Запорізької області
14.04.11 Справа № 18/246/10
Суддя Носівець В.В.
за позовом науково-виробничого кооперативу “Прима” (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 23)
до відповідачів:
1. відкритого акціонерного товариства “Запорізький Агрос” (69089, м. Запоріжжя, вул.Фадєєва, 24)
2. Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, буд. 10)
3. Запорізького районного відділення Пенсійного Фонду України (69089, м. Запоріжжя, вул.Істоміна, буд. 6)
про звільнення нерухомого майна з-під арешту
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 28 від 23.11.2010 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 22.02.1996 р., ОСОБА_2, довіреність № 2703 від 09.12.2010 р., посвідчення № 316;
від відповідача 1: не прибув;
від відповідача 2: не прибув;
від третьої особи: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 04.11.2010 р. надійшла позовна заява за позовом науково-виробничого кооперативу “Прима” до відповідача 1 -відкритого акціонерного товариства “Запорізький Агрос”, відповідача 2 -Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, відповідача 3 -Запорізького районного відділення Пенсійного Фонду України про звільнення майна з під арешту.
Позов заявлено з наступних підстав: на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2002 р., укладеного Міжрайонною державною податковою інспекцією в Хортицькому районі м. Запоріжжя та кооперативом “Прима”, кооператив “Прима” (на теперішній час “Науково-виробничий кооператив “Прима”) набув право власності на побутове приміщення літ. К, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, інв. № 0110. Право власності на зазначений об'єкт нерухомості на ім'я кооперативу “Прима” зареєстровано в ОП“Запорізьке МБТІ” 20.12.2002 р. Крім того, кооперативу “Прима” належить також будівля літ. Д -будівля пункту технічного обслуговування, розташована по вул. Фадєєва, 24 в м.Запоріжжі, яку було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2001 р. у ТОВ “ЗПК Спецсплав”. Зазначений договір було визнано дійсним рішенням місцевого суду Жовтневого району м. Запоріжжя від 20.01.2003 р. (з виправленнями ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2010 р). Тим же рішенням визнано за кооперативом “Прима” право власності на будівлю літ. Д -будівля пункту технічного обслуговування, розташована по вул. Фадєєва, 24 в м. Запоріжжі. Право власності на будівлю пункту технічного обслуговування літ. Д за адресою м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, зареєстроване за кооперативом “Прима” в ОП “Запорізьке МБТІ” 24.01.2003 р., в технічному паспорті зазначена будівля має інв. № 0002. На час укладення вищезазначених договорів та винесення рішення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя позивач мав назву “Кооператив “Прима”. В 2005 році назву підприємства було змінено та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів 06.09.2005 року, на теперішній час підприємство має назву “Науково-виробничий кооператив “Прима”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та витягами зі Статуту. В ході здійснення господарської діяльності в вересні 2010 року позивачу стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні відомості щодо заборони відчуження об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, в тому числі літери К і Д.
Ухвалою суду від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі № 18/246/10, судове засідання призначено на 24.11.2010 р. Судом був зроблений запит до ОП Запорізьке міжміське БТІ щодо з'ясування того хто саме, починаючи із 2001 р. був власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, буд. 24. Ухвалою суду від 24.11.2010 р. провадження у справі зупинено на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України, судом направлено повідомлення у прокуратуру Запорізької області. Ухвалою суду від 28.03.2011 р. провадження у справі було поновлено із 14.04.2011 р., судове засідання призначено на 14.04.2011 р.
У судовому засіданні 14.04.2011 р. представники позивача підтримали позовні вимоги надали пояснення до позову, у якому зазначено, що позовна вимога про звільнення майна з-під арешту є єдиною до всіх визначених відповідачів, зазначені в позовній заяві в якості відповідачів особи, є відповідальними за виникнення у позивача перешкоди в здійсненні права власності на належне йому майно у вигляді накладення арешту постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби від 21.03.2002 р. ВАТ “Запорізький Агрос” є боржником за виконавчим провадженням, по якому накладено арешт; Запорізьке районне відділення Пенсійного Фонду України є стягувачем за цим виконавчим провадженням; Ленінський ВДВС є безпосереднім виконавцем дій по накладенню арешту на майно позивача. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.03.2002 р. заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить ВАТ “Запорізький Агрос”, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, однак, пріоритет податкової застави дозволяв вчинити правочин щодо продажу майна, яке знаходиться в податковій заставі, і при наявності такої заборони. Надане пояснення прийняте судом до уваги. Відповідачі у судове засідання 14.04.2011 р. не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином. У судовому засіданні 14.04.2011 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача суд, -
Кооператив “Прима” на теперішній час має назву Науково-виробничий кооператив “Прима”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 201856, довідкою з ЄДРПОУ АА № 070206 від 12.08.2009 р., статутом НВК “Прима” третя редакція від 08.07.2010 р.
На підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2001 р. ТОВ “ЗПК Спецсплав” передало у власність кооперативу “Прима” металічну конструкцію типу ангар. Міжрайонна державна податкова інспекція в Хортицькому районі м. Запоріжжя та кооператив “Прима” 11.12.2002 р. уклали договір купівлі-продажу, згідно якого, продавець передав, а покупець прийняв у власність побутове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, на плані зазначене К (інв. № 0110), цегельне, загальною площею 212,60 кв.м. На підставі акту приймання-передачі від 12.12.2002 р. Міжрайонна державна податкова інспекція в Хортицькому районі м. Запоріжжя передала, а кооператив “Прима” прийняв побутове приміщення інв. № 0110, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24.
Договір купівлі-продажу від 20.07.2001 р. рішенням від 20.01.2003 р. справа № 2-818 2003 р. Жовтневого районного суду міста Запоріжжя було визнано дійсним (ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29.09.2010 р. справа № 2-818 2003 рік внесенні виправлення у рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20.01.2003р. щодо дати договору купівлі-продажу). Також вказаним рішенням було визнано право власності на об'єкт нерухомості -літ. Д -приміщення технічного обслуговування, розташоване по вул. Фадєєва, буд. 24 в м. Запоріжжя за кооперативом “Прима”.
Право власності позивача на побутове приміщення інв. № 0110, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2002р. та акту приймання-передачі від 12.12.2002 р., зареєстроване в ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації згідно реєстраційного посвідчення серії СА №004618 на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, 20.12.2002 р. Право власності позивача на пункт технічного обслуговування літ. Д, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20.01.2003 р. справа № 2-818 2003 р., зареєстроване в ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації згідно реєстраційного посвідчення серії СА № 006288 на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, 24.01.2003 р.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.03.2002 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС було накладено арешт на все майно, що належить ВАТ “Запорізький Агрос” (будівля майстерня інв. № 0009, будівля пункту тех. обслуговування н/в № 0576, будівля пункту та обслуговування н/в № 0002, контр-пропуск, пункт н/в 0006, будівля матеріал. складу н/в) відповідно до наказу господарського суду Запорізької області № 1/3/571.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У статті 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в порядок та спосіб, визначені законодавством.
Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судом встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.03.2002 р. було накладено арешт на все майно, що належить ВАТ “Запорізький Агрос”, при винесенні даної постанови, державний виконавець керувався статтею 55 ЗУ “Про виконавче провадження”, яка проголошує, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб (дана стаття в редакції Закону станом на 07.03.2002 р.).
Так, відповідно до листа Ленінського ВДВС від 27.10.2010 р. № 15-26684, наказ №1/3/571 виданий 09.11.1995 р. господарським судом Запорізької області, про стягнення із ВАТ “Запорізький Агрос” на користь Запорізького РО ЗГУ ПФ України 8714,03 грн. на виконанні не перебуває. У Ленінському ВДВС щодо боржника ВАТ “Запорізький Агрос” перебуває зведене виконавче провадження на загальну суму 36 745,04 грн.
Відповідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.10.2010 р. запису 1 об'єктом обтяження є будинок, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Фадєєва, будинок 24; на момент обтяження власник вказаного майна -ВАТ “Запорізький Агрос”; підстава обтяження: лист, 1763, постанова від 21.03.2002 р. Власником вказаного майна на дату формування витягу є НВК “Прима”.
Згідно із статтею 60 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, який набрав чинності із 08.03.2011 р.) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Пунктом 5 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 28.03.2002 р. за № 04-5/365, встановлено, що відповідачами у справах за позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, є стягувач і боржник.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості ст. 12 ГПК позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (дана правова позиція викладена у Постанові Пленуму ВСУ від 26.12.2003 р. № 14).
Згідно відповіді ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 16.11.2010р. № 14853: побутове приміщення літ. К інв. № 0110, яке розташоване за адресою: вул. Фадєєва, 24 у м. Запоріжжі з 20.03.2002 р. зареєстроване за ВАТ “Запорізький Агрос” на підставі наказу Фонду державного майна України від 28.12.1995 р. № 1681; переліку нерухомого майна від 13.10.2000 р.; з 20.12.2002 р. по теперішній час побутове приміщення літ. К інв. №0110, яке розташоване за адресою: вул. Фадєєва, 24 у м. Запоріжжі зареєстроване за кооперативом “Прима” на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2002 р. та акту прийому-передачі від 12.12.2002 р.; будівля пункту техобслуговування літ. Д, інв. № 0002, яка розташована за адресою: вул. Фадєєва, 24 у м. Запоріжжі з 20.03.2002 р. зареєстрована за ВАТ “Запорізький Агрос” на підставі наказу Фонду державного майна України від 28.12.1995р. № 1681, переліку нерухомого майна від 13.10.2000 р.; з 24.12.2002 р. по теперішній час будівля пункту техобслуговування літ. Д, інв. № 0002, яка розташована за адресою: вул. Фадєєва, 24 у м. Запоріжжі зареєстрована за кооперативом “Прима” на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20.01.2003 р. справа № 2-818 2003р. (ОП ЗМБТІ надало суду на підтвердження вказаної інформації копії правовстановлюючих документів на вказані об'єкти нерухомості).
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідачів будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому на законних підставах майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем протиправних дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В переліку майна, на яке накладено арешт на все майно ВАТ “Запорізький Агрос” постановою від 21.03.2002 р. побутове приміщення під інв. № 0110, відсутнє; будівля пункту технічного обслуговування літ. Д., що розташована по вул. Фадєєва,24 в м. Запоріжжі позивачем придбана 20.07.2001 р. на підставі відповідного договору купівлі-продажу, тобто, до накладення арешту на майно ВАТ “Запорізький Агрос” постановою державного виконавця Ленінського ВДВС 21.03.2002 р. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що у позивача наявні перешкоди у здійсненні права власності на належне йому майно, у зв'язку із винесенням 21.03.2002 р. постанови Ленінського ВДВС про арешт майна ВАТ “Запорізький Агрос” та оголошенням заборони на його відчуження.
Відповідачі не надали суду жодного документального доказу, який би спростував позицію позивача. З огляду на вище зазначене, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Звільнити з-під арешту об'єкти нерухомості, а саме: побутове приміщення літ. К, інв. № 0110, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24 та будівлю літ. Д -будівля пункту технічного обслуговування інв. № 0002, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, що належать Науково-виробничому кооперативу “Прима” (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 23, код ЄДРПОУ 06955289) на праві власності.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28.04.2011 р.