Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "28" квітня 2011 р.Справа № 17/5007/21/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 дов. від 31.03.2011р.
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Калина-ЛТД" (м. Червоноград, Львівської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м.Житомир)
про стягнення 44009,04грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 44009,04грн., з яких: 5000,00грн. заборгованості, 32100,00грн. пені, 4749,04грн. 27% річних, 2160,69грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором за №7/Ж від 24.09.2007р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.
В судовому засіданні 28.04.2011р. представник позивача подав письмове нормативне обґрунтування, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимог ухвали суду від 05.04.2011р. не виконав.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством "Калина-ЛТД" - продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" - покупець (відповідач у справі) договору за №7/Ж від 24.09.2007р. (а.с. 8-12), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17775,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №ОТ-ЖИТ000116 від 18.03.2008р., №ОТ-ЖИТ000149 від 26.03.2008р. та довіреністю серія ЯОК №922856 від 03.03.2008р. (а.с. 15,16,47), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
В пунктах 4.1 та 4.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що ціна товару встановлюється на день виставлення рахунку-фактури позивачем, відповідно до цін, що діють у позивача. Позивач, після отримання від відповідача заявки, виписує та направляє відповідачу рахунок-фактуру та додаток до рахунку-фактури. В разі наявності заперечень у відповідача, останній повідомляє позивача в порядку визначеному цим договором.
Відповідно до п. 4.3 вищезазначеного договору, відповідач протягом 5 банківських днів з дати вказаної в рахунку-фактурі, здійснює оплату товару чітко (в сумі зазначеної в рахунку-фактурі) та в повному об'ємі і за вартістю, визначеною у рахунку-фактурі, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Якщо оплата проведена відповідачем в сумі не точній, що визначена в рахунку-фактурі, позивач має право повернути грошову суму в повному обсязі, як то проведену із порушенням умов договору, або зарахувати цю суму в рахунок боргу відповідача (заборгованість або накладені але не сплачені штрафні санкції).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виписав відповідачу рахунки-фактури: №СФ-ЖИТ000136 від 17.03.2008р., №СФ-ЖИТ000166 від 26.03.2008р. (а.с. 13,14).
Разом з тим, доказів виставлення відповідачу вищевказаних рахунків-фактур позивач суду не надав.
Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару не встановлений.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
У позовній заяві позивач зазначив, що для запобігання додаткових стягнень за санкціями по договору неодноразово звертався до відповідача з проханням своєчасно виконати оплати.
Разом з тим, доказів виставлення відповідачу претензії позивач суду не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач гарантійним листом №90 від 29.04.2008р. (а.с. 22) зобов'язався сплатити борг в сумі 17775,00грн. до 20.05.2008р.
Таким чином, суд вважає, що строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчився 20.05.2008р.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 5000,00грн.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно п. 7.8 договору №7/Ж від 24.09.2007р., у випадку ненадходження від відповідача повної оплати в порушення терміну зазначеному в п. 4.3 даного договору, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Штрафні санкції зазначені в цьому пункті нараховується з наступного календарного дня після спливу терміну зазначеного в п. 4.3, а у випадку надіслання вимоги за п. 7.6 цього договору - з наступного календарного дня після спливу терміну на сплату заборгованості та штрафу. Пеня нараховується за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати за відповідним рахунком.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня за період з 21.03.2008р. по 10.03.2011р. в сумі 32100,00грн.
Разом з тим, позивач невірно провів розрахунок пені за період з 21.03.2008р. по 10.03.2011р. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчився 20.05.2008р., про що зазначалось вище.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Крім того, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Слід також зазначити, що такої ж правової позиції притримується ВГС України в постанові від 14.02.2008р. по справі №5/2164 та в постанові від 23.09.2008р. по справі №47/350.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період з 21.05.2008р. по 10.03.2011р. (включно):
- за період з 21.05.2008р. по 05.10.2008р. (10000,00 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ у відповідний період) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 138 (кількість прострочених днів) = 904,92грн.;
- за період з 06.10.2008р. по 31.12.2008р. (5000,00 х 24% : 366 х 87) = 285,25грн.;
- за період з 01.01.2009р. по 14.06.2009р. (5000,00 х 24% : 365 (кількість днів у 2009-2011 роках) х 165) = 542,47грн.;
- за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. (5000,00 х 22% : 365 х 58) = 174,79грн.;
- за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. (5000,00 х 20,5% : 365 х 300) = 842,47грн.;
- за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. (5000,00 х 19% : 365 х 30) = 78,08грн.;
- за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. (5000,00 х 17% : 365 х 33) = 76,85грн.;
- за період з 10.08.2010р. по 10.03.2011р. (5000,00 х 15,5% : 365 х 213) = 452,26грн.
Таким чином, загальна сума пені за період з 21.03.2008р. по 10.03.2011р. (включно) складає 3357,09грн.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 7.11 договору №7/Ж від 24.09.2007р. сторони прийшли до згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 4.3) не зарахована грошова сума є сума якою користується відповідач та належить позивачу і за час користування позивач має право нарахувати, а відповідач в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами позивача в розмірі 27% річних.
Згідно розрахунку позивача 27% річних за період з 21.03.2008р. по 10.03.2011р. становить 4749,04грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 27% річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 20.05.2008р., про що зазначалось вище та не врахувавши, що кількість днів у 2008 році складає 366 днів.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 27% річних за період з 21.05.2008р. по 10.03.2011р.:
- за період з 21.05.2008р. по 05.10.2008р. (10000,00 (сума боргу) х 27% х 138 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008 році)) = 1018,03грн.;
- за період з 06.10.2008р. по 31.12.2008р. (5000,00 х 27% х 87 : 366) = 320,90грн.;
- за період з 01.01.2009р. по 10.03.2011р. (5000,00 х 27% х 799 : 365 (кількість днів у 2009-2011 роках)) = 2955,21грн.
За таких умов, сума 27% річних за період з 21.05.2008р. по 10.03.2011р. складатиме 4294,14грн.
Згідно розрахунку позивача за період з 21.03.2008р. по 10.03.2011р. сума інфляційних нарахувань становить 2160,00грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 20.05.2008р., про що зазначалось вище.
Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.
Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.
При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з червня 2008р. по лютий 2011р. (включно).
Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з червня 2008р. по лютий 2011р. (включно):
- за період з червня 2008р. по вересень 2008р. (10000,00 (сума боргу) х 101,3% (середній індекс інфляції за відповідний період) / 100% - 10000,00 (сума боргу)) = 130,00грн.;
- за період з жовтня 2008р. по лютий 2011р. (5000,00 х 131,6% / 100% - 5000,00) = 1580,00грн.
За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 1710,00грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.
Суд, враховуючи винятковість обставин даної справи, а саме неспіврозмірність суми пені з сумою основного боргу, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України та ст.551 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 50% від обґрунтовано заявленої до стягнення суми пені.
Таким чином, сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 1678,55грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 12682,69грн., з яких: 5000,00грн. заборгованості, 1678,55грн. пені, 4294,14грн. 27% річних, 1710,00грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 28742,91грн. пені, 454,90грн. 27% річних, 450,00грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 655, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд", 10009, м.Житомир, вул. Селецька, 33, ідентифікаційний код 04852674 на користь Закритого акціонерного товариства "Калина-ЛТД", 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Будівельна, 1, ідентифікаційний код 33724094 - 5000,00грн. заборгованості, 1678,55грн. пені, 4294,14грн. 27% річних, 1710,00грн. інфляційних нарахувань, 143,61грн. витрат по сплаті державного мита, 77,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 28742,91грн. пені, 454,90грн. 27% річних, 450,00грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
СуддяШніт А.В.
Дата підписання: 5 травня 2011р.
1 - в справу;
2-позивачу;
3-відповідачу (рек. з повід.).