Запорізької області
оскарження дій органів Державної виконавчої служби
28.04.11 Справа № 27/219/09
Суддя Алейникова Т.Г.
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Запорізькій області, м. Запоріжжя
До - Приватного підприємства “І-Деал”, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариства “Запоріжтрансформатор”, м. Запоріжжя
про стягнення 1 201 грн. 56 коп.
Представники сторін:
Від позивача -ОСОБА_1., на підставі довіреності № 01/199 від 14.09.2010 р.
Від відповідача - не з 'явився
Від третьої особи - не з 'явився
Від ВДВС: не з 'явився
Суддя Алейникова Т.Г.
Розглядається скарга Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ по виконанню рішення господарського суду від 23.12.09 по даній справі.
Представник органу ДВС письмового відзиву не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області 25.08.2010 на підставі ст.ст. 18, 20 Закону України „Про виконавче провадження" на адресу Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (виконавча служба) був направлений для виконання Наказ господарського суду Запорізької області по справі №27/219/09 від 11.01.2010 про стягнення з приватного підприємства “І-деал" (боржник) заборгованості із орендної плати у сумі 462,32 грн., пені у сумі 10,28 грн., та неустойки сумі 728,96 грн.
16.03.11 регіональне відділення отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.10 ВП № 21142380 що винесена старшим державним виконавцем Шабала І.А. (Постанова).
Скаржник вважає, що дана постанова винесена із порушенням чинного законодавства і повинна бути скасована із наступних причин:
У постанові зазначено, що вжитими діями державного виконавця встановлено: встановити місцезнаходження боржника немає можливості. Сума боргу не стягнена, тому керуючись п. 3 ч. 1 ст. 40 Закот України “Про виконавче провадження" виконавчий документ повернений стягувачеві.
У пункті 5 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ підлягає поверненню якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 Закону, а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Завершення виконавчого провадження на підставі п. 5 ст. 40 Закону є необґрунтованим, оскільки за Наказом господарського суду повинно проводитись стягнення з боржника грошових сум, що є виключенням із п. 5 ст. 40 Закону і тому завершення виконавчого провадження на цій підставі не можливе, жодних доказів в підтвердження того, що у боржника відсутні кошти чи майно на яке можна звернути стягнення не наведено.
Частиною 1 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Скаржник на тій підставі, що державним виконавцем не зазначено, чому не було звернено стягнення на грошові кошти боржника, вважає закінчення виконавчого провадження передчасним, тому що суперечить вимогам ст. 11 Закону оскільки не було вчинено виконавчих дій щодо звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника.
Скаржник вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена із порушенням ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження", та є передчасною у зв'язку із тим, що не були вчиненні всі виконавчі дії - постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.10 ВП № 21142380 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України “ Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Оскільки постанова про повернення виконавчого документу направлена на адресу регіонального відділення лише 03.03.11, (що підтверджується поштовим штемпелем на конверті), а отримана 16.03.11, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції регіонального відділення, а тому не мало можливості вчасно звернутись до господарського суду з метою оскарження Постанови.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем не вжито усіх заходів щодо з'ясування місцезнаходження боржника та не використані заходи, вказані Законом України «Про виконавче провадження»для виконання рішення суду по даній справі.
Зважаючи на вищевикладене, скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 86, 1212 ГПК України, суд
Скаргу задовольнити.
Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.10 ВП № 21142380, винесену Ленінським відділом державної виконавчої служби Запорізького МУЮ скасувати.
Суддя Т.Г. Алейникова