Договору). Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на страхування предмета лізингу представник відповідача зазначив, що з питанням відшкодування таких витрат позивач до відповідача не звертався, відповідні рахунки не виставлялись.
В судовому засіданні 28.04.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
31.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(Лізингодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»(Лізингоодержувачем, відповідачем у справі) було укладено договір № F239 (надалі -Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Лізингодавець зобов'язався передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (Зернозбиральний комбайн NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064), спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати Лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії Договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що загальна ціна предмету лізингу становить 1420000,00 грн. (з ПДВ), яка є попередньою та підлягає остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору строк лізингу -29 місяців, валюта здійснення розрахунків -гривня, валюта обчислення -долар США.
Згідно з п. 2.1.5 початковий лізинговий платіж: 20% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ.
Розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в Додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.6 Договору).
Згідно з п. 2.1.7 Договору вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.
Підпунктом 2.1.8 Договору узгоджено, що договором встановлюється розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, на протязі якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 3 місяці. Як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M.
За визначенням п. 2.2.2 Договору, витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: Лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.
Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що до бази обчислення лізингових платежів, вираженій у валюті обчислення, входять всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема ціна предмета лізингу, мито, витрати, пов'язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних в п. 2.2.2 цього договору, збільшені на ПДВ.
Згідно з п. 2.2.4 Договору вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням предмета лізингу, які зазначені в п. 2.2.3 договору.
В пункті 2.2.7 Договору сторони погодили випадки, при яких необхідно здійснювати коригування розміру лізингових платежів, зокрема, встановлено, що якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів.
Згідно з п. 2.3.8 Договору підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Щомісячні платежі, за винятком першого, підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.
Пунктом 2.3.14 Договору сторони передбачили, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті Лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу.
На виконання умов Договору та договору поставки № 239 від 05.08.2008р., постачальник -ТОВ «Бізон-імпорт» здійснило поставку зернозбирального комбайну NEW HOLLAND CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер: 371632064. Вартість цієї техніки -1420000,00 грн.
Листом від 17.03.2009р. позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості внаслідок невиконання ним п. 2.2.7 Договору, яким передбачено необхідність перерахунку лізингових платежів кожен раз на день виникнення зобов'язання щодо сплати таких платежів.
Також, посилаючись на порушення умов договору щодо сплати лізингових платежів, та на ч. 2 ст. 7, ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач звернувся до лізингоодержувача з листом від 30.04.2009р. №400-113/t/0/1 про дострокове припинення дії договору № F239 від 31.07.2008р. та необхідність підготувати та повернути лізингодавцю предмет лізингу у строк до 08.05.2009р.
Відповідач своїм листом вих. № 65 від 07.05.2009р. проти розірвання договору заперечив, договірні зобов'язання вважає виконаними належним чином.
Як пояснює позивач, в період з 31.07.2008р. по 05.01.2011р. ним виставлені рахунки-фактури з першого періоду по двадцять дев'ятий, при цьому, рахунки-фактури з першого по десятий періоди направлялися відповідачу для оплати, а з одинадцятого по двадцять восьмий періоди -не виставлялися, оскільки позивач вважав дію договору припиненою. Після винесення постанови Вищим господарським судом України від 17.11.2010р. у справі № 28/85/10, якою суд визнав неправомірними дії позивача щодо розірвання договору в односторонньому порядку, за твердженням позивача, відповідачу направлено рахунок-фактуру № 2930/28/F239 від 03.12.2010р. на загальну суму 1424800,18 грн.
Крім того, позивач вказує, що згідно з п. 2.3.11 Договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати понесені останнім у зв'язку із страхуванням предмету лізингу, що складає 21816,28 грн., а також сплатити проценти за неправомірне користування грошовими коштами згідно з п. 2.3.12 Договору.
Позовні вимоги заявлені про стягнення з ТОВ «Розагропродукт»суми 1147711,89 грн. заборгованості за Договором № F239, яка складається з 913837,19 грн. основного боргу, 212058,42 грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами та 21816,28 грн. витрат у зв'язку зі страхуванням предмета лізингу; розірвання цього договору та зобов'язання відповідача повернути позивачу передане за цим договором в лізинг майно є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № F239, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних та залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингоодержувач) передає або зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України «Про фінансовий лізинг». Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).
Факт передачі предмету лізингу за Договором підтверджується матеріалами справи.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Істотні порушення, на думку позивача, полягають в тому, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо внесення лізингових платежів, а саме: здійснював сплату чергових лізингових платежів без коригування розміру лізингових платежів відповідно до курсу валюти, як то передбачено п. 2.3.14 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
В розділі 2 укладеного між сторонами Договору узгоджено, що ціна договору включає в себе: операційний збір (одноразова плата за адміністрування) - 1,00 % від ціни Предмета лізингу, у т.ч. ПДВ; початковий лізинговий платіж - 20 % бази обчислення лізингових платежів; щомісячні лізингові платежі, у т.ч. ПДВ; вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість) - 0,1% бази обчислення лізингових платежів; відшкодування витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу; відшкодування витрат, пов'язаних з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, інших витрат, які несе Позивач як власник предмета лізингу.
Згідно з п. 2.3.8 договору підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура, щомісячні платежі за винятком першого підлягають оплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця.
Докази направлення та отримання відповідачем рахунків-фактур відсутні.
Додатком № 1 до Договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідачем і здійснювалася сплата лізингових платежів, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями відповідача.
Як свідчать обставини справи та підтверджується сторонами, що заборгованість, яка заявлена позивачем, виникла внаслідок коригування ним лізингових платежів.
Пунктом 2.2.7 договору лізингу сторони погодили випадки, при яких необхідно здійснювати коригування розміру лізингових платежів, зокрема, встановлено, що якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів. Крім того умовами договору встановлена як основа для встановлення лізингових платежів відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M, яка підлягає перегляду кожні 3 місяці.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що істотною умовою договору лізингу є, зокрема, розмір лізингових платежів. Одностороння зміна умов договору не допускається.
Позивачем на надано доказів того, що відповідачу надсилались повідомлення про необхідність перегляду відсоткової ставки для валюти обчислення: LIBOR 3M, що є обов'язковою умовою для зміни розміру лізингових платежів. Також, не доведено факт надсилання відповідачу рахунків-фактур із скорегованими сумами платежів та документів які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування (довідка банку чи інше).
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Обставини коригування позивачем розмірів лізингових платежів були предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі № 28/85/10. За висновками рішення господарського суду від 24.06.2010р., а також апеляційної та касаційної інстанції, нарахування позивачем сум щомісячних лізингових платежів зі застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві та відсоткової ставки для валюти обчислення: LIBOR 3M фактично є зміною істотної умови договору (коригування розміру лізингових платежів на курсову різницю) в односторонньому порядку, про що він не повідомив відповідача та не надав йому належних доказів, які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування.
Зазначені факти не потребують доведенню в силу ст. 35 ГПК України.
Щодо посилання позивача на те, що відповідно до п. 2.3.14 Договору в разі неотримання від позивача рахунків-фактур відповідач при сплаті чергових лізингових платежів повинен був самостійно вираховувати платіж за курсом НБУ, слід зазначити наступне.
Так, пунктом 2.3.14 договору сторони передбачили, що неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості Лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу.
Проте, корегування розміру чергових оплат лізингових платежів при зміні курсу долара вимагає визначення вихідних даних (бази обчислення лізингових платежів) Як свідчать матеріали справи, на неодноразові звернення відповідача щодо надання роз'яснень відносно такого корегування позивач відповідних розрахунків не надав, тому відповідач визначав та оплачував суми лізингових платежів виходячи із загального розміру вартості предмета лізингу та із встановлених Додатком № 1 до Договору процентів.
Щодо направлення позивачем на оплату відповідачу рахунка-фактури №2930/28/F239 від 03.12.2010р., в якому, за твердженням позивача, об'єднані рахунки-фактури з одинадцятого періоду по двадцять восьмий період, та докази направлення цього рахунку позивачем надані і отримання цього рахунку відповідач не заперечує. Проте, об'єднання рахунків попередніх періодів в один і виставлення його на оплату не передбачено умовами Договору. Також суд відзначає, що позивачем жодним чином не доведено які саме суми включені в цей рахунок і які підстави нарахування (які відсоткові ставки та курси валют застосовувались). На вимогу суду щодо надання розрахунків позивачем надані інші рахунки-фактури за той же період, але вже на інші суми, без жодних роз'яснень. Також слід зазначити, що вказаний рахунок був направлений відповідачу вже після повної оплати ним лізингових платежів та залишкової вартості предмета лізингу, тобто, після виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Отже, з огляду на п. 7.1 Договору зазначений рахунок направлено позивачем поза межами дії договору.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначені права лізингодавця (позивача), у тому числі: здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Згідно статті 11 цього ж Закону у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
В даному випадку позивачем не доведено наявності з боку відповідача факту порушення умов договору, які б могли бути підставою для розірвання договору та повернення предмету лізингу. Відповідно, відсутні підстави і покладення на відповідача додаткової відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді процентів за неправомірне користування грошовими коштами.
Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування відповідачем витрат, понесених у зв'язку зі страхуванням предмета лізингу, суд також не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги. По-перше, із наданого позивачем Генерального договору №211.0194279 добровільного страхування пересувної техніки від 19.03.2009р. не вбачається, яка саме техніка є предметом страхування. Згідно з п. 3.1 договору страхування предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням майном, а саме пересувною технікою щодо якої страхувальником укладено договорі лізингу з лізингоодержувачем і яка зазначена у Страхових свідоцтвах. При цьому, в договорі відсутні посилання на майно, яке є предметом лізингу за укладеним з відповідачем договором лізингу. Жодних додатків до цього договору страхування або страхових свідоцтв позивачем не надано. Отже, надані позивачем рахунки-фактури, які були виставлені йому ТДВ «Альянс Україна»на оплату, та докази переказу коштів за цими рахунками не є підтвердженням того, що понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню саме відповідачем. Також, відсутні у матеріалах справи докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування цих витрат, відповідні рахунки відповідачу не виставлялись.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню ані позовна вимога про стягнення заборгованості, ані вимога про розірвання договору та повернення предмету лізингу. Виходячи з норм чинних ЦК та ГК України, а також загальних засад цивільного законодавства розірвання спірного договору та, як наслідок, повернення предмету лізингу можливе лише за наявності заборгованості та факту порушення лізингоодержувачем умов Договору. В даному ж випадку позивачем не доведено ані факту порушення з боку відповідача, ані суми заборгованості, яка б підлягала сплаті відповідачем.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 29.04.2011р.