Запорізької області
21.04.11 Справа № 17/5009/832/11
Суддя Корсун В.Л.
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт Логістикс”
юридична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Заводська, 21
фактична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Сингаївського, 3
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ВТА-Транспорт”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 5, кв. 63
про стягнення 5 189, 62 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 16.03.11 б/н
21.02.11 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт Логістикс” (надалі ТОВ “Укрпродукт Логістикс”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “ВТА-Транспорт” (далі - ТОВ “ВТА-Транспорт”) про стягнення з відповідача 5 189,62 грн. завданих збитків.
Ухвалою від 21.02.11 судом порушено провадження в справі № 17/5009/832/11, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 17.03.11.
Ухвалою від 17.03.11 розгляд справи у зв'язку з відрядженням судді Корсуна В.Л. судом відкладено на 13.04.11.
Ухвалою від 13.04.11 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача судом відкладено на 21.04.11. Судом визнано обов'язковою явку в судове засідання водія - експедитора ОСОБА_2 для надання усних та письмових пояснень (та доказів, на їх підтвердження, за наявності).
За заявою представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 21.04.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.
Позивач заявлені вимоги обґрунтовував ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, зазначивши наступне. 10.11.10 між сторонами у справі укладено договір-заявку № 01/10/11, на виконання умов якого позивач 10.01.11 надав під завантаження автомобіль Рено НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2 за адресою м. Керч, вул. Свердлова, 49, після чого автомобіль з вантажем виїхав до м. Києва. На автошляху Одеса-Мелітополь-Н.Азовськ 203 км + 500 м зазначений автомобіль було зупинено співробітниками ДАІ та Державної служби автомобільних доріг України для перевірки маси автомобіля. Внаслідок замірів, навантаження на вісі було виявлено перевантаження на вісь, після чого автомобіль було доставлено на штрафний майданчик. За порушення правил дорожнього руху до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 782,50 грн. Крім того, позивачем внесена плата за доставку та збереження авто на штраф майданчику в сумі 348,00 грн. та 4 059,12 грн. - збір за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. Отже, загальна сума збитків, як зазначає позивач, склала 5 189,62 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що вина за перевантаження автомобіля лежить на відповідачеві, який зобов'язаний відшкодувати ТОВ “Укрпродукт Логістикс” завдані збитки, нанесені неналежним виконанням ТОВ “ВТА-Транспорт” своїх обов'язків. На підставі зазначеного, просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та пояснив, що згідно договору-заявки від 10.01.11 № 01/10/11 повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу несе перевізник. Відповідачем не порушено жодного пункту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Фактично було завантажено 19 тон продукції, а отже транспортний засіб був завантажений не в повному обсязі. Позивач прийняв вантаж для перевезення і взяв на себе відповідальність по збереженню і доставці вантажу згідно кількості і найменуванню зазначених у договорі-заявці, що підтверджується підписом водія-експедитора у товарно-транспортній накладній. З огляду на викладене, просить суд у задоволені позову відмовити.
Будучи викликаним ухвалою суду у цій справі від 13.04.11 на підставі ст. 30 ГПК України водій ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 21.04.11 не з'явився, ніяких пояснень суду щодо обставин, які мали місце при перевезенні вантажу за договором-заявкою на перевезення вантажу від 10.01.11 між ТОВ “ВТА-Транспорт” та ТОВ “Укрпродукт Логістикс” суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд
19.11.10 між товариством з обмеженою відповідальністю “ВТА-Транспорт” (Експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Кліон” (Замовник) укладено договір транспортного експедирування № 19/11-В, за умовами якого Замовник поручив, а Експедитор прийняв на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів (свіжомороженої риби та морепродуктів) автомобільним транспортом на території України, згідно заявок Замовника.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору, на кожне конкретне перевезення Замовник подає Експедитору Заявку на організацію перевезення вантажів з визначенням всіх необхідних умов перевезення. Заявка після узгодження та прийняття Експедитором к виконанню підписується уповноваженими представниками сторін, завіряється печатками та є невід'ємною частиною даного договору.
10.01.11 між товариством з обмеженою відповідальністю “Кліон” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВТА-Транспорт” (Експедитор) оформлено заявку № 40 до договору від 19.11.10 № 19/11-В, якою Замовник та Експедитор узгодили умови надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: маршрут перевезення - м. Керч - м. Київ, найменування вантажу - риба с/м, тип транспортного засобу - рефрижератор, дата завантаження - 10.01.11, вантажовідправник - ТОВ “Кліон”, адрес завантаження - м. Керч, вантажоодержувач - ТОВ “Кліон” та ін. Також, вказана заявка № 40 містить інформацію щодо наданого транспортного засобу: перевізник - ТОВ “ВТА-Транспорт”, власник автомобіля - АТП-Центр, марка автомобіля - Рено, реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_3, номер причепу - НОМЕР_2, П.І.Б. водія - ОСОБА_2 та ін.
10.01.11 між товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпродукт Логістикс” (Транспортна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВТА-Транспорт” (Замовник) укладено договір-заявку № 01/10/11 про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого Транспортна організація зобов'язалась доставити вантаж - рибу г/з вагою - 20 т, об'ємом - 86 куб.м. за маршрутом Керч-Київ, а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги з перевезення вантажу в сумі 6 300 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч. 1).
Згідно із змістом товарно-транспортної накладної № УНП-015273, що долучена до матеріалів справи відповідачем, 10.01.11 у пункті навантаження - м. Керч, вул. Свердлова, 49 водій - ОСОБА_2 прийняв вантаж - рибу свіжоморожену у кількості 19 000,00 кг від ТОВ “Кліон” для доставки вантажу до м. Києва, вул. Богатирська, буд. № 1, корпус Д.
В обґрунтування заявлених вимог позивач у своїй позовній заяві вказує те, що (…) на виконання умов договору від 10.01.11 № 01/10/11 ТОВ “Укрпродукт Логістикс” було надано під завантаження 10.01.11 автомобіль Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_2 за адресою м. Керч, вул. Свердлова, 49, після чого автомобіль виїхав з вантажем до м. Києва. Однак, на автошляху Одеса-Мелітополь-Н.Азовськ 203 км + 500 м внаслідок перевірки співробітниками ДАІ та Державної служби автомобільних доріг України маси автомобіля було виявлено перевантаження на вісь, у зв'язку з чим, автомобіль було доставлено на штрафний майданчик. Крім того, зазначав, що до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення правил дорожнього руху в розмірі 782,50 грн., а також позивачем була внесена плата за доставлення та збереження авто на штраф майданчику в сумі 348,00 грн., сплачено збір за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу - 4 059,12 грн. Загальна сума збитків, як зазначає позивач, у зв'язку з перенавантаженням автомобіля, склала 5 189,62 грн.
Як свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії ВТ1 № 091411, складений інспектором УДАІ м. Херсон Степанським М.М. 11.01.11, на час складення вказаного протоколу було встановлено порушення ОСОБА_2 - водієм транспортного засобу Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ “АТП Центр”, вимог п. 22.5. Правил дорожнього руху, відповідальність за яким передбачено ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доказів розгляду вказаного протоколу, а також доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, до матеріалів цієї господарської справи сторонами та ін. не надано.
Як вбачається з доданих позивачем до справи документів, працівниками дочірнього підприємства “Херсонський облавтодор” філії “Цюрупинський райавтодор” складено акт від 11.01.10 № 012 про перевищення транспортним засобом Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1 нормативних вагових параметрів. Відповідно до п. 7 вказаного Акту, повна маса, т: нормативно допустима - 38,0; фактична - 37,580. Згідно із п. 9 вказаного Акту, осьові навантаження, т:
- нормативно допустимі: 11,0/11,0/22,0/.
- фактичні: 6620/12580/18380.
Відповідно до п. 10 Акту, кількість коліс на строєній осі - 6 шт.
Як свідчить доданий позивачем до позовної заяви розрахунок від 11.01.10 № 16 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 11.01.11 № 012, який підписано заступником начальника відділу ВГК Голяк М.Ю., вказаний розрахунок виставлений до сплати на загальну суму 237,60 євро за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. При цьому, платником у вказаному розрахунку вказано не позивача у справі - ТОВ “Укрпродукт Логістикс”, а ТОВ “АТП Центр” (водій ОСОБА_2 склад автопоїзду: автомобіль - Рено, реєстраційний номер -НОМЕР_3, причеп ШМІТЦ - НОМЕР_2).
11.01.11 позивачем оплачено виставлений розрахунок від 11.01.10 № 16 на суму 2 439,81 грн. за проїзд автомобільними дорогами, що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.11 № 37, копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому, судом прийнято до уваги ту обставину, що розрахунок № 16 був виставлений, згідно із його змістом, за рік до 11.01.11. Тобто, 11.01.10. При цьому, ніяких уточнень, виправлень чи інших пояснень з приводу зазначеного, позивач суду не надав, а уповноважений представник в судові засідання у цій справі жодного разу не з'явився.
Платіжними дорученнями від 11.01.11 №№ 38 та 39 ТОВ “Укрпродукт Логістикс” оплачено суму в розмірі 1 619,31 грн. за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні згідно розрахунку від 11.01.11 № 272 та рахунку-фактури від 11.01.11 № СФ-0000051.
Відповідно до наданих до матеріалів справи позивачем квитанцій, плата коштів на загальну суму 782,50 грн. за 8 квитанціями, а саме: за №№ 12358.390.4 (про сплату 49,00 грн.); 12358.390.6 (сплата 39,00 грн.); 12358.390.1 (510 грн.); 12358.390.8 (39,00 грн.); 12358.390.2 (73,50 грн.); 12358.390.5 (24,00 грн.); 12358.390.7 (24,00 грн.); 12358.390.9 (24,00 грн.) була здійснена ОСОБА_2, який є водієм та працює в ТОВ “АТП Центр” (згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.01.11 серії ВТ1 № 091411.
Листом від 11.01.11 ТОВ “Укрпродукт Логістикс” повідомило відповідача, що при перевірці автомобіля співробітниками Державної служби автомобільних доріг України було виявлено перенавантаження, за що на водія було накладено штраф. Також, позивач попереджає відповідача про можливу затримку доставки вантажу у зв'язку з направленням авто на штрафний майданчик.
ТОВ “ВТА-Транспорт” у листі за вих. від 11.01.11 № 47 вказує, що зобов'язання Замовника були виконані за всіма вимогами законодавства, а посилання ТОВ “Укрпродукт Логістикс” на ст. 526 ЦК України, ст. 224 ГК України - є недоречним.
Предметом позову є матеріально-правова про стягнення 5 189,62 грн. збитків заподіяних внаслідок перенавантаження автомобіля за договором-заявкою від 10.01.11 № 01/10/11.
Оцінивши надані сторонами документальні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 № 1306 передбачено, що ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, у відповідності до п. 2.3. зазначених Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Згідно з розділом 22 вказаних Правил дорожнього руху, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Водій перед початком руху зобов'язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху (п.п. 22.1., 22.2. вказаних Правил).
Відповідно до п.п. 22.4., 22.5. зазначених вище Правил, вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м, а за шириною перевищує 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог п.п. “з” п. 30.3 цих Правил. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Пунктом 8.20. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363) передбачено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Вантажовідправник на вимогу водія зобов'язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу (п.п. 8.21., 8.22. вказаних Правил).
Отже, із змісту вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що контроль за правильністю розміщення та кріплення вантажу, відповідністю навантаження на вісь величинам, визначених у технічній характеристиці відповідного транспортного засобу, покладаються на водія перед початком руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 ст. 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 11.01.11 серії ВТ1 № 091411 та акт від 11.01.10 № 012 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів свідчать, що водієм транспортного засобу ТОВ “АТП Центр” - Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 порушено вимоги п. 22.5. Правил дорожнього руху, а саме в частині перевищення навантаження на вісь, що не відповідає величинам, які визначені у технічній характеристиці даного транспортного засобу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виявлення водієм ОСОБА_2 перед виїздом при погрузці вантажу на транспортній засіб невідповідності габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Крім того, матеріали справи не містять жодної вимоги, зауваження чи пропозиції з боку водія ТОВ “АТП Центр” ОСОБА_2 (про те, що транспортний засіб Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1 належить ТОВ “АТП Центр” свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 11.01.11 серії ВТ1 № 091411) до ТОВ “ВТА-Транспорт” про усунення виявлених недоліків при розміщенні вантажу (риби г/з) в автомобілі та причепі зазначених вище.
З огляду на вказане, а також враховуючи, що контроль за відповідністю навантаження на осі величинам, визначеним у технічній характеристиці відповідного транспортного засобу покладаються на водія перед початком руху, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, яке відношення ТОВ “ВТА-Транспорт” має до перевищення навантаження на вісь (осі), що було виявлено співробітниками УДАІ м. Херсон при перевірці транспортного засобу Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ “АТП Центр” (не є учасником судового процесу у справі № 17/5009/832/11).
Розглядаючи справу по суті спору судом прийнято до уваги те, що ТОВ “Укрпродукт Логістикс” вказуючи у своїй позовній заяві у цій справі те, що до нього (позивача) було застосовано штрафні санкції за порушення правил дорожнього руху в розмірі 782,50 грн. не надав суду відповідного рішення (постанови) компетентного органу чи посадової особи про застосування саме до працівників ТОВ “Укрпродукт Логістикс” штрафних санкцій за порушення правил дорожнього руху в розмірі 782,50 грн. Більш того, як свідчать надані позивачем до справи протокол про адміністративне правопорушення серії ВТ1 № 091411, наведений у тексті цього рішення транспортний засіб автомобіль Renault HR 400, номерний знак НОМЕР_1, належить ТОВ “АТП Центр”, а не ТОВ “Укрпродукт Логістикс”, який є позивачем у цій справі. Також із вказаного протоколу вбачається, що місце роботи водія ОСОБА_2 (оплачував 510 грн. адміністративного штрафу за порушення правил дорожнього руху) є ТОВ “АТП Центр”, а не ТОВ “Укрпродукт Логістикс”.
За таких обставин, судом визнаються необґрунтованими посилання позивача у тексті позовної заяви на норми п. 40 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879, за якими (…) відповідальність за збитки, завдані власникові великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу чи вантажу, а також третім особам у зв'язку із забороною руху внаслідок невідповідності фактичної ваги вантажу даним, зазначеним у товарно-транспортній документації, несе вантажовідправник.
Частиною 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.
Враховуючи вищевикладене, позивачем в ході розгляду справи не доведено належними доказами наявність у діях відповідача елементів складу господарського правопорушення, а саме факту протиправної поведінки відповідача, наявності його вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заявленими збитками, що, в свою чергу, є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ “ВТА-Транспорт” збитків в розмірі 5 189,62 грн.
З огляду на викладені вище обставини в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 22, 30, 33, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 26.04.2011.